2.5.2. Цитохімічні дослідження клітин кісткового мозку

2.5.2.1. Виготовлення препаратів кістково-мозкових клітин

2.5.2.2. Виготовлення та фарбування мазків кісткового мозку за методом Барсука

2.5.2.3. Мієлограма

2.5.2.4. Визначення кількості сидеробластів і сидероцитів на мазках кісткового мозку

2.5.2.5. Визначення активності пероксидази на мазках кісткового мозку

2.5.2.6. Гістохімічне виявлення сульфгідрильних груп на мазках кісткового мозку

2.6. Визначення імунологічних показників крові

2.6.1. Визначення рівня циркулюючих імунних комплексів в сироватці крові

2.6.2. СД лімфоцитів

2.6.3. ІФА

Список літератури

Додатки

Завдання. Оволодіти технікою взяття крові з пальця людини.

“Всі хвороби ми лікуємо через кров”

Розділ 2. Дослідження системи крові Організація роботи на практикумі “Дослідження системи крові”

На великому практикумі студенти досліджують систему крові, використовуючи гематологічні (дослідження крові), серологічні, цитохімічні і цитологічні, біохімічні, імунологічні методи. Лабораторія, в якій проводиться великий практикум, поділена на кілька робочих місць (лабораторних столів), окремо відведене місце для зберігання реактивів, для миття посуду, для зважування реактивів. У лабораторії є нормальне освітлення. Світильники розташовані над лабораторними столами. Лабораторія обладнана припливно-витяжною вентиляцією, витяжними шафами. Витяжна шафа розділена на три секції: перша, для зберігання концентрованих кислот і лугів; друга, для нагрівання та проведення реакцій на киплячій водяній бані; третя, для фіксації та забарвлення цитологічних і гістохімічних мазків.

На практикумі “Дослідження системи крові” студенти проводять такі роботи:

• виготовлення реактивів;

• забір крові;

• клінічне лабораторне дослідження показників крові;

• спектрофотометричне дослідження крові;

• виготовлення і забарвлення препаратів;

• мікроскопічне дослідження клітин крові;

• миття посуду і дезінфекція відпрацьованого матеріалу.

Під час роботи в лабораторії необхідно строго дотримуватися правил техніки безпеки та охорони праці.

Студенти в обов’язковому порядку повинні користуватися засобами індивідуального захисту (халати, гумові рукавиці, захисні окуляри, шапочки, фартухи).

У приміщенні лабораторії забороняється їсти, пити, курити.

Студенти повинні організувати свою роботу так, щоб досягнути високої продуктивності праці з раціональними затратами сил і засобів.

На робочому місці повинні перебувати тільки необхідні для виконання даного дослідження реактиви, обладнання, прилади і т. д.

Концентровані кислоти необхідно зберігати у товстостінному скляному посуді з притертими скляними корками у витяжній шафі. Всі роботи з леткими кислотами, легкозаймистими речовинами слід проводити лише у витяжній шафі. При розведенні концентрованих кислот, кислоту лити у воду, а не навпаки.

При роботі з реактивами використовувати піпетки з гумовими грушами або спеціальні відсмоктувачі. Відпрацьовані кислоти слід нейтралізувати, розвести їх і тільки тоді утилізувати.

Легкозаймисті речовини не можна нагрівати на відкритому вогні. Для цього необхідно використовувати водяну баню з закритим електричним підігрівом.

Всі електроприлади повинні бути заземлені. Заземлення перевіряють один раз на різ з видачею сертифікату. Працювати можна лише зі справною апаратурою, яка завірена Держстандартом України.

У лабораторії повинен бути протипожежний інвентар: вогнегасники, ящики з засобами пожежогасіння.

Студенти повинні пам’ятати про ймовірність зараження при роботі з інфікованим матеріалом, тому слід працювати в захисному одязі, особливо в гумових рукавичках.

Відпрацьований матеріал, використаний посуд, поверхню лабораторного столу та приміщення дезінфікують розчинами хлораміну, хлорного вапна, фенолу, перекису водню та ін.

За порушення правил техніки безпеки студенти несуть адміністративну та кримінальну відповідальність.

Обов’язки студентів.

1. Обладнувати робоче місце.

2. Виготовляти реактиви, дезінфікуючі розчини, знешкоджувати відпрацьований матеріал, мити лабораторний посуд і проводити стерилізацію.

