
- •Розділ 2. Дослідження системи крові
- •2.1. Загальний аналіз крові
- •2.1.1. Гематологічні дослідження
- •2.1.2. Загальний клінічний аналіз крові
- •2.2. Система еритрону
- •2.2.1. Дослідження морфології та функції еритроцитів
- •2.2.2. Морфологічна ідентифікація та кількісний аналіз ретикулоцитів периферичної крові
- •2.2.3. Гетерогенна система гемоглобіну
- •2.2.3.1. Визначення концентрації гемоглобіну
- •Метод к. Зінгера
- •2.2.4. Серологічні дослідження крові
- •2.2.4.3. Визначення групи крові та резус-фактора людини за допомогою тест-реагентів «Цоліклон»
- •2.2.5. Диференціальна діагностика анемій та гемоглобінопатій
- •2.3. Лейкоцити – гетерогенна група клітин периферичної крові
- •2.3.1. Виділення та дослідження функціонального стану лейкоцитів
- •2.3.2. Дослідження апоптозу лейкоцитів периферичної крові
- •2.4. Дослідження системи гемостазу
- •2.4.1. Дослідження ролі тромбоцитів у процесі гемостазу
- •2.5. Дослідження клітин кісткового мозку
- •2.5.1. Виділення та дослідження морфології клітин кісткового мозку
- •2.5.2. Цитохімічні дослідження клітин кісткового мозку
- •2.6. Визначення імунологічних показників крові
- •Розділ 2. Дослідження системи крові Організація роботи на практикумі “Дослідження системи крові”
- •2.1. Загальний аналіз крові
- •3. Гомеостатична функція.
- •2.1.1. Гематологічні дослідження
- •2.1.1.1. Техніка проколу шкіри пальця та взяття крові для клініко-біохімічних аналізів
- •2.1.1.2. Визначення гематокритної величини
- •Уніфікований мікрометод визначення гематокриту (загального об’єму еритроцитів, модифікація і. Тодорова)
- •2.1.1.3. Визначення концентрації глюкози в крові глюкозооксидазним методом
- •Визначення концентрації глюкози в сироватці крові
- •2.1.1.4. Глюкозотолерантний тест
- •2.1.1.5. Визначення загального вмісту білків сироватки крові
- •Алгоритм побудови калібрувального графіка для визначення загального білка сироватки крові
- •Алгоритм побудови калібрувального графіка для визначення загального білка сироватки крові
- •2.1.1.6. Електрофорез білків сироватки крові на папері
- •2.1.1.7. Електрофорез білків сироватки крові в агаровому гелі
- •2.1.2. Загальний клінічний аналіз крові
- •Лейкоцитарний росток. Лейкоцити периферичної крові поділяються на гранулоцити (нейтрофіли, еозинофіли, базофіли) і агранулоцити (лімфоцити, моноцити) (рис. 2.13).
- •2.1.2.1. Визначення швидкості осідання еритроцитів (шое)
- •2.1.2.2. Визначення концентрації гемоглобіну
- •Хід роботи
- •Різні розмірності вираження концентрації гемоглобіну
- •2.1.2.3. Визначення кількості еритроцитів в 1 л крові
- •2.1.2.4. Розрахунок середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті
- •2.1.2.5. Розрахунок кольорового показника крові
- •2.1.2.6. Визначення кількості лейкоцитів в 1 л крові
- •2.1.2.7. Визначення кількості тромбоцитів в 1 л крові
- •2.1.2.8. Техніка виготовлення мазків крові
- •2.1.2.9. Підрахунок лейкоцитарної формули периферичної крові
- •2.2. Система еритрону
- •2.2.1. Дослідження морфології та функції еритроцитів
- •2.2.1.1. Підрахунок кількості еритроцитів меланжерним методом
- •2.2.1.2. Визначення глікогену еритроцитів цитохімічним методом
- •2.2.1.3. Визначення осмотичної резистентності еритроцитів
- •2.2.1.4. Визначення резистентності еритроцитів до кислотного гемолітика
- •Кінетика гемолізу еритроцитів
- •2.2.1.5. Виявлення базофільної зернистості еритроцитів
- •2.2.1.6. Безапаратне фракціонування еритроцитів крові у градієнті густини сахарози
- •2.2.2. Морфологічна ідентифікація та кількісний аналіз ретикулоцитів периферичної крові
- •2.2.2.1. Визначення кількості ретикулоцитів
- •1. Фарбування ретикулоцитів блискучим крезиловим синім безпосередньо на предметному склі.
- •2. Фарбування ретикулоцитів у пробірках.
