XX ст. Стали світові війни. Вони принесли незліченні страждання

насамперед народам Європи. Більшість жінок опинилися в екст-

ремальних, зовсім незвичних для себе ситуаціях. Війни дуже ча-

сто обирають своїми жертвами саме цивільне населення – “найс-Жіночий рух як ідеологія і практика суспільних змін 191

лабших”, тобто жінок і дітей. На їхню долю випадають нужда,

голод, фізичне й моральне насильство. Водночас війни мобілізу-

вали жінок насамперед на робочі місця чоловіків, які пішли на

фронт; сформували в них життєву стратегію виживання та поря-

тунку життя дітей. Часто в нелюдських умовах війни жінки пе-

реконувалися самі та переконували загалом суспільство у тому,

що можуть бути життєвозарадними, відповідальними та діяль-

ними. Але варто нагадати й таку закономірність: після війни, пі-

сля повернення з фронту чоловіків у суспільствах наростало не-

збориме прагнення повернутися до передвоєнного статус-кво.

Щодо жінок, то вони за власним бажанням чи всупереч йому за-

лишали місце праці та повертались до звичних ролей дружини й

матері. Але багато вдів і самітніх жінок, а також економічна руї-

на змушували суспільство дивитись на професійні заняття жінок

уже іншими очима.

Перша світова війна глибинно розхитала стереотипи поділу

виробничої діяльності на чоловічу й жіночу сфери, а також поді-

лу професій за цією ознакою. Водночас зайняті жінки й далі най-

більше зосереджувалися на нижчих щаблях посадово-виробничої

ієрархії. А це свідчило про їх часто майже безконтрольну екс-

плуатацію та мізерну заробітну плату. До того ж у суспільстві

періодично спалахували дискусії про доцільність чи недоціль-

ність залучення жінок до виробничо-професійної діяльності. По-

трібні були десятиріччя для утвердження простої істини: жінка,

як і чоловік, має право на професійну діяльність, кар’єрне зрос-

тання, що, зрештою, давало їй економічну самостійність. Аналіз

структури зайнятості жінок у виробництві дає підстави для ви-

сновку про те, що вони постійно були в резервній армії найманої

праці. За потреби їх використовували на найменш престижних і

найнижче оплачуваних роботах. Водночас суспільство, викорис-

товуючи їхню прив’язаність до сім’ї, за першої-ліпшої нагоди

усувало їх з ринку праці, “повертаючи” до буцімто єдиного по-

кликання жінки “творити й берегти сім’ю”.

Щораз більше поширювалася освіта жінок. Якщо у XIX ст.

для поодиноких жінок, яким вдалося здобути чи то середню фа-

хову, чи то вищу освіту, головною була інтелектуальна еманси-Основи теорії ґендеру

192

пація та самореалізація, то починаючи з 1920-х років жінки деда-

лі частіше прагнули здобути освіту, маючи на меті насамперед

відповідну посаду, що давала б економічну незалежність. Жінки,

що здобули освіту, зокрема університетську, безпосередньо вхо-

дили в монополізовану чоловіками сферу. Потрібні були десяти-

ліття, щоб жінки утвердили свою професійну спроможність і на-

рівні змогли конкурувати з чоловіками у вищій школі. Але навіть

сьогодні є дуже велика диспропорція між чоловіками й жінками,

що займають вищі щаблі адміністративної ієрархії у вищій школі

та науці.

У перші десятиріччя ХХ ст. під впливом загальнодемократи-

чних змін і під тиском вимог жіночого руху в багатьох країнах

жінки отримали повноцінні громадянські, зокрема політичні,

права. Насамперед виборчі права здобули жінки Нової Зеландії

(1893 р.), Австралії (1902 р.), Фінляндії (1906 р.), Норвегії

(1913 р.). 1915 р. до них долучилися жінки Данії, 1917 р. – Кана-

ди, Голландії та післяреволюційної Росії. 1918 р. виборчі права

надали жінкам Англія, Німеччина, Ірландія, Люксембург та

Польща, 1920 р. – США.

Перша світова війна спричинила або ж значно посилила тен-

денції в зміні ґендерної поведінки жінок. Зокрема, серед міських

дівчат дедалі поширенішою ставала праця до одруження, що була

чи не апогеєм їхньої свободи. Звичними стали численні молодіжні

просвітні, спортивні й політичні організації, які давали новий до-

свід молодим людям двох статей, а також розхитували традиційні

норми взаємовідносин між статями. Очевидними були також ши-

рші можливості дозвілля в урбаністичному середовищі та розши-

рення меж ґендерної поведінкової свободи. Якщо ще наприкінці