3. Проводити забір матеріалу для лабораторних досліджень.

4. Проводити основні види лабораторних досліджень та вміти їх інтерпретувати.

5. Організовувати процес роботи шляхом групування однотипних досліджень, виконувати їх у суворій послідовності, раціонально використовувати свій робочий час.

6. Працювати з сучасною літературою, новими методами лабораторних досліджень, апаратурою.

7. Дотримуватися правил техніки безпеки під час роботи в лабораторії.

8. Вести лабораторний зошит, оформляти звіти.

9. Надавати першу медичну допомогу при нещасних випадках.

Правила і послідовність взяття крові на клінічний аналіз

Для визначення клінічного аналізу крові необхідно підготувати реактиви й обладнати робоче місце.

При взятті крові та при роботі з нею необхідно дотримуватися правил особистої гігієни та вимог наказів з приводу профілактики вірусного гепатиту (наказ № 408 МОЗ України від 12.07.1989 р.), СНІДу (наказ № 120 від 25.05.2000 р.). Важливе значення має також дотримання послідовності взяття крові.

Взяття крові на клінічний аналіз проводять натще, з ІV пальця лівої руки, в окремих випадках – із мочки вуха або з п’ятки (у немовлят).

Дезінфікують палець. Роблять прокол шкіри пальця, першу краплю крові знімають сухою стерильною ватою і виготовляють два мазки. Набирають кров у луночку, а з неї на ШОЕ, гемоглобін, еритроцити, лейкоцити та ін.

Отримання периферичної крові лабораторних тварин

Взяття крові з метою отримання клітин є початковим етапом більшості клініко-біохімічних та культуральних методів.

Обладнання. Пластикові пробірки (скляні, силіконізовані) чи бюкси, шприци, голки, хірургічний інструмент, піпетки.

Реактиви

1. Антикоагулянти. Для забору крові використовують один із антикоагулянтів: гепариноїд С – 20−100 Од/мл; кальцепарин; гепарин без консервантів; 30−50 % від загального об’єму рідини розчин Олівера; 3,8 % розчин натрій цитрату, приготовлений на розчині Хенкса чи 0,1 М фосфатному буфері (рН 7,2); збалансовані сольові розчини.

Матеріал. Лабораторні тварини (миші, щурі, морські свинки). Максимальний об’єм крові, який можна отримати від лабораторних тварин: у мишей − 1−1,5 мл, щурів − 3−8 мл, морських свинок − 5−12 мл, кролів − 50−150 мл.

Хід роботи

У дрібних лабораторних тварин (миші, щурі, хом’ячки і ін.) отримують кров:

1) при декапітації (тварину ефірним наркозом вводять у хірургічну стадію, у ділянці шиї вистригають шерсть, обробляють зовнішні поверхні спиртовою настоянкою йоду, потім 70 % спиртом; за допомогою гільйотини декапітують тварину, кров збирають у фарфорову чашку, в яку попередньо додають антикоагулянт);

2) при пункції серця і великих судин (тварину фіксують на лабораторному столику спиною донизу, пальпують точку максимальної пульсації серця, обробляють антисептиками зовнішні покриви, голкою пунктують серце, кров відсмоктують шприцом; або після введення ефірного наркозу тварину фіксують на лабораторному столику спиною донизу, обробляють антисептиком передню черевну стінку, яку потім пошарово розрізають, відсувають кишечник, знаходять черевну аорту, пунктують її голкою, кров забирають у шприц);

3) з інтраорбітального синуса (тонкою змоченою гепарином піпеткою Пастера кров збирають із внутрішнього кута ока).

У кролика кров найчастіше отримують із крайової вени вуха (тварину фіксують, видаляють шерсть із дистальної зовнішньої частини вуха, масують його до набрякання вен, обробляють поверхню спиртом, гострим лезом надрізають вену, кров збирають у пробірку). У великих лабораторних тварин (кролів, собак, кішок) кров можна отримати шляхом пункції (катетеризації, веносекції) судин, серця, великих трубчастих кісток. Кров переносять у центрифужну пробірку і використовують для подальшого розділення на формені елементи і плазму крові. Необхідно пам’ятати, що голки і шприци, якими проводять забір крові, перед початком процедури промивають антикоагулянтом.