- •2.2.2.2. Визначення швидкості дозрівання та добової продукції ретикулоцитів
- •2.2.3. Гетерогенна система гемоглобіну
- •2.2.3.1. Визначення концентрації гемоглобіну
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •2.2.3.2. Визначення гемоглобіну у фіксованих препаратах
- •2.2.3.3. Забарвлення тотальних препаратів на гемоглобін солянокислим бензидином
- •2.2.3.4. Визначення вмісту лужностійкого гемоглобіну
- •Метод к. Зінгера
- •2.2.3.5. Кількісне визначення термолабільного гемоглобіну
- •2.2.3.6. Визначення вмісту глікозильованого гемоглобіну
- •2.2.3.7. Визначення фетального гемоглобіну на мазках крові
- •2.2.4. Серологічні дослідження крові
- •2.2.4.3. Визначення групи крові та резус-фактора людини за допомогою тест-реагентів «Цоліклон»
2.1.2.4. Розрахунок середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті
Вміст гемоглобіну в одному еритроциті – це абсолютна кількість гемоглобіну в одному еритроциті, виражена в пікограмах (1 пг = 1 × 10-12 г).
Середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті визначають діленням концентрації гемоглобіну на кількість еритроцитів у певному об’ємі крові (в 1 мкл чи 1 л).
Вміст гемоглобіну в одному еритроциті розраховують за формулою:
,
де СГЕ – середній вміст гемоглобіну в еритроциті, пг.
Приклад розрахунку. Кількість еритроцитів в 1 мкл крові дорівнює 5,0 × 106 (5,0 × 1012/л), концентрація гемоглобіну – 166 г/л, або 166 × 1012 пг/л (1 мкг = 1 × 10-6 г; 1 пг = 1 × 10-12 г). Відповідно, вміст гемоглобіну в 1 еритроциті дорівнює:
Нормальні значення середнього гемоглобіну в одному еритроциті від 27 до 33 пг.
2.1.2.5. Розрахунок кольорового показника крові
Кольоровий показник – це співвідношення між кількістю гемоглобіну й еритроцитів. Він показує ступінь насиченості еритроцитів гемоглобіном.
Показник 33 пг, що становить норму вмісту гемоглобіну в одному еритроциті, умовно приймають за одиницю (33 пг = 1,0) і позначають як кольоровий показник. Кольоровий показник (КП) вираховують за формулою:
КП = Гемоглобін × 3 / Перші три цифри кількості еритроцитів.
Приклад розрахунку. Вміст гемоглобіну в одному еритроциті становить 25 пг. Кольоровий показник розраховуємо за пропорцією:
33 пг – 1,0
25 пг – х
Кольоровий показник дорівнює 0,76 пг. Отже, вміст гемоглобіну в крові є зниженим.
Кольоровий показник крові та середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті можна визначати за допомогою спеціального графіка – номограми (рис. 2.16).
Рис. 2.16. Номограма для визначення кольорового показника крові (КПК) та середнього вмісту гемоглобіну в одному еритроциті (СГЕ)
Номограма для визначення кольорового показника крові та середнього вмісту гемоглобіну в одному еритроциті має чотири шкали (рис. 2.16). На лівій шкалі нанесена кількість еритроцитів (Е) в 1 л крові, на середній – концентрація гемоглобіну (Г) в г/л, на правій – КПК і СГЕ в пікограмах. Для визначення користуються лінійкою, яку розташовують на номограмі таким чином, щоб її ребро проходило через цифру кількості еритроцитів і гемоглобіну. Точка перетину ребра лінійки з правою шкалою показує цифри кольорового показника зліва від осі шкали і вміст гемоглобіну в одному еритроциті справа від осі шкали.
Нормальні значення кольорового показника крові коливається від 0,85 до 1,05.
Клініко-діагностичне значення. Значення кольорового показника (і середнього вмісту гемоглобіну в одному еритроциті) залежить від об’єму еритроцитів і ступеня насиченості їх гемоглобіном. За кольоровим показником роблять висновок про те, який вміст гемоглобіну в еритроцитах: нормальний (нормохромний), знижений (гіпохромний) – до 0,85 чи підвищений (гіперхромний), тобто вищий за 1,05.
Гіперхромія (кольоровий показник 1,2–1,5) характерна для В12- та фолієводефіцитних анемій, особливо перніціозної, при якій у крові з’являються “гігантські” еритроцити − мегалоцити (до 50 пг). Гіперхромія може розвиватися у разі інших анемій – гемолітичних, мієлотоксичних.
Нормохромія (кольоровий показник 0,85–1,05) характерна для гемолітичних анемій, тому визначення кольорового показника має велике значення для диференціальної діагностики анемій.
Гіпохромія може бути наслідком зменшення об’єму еритроцитів (мікроцитоз) або ненасиченості нормальних за об’ємом еритроцитів гемоглобіном. Гіпохромія є достовірним показником або дефіциту заліза в організмі (залізодефіцитні анемії), або залізорефрактерності, тобто незасвоєння заліза еритробластами, що призводить до порушення синтезу гема (залізорефрактерні, сидероахрестичні анемії).