1. Фарбування ретикулоцитів блискучим крезиловим синім безпосередньо на предметному склі.

Краплю фарби блискучого крезилового синього наносять скляною паличкою на добре вимите, знежирене і підігріте на полум’ї пальника предметне скло. За допомогою шліфованого скла готують з неї тонкий мазок і висушують. Такі мазки можна виготовити заздалегідь і зберігати в темному місці.

Перед взяттям крові готують вологу камеру. Для цього можна використати чашку Петрі: змочений водою ватний валик кладуть по її периметру, або вирізають фільтрувальний папір, змочують водою і кладуть на дно чашки.

Поверх мазка фарби на предметному склі роблять мазок крові. Не даючи йому висохнути, відразу ж поміщають у вологу камеру на 8–10 хв. За цей час відбувається забарвлення нитчасто-сітчастої субстанції ретикулоцитів. Еритроцити при цьому зафарбовуються у жовто-зеленуватий колір, а зернисто-сітчаста субстанція ретикулоцитів – у синюватий. Мазки висушують на повітрі.

Підрахунок ретикулоцитів проводять з імерсійною системою в обмеженому полі зору, де виявляють, скільки незрілих клітин зустрічається серед 1 000 еритроцитів. Ретикулоцити входять в число порахованих еритроцитів.

2. Фарбування ретикулоцитів у пробірках.

Метод 1. Робочий розчин барвника (готують перед використанням з розрахунку: одна крапля 1 % розчину калій оксалату і чотири краплі 1 % розчину блискучого крезилового синього на 0,9 % розчині натрій хлориду) у кількості 20 мкл поміщають у пробірку, додають до нього 20 мкл крові і старанно, але обережно, все перемішують. Не раніше ніж через 30 хв із цієї суміші готують мазки. Унаслідок фарбування цим методом, еритроцити мають зеленкуватий колір, а субстанція ретикулоцитів – синій. Мазок можна зафіксувати етиловим спиртом і дофарбувати за методом Романовського-Гімза.

Метод 2. (Методика Гейльмейєра Л. у модифікації Сибірної Н.). У пробірку набирають 0,08 мл 1 % розчину блискучого крезилового синього, приготовленого на 0,9 % розчині натрій хлориду. До барвника додають 0,02 мл цільної крові. Пробірку закривають гумовим корком. Через 1 год роблять тонкий мазок цієї суміші на предметному склі. Після висихання мазок фіксують етиловим спиртом протягом 5–10 хв, а потім дофарбовують за Романовським-Гімза протягом 45–60 хв.

Метод 3. У серологічну пробірку вносять 50 мкл розчину фарби азур II і 20 мкл крові. Кров з барвником старанно перемішують, залишають на 30 хв для забарвлення, повторно перемішують і виготовляють тонкі мазки. Еритроцити при цьому зафарбовуються у жовтувато-зелений колір, а зернисто-сітчаста субстанція – в синій колір.

Метод 4. У серологічну пробірку вносять 0,3–0,5 мл розчину барвника азур І. Кров набирають в капіляр Панченкова і вносять в цю ж пробірку (5–6 крапель). Пробірку закривають гумовим корком і старанно, але обережно, перемішують її вміст. Через 1,0–1,5 год кров з барвником повторно перемішують і виготовляють тонкі мазки. Еритроцити набувають унаслідок цього жовтувато-зеленого кольору, а зернисто-сітчаста субстанція – фіолетово-синього.

Після фарбування будь-яким методом підраховують ретикулоцити на 1 000 еритроцитів, результати виражають у відсотках. Точніші результати отримують, якщо підраховувати кількість ретикулоцитів на 2 000–3 000 еритроцитів.

Нормальні значення. Ретикеулоцити крові виражають у процентах і проміле. Коефіцієнт перерахунку процентів у промілє: % х 10 = ‰. В нормі кількість ретикулоцитів у крові становить від 0,2 до 1 % (2–10 промілє, ‰) від загального вмісту еритроцитів. Нормальні величини кількості ретикулоцитів у крові людей різного віку:

чоловіки	2,4–17 ‰
жінки	1,2–20,5 ‰
новонароджені	1,5–15 ‰
діти одного-двох місяців	4,5–21 ‰
діти двох-шести місяців	2,5–9 ‰
діти до двох років	2–10 ‰
діти двох-шести років	2–7 ‰
діти шести-дванадцяти років	2–13 ‰

Клініко-діагностичне значення. Ретикулоцитарна реакція – ретикулоцитоз – важливий показник регенерації еритроцитів. Збільшення кількості ретикулоцитів у периферичній крові до 40–60 % і більше спостерігається при гемолітичній, гострій постгемогарічній анеміях, особливо при гемолітичних кризах, а також під час кровотеч, поліцитемії, малярії, залізодефіцитних анеміях. Наявність ретикулоцитозу вказує на ймовірність прихованої кровотечі у хворих на виразку шлунка або дванадцятипалої кишки. У хворих на В₁₂-дефіцитну анемію у випадку ефективного лікування буває ретикулоцитарний криз, причому збільшення кількості ретикулоцитів відзначається на 3–5 день лікування і досягає максимуму на 10 день.

Збільшення кількості ретикулоцитів у периферичній крові і відсутність такого збільшення у кістковому мозку свідчить про посилене їх вимивання з кісткового мозку (несправжній ретикулоцитоз), що спостерігається у випадку подразнення його метастазами або запальним процесом.

Зменшення кількості ретикулоцитів – ретикулоцитопенія – або їх відсутність спостерігається при апластичних анеміях, нелікованій В₁₂-дефіцитній анемії, променевій хворобі.