ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

Кафедра олімпійського професійного спорту

ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ГАЛУЗІ „ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ І СПОРТ”

Лекція для студентів інституту фізичного виховання і спорту

Вінниця - 2008

Лекція № 1

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

План

1. Сторінки історії вищого педагогічного навчального закладу.

2. Педагогічний університет на сучасному етапі.

Література

1. 90 років Вінницькому державному педагогічному університету імені Михайла Коцюбинського. - Вінниця, 2002. - 187 с.

2. Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського святкує своє 90-річчя //Освіта, 2002. № 49. 23 жовтня.

СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ВИЩОГО ПЕДАГОГІЧНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського (далі ВДПУ) - один з найбільших і найстаріших вищих педагогічних закладів нашої держави.

У 1999 році за рейтингом вищих закладів освіти України, який проводить Академія наук вищої школи України разом з інститутом вищої освіти Академії педагогічних наук України та міжнародною кафедральною академією, увійшов до складу 5 кращих педагогічних закладів, а у 2000 році

• до складу 10 кращих гуманітарних та педагогічних вищих закладів освіти України.

24 серпня 2002 року Міжнародний Академічний Рейтинг популярності та якості „Золота Фортуна” нагородила ВДПУ срібною медаллю

2

„Незалежність України” в номінації „За вагомий внесок у справу підготовки висококваліфікованих кадрів для народної освіти України”.

Але з чого всього все це починалось?

У липні 1912 року відбулась визначна подія в культурно-освітньому житті України. У місті, що розкинулось на мальовничих берегах Південного Бугу, відкрито вчительський інститут з трирічним терміном навчання. Розташувався він у невеликому двоповерховому будинку, спорудженому за проектом архітектора Г.Артинова на Замості (початок проспекту М. Коцюбинського).

Спочатку в інституті навчалось 30 студентів, у наступні роки його контингент дещо зростав, але не сягав і ста осіб. Це були переважно випускники учительських семінарій, церковно-учительських шкіл, педагогічних курсів, а також ті, що отримали знання вчителя за особливим іспитом. Інститут готував учителів для початкових шкіл, отож вступало до нього чимало вихідців з сільської місцевості.

Навчання проводилось лише російською мовою. На перших двох курсах студенти вивчали церковнослов’янську і російську мови, теорію та історію російської словесності, алгебру, арифметику, геометрію, тригонометрію, історію, географію, фізику, природознавство, Закон Божий, гігієну, каліграфію, креслення, малювання, гімнастику, а на третьому - загальну методику викладання, дидактику, психологію, проходили педагогічну практику. Отже, помітна увага зверталася на фахову підготовку вчителя.

Готував до відкриття інституту директор чоловічої гімназії П.О. Андріанов. У вересні директором інституту було призначено статського радника, кандидата богослов’я М. Д. Запольського, який обіймав цю посаду

до 1922 року.

Після Лютневої революції у зв’язку з українізацією в інституті відбулися певні позитивні зміни: введено курси української мови і літератури, історії України. На перешкоді українізації стала громадянська

війна: національних кадрів не вистачало, українські інтелігенти гинули від куль, голоду, пошестей, а незабаром розпочалися репресії.

За наказом Народного комісара освіти УРСР від 23 березня 1919 р. Вчительські інститути переведено до рангу вищих навчальних закладів (ІНО), отже, здійснено було заходи й щодо перебудови Вінницького інституту. 20 серпня 1920 р. Наркомос затвердив Статут Вінницького інституту народної освіти, як вищого навчального закладу. Функціонувало два відділення - дошкільне і шкільне з науковими циклами: словесно- історичним і природничо-географічним.

Згідно з рішенням уряду України в 1930 році колишні ІНО почали називатися інститутами соціального виховання. У Вінниці він мав чотири відділення: історико-економічне, агробіологічне, мовно-літературне, техніко- економічне.

Щороку в Україні зростає потреба в учительських кадрах. У зв’язку з цим Колегія народного комісаріату освіту прийняла рішення про запровадження нової системи їх підготовку^ інститути соціального виховання були реорганізовані в педагогічні інститути з чотирирічним терміном навчання. Тож у 1933 році наш інститут став педагогічним, який готував фахівців на трьох факультетах: фізико-математичному, мовно-літературному, історичному.

Навчалися за заочною формою в педагогічному інституті 440 студентів і при цьому в учительському інституті 438, на вечірній формі - 48, а за заочною формою - 1700.

Особлива увага була звернута на забезпечення навчально-виховного процесу викладачами, на створення кафедр. Уперше в інституті почали проводитися наукові конференції, пожвавилася діяльність студентських гуртків.

Після визволення Вінниці від німецько-фашистських загарбників у 1944 році інститут відновив свою діяльність. Поступово налагоджувався

навчально-виховний процес.

У 50-х роках відкрились нові факультети: іноземних мов, фізичного виховання, підготовки вчителів початкових класів.

Та особливе зростання інституту припадає на 70-90 роки. Відкрились нові факультети, спеціальності. У 1979 році він став четвертим в Україні вищим педагогічним навчальним закладом першої категорії.

У травні 1989 році в інституті засновано Товариство української мови ім. Т.Г. Шевченка і клуб „Берегиня”, у серпні 1988 року почали виходити інститутська багатотиражка „Корчагінець”, у 1990 році перейменовано на „Педагог”.

ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ НА СУЧАСНОМУ ЕТАП

Проголошення незалежності України відкрило нову сторінку в історії навчального закладу. Його колектив схвально сприйняв історичну подію в житі українського народу.

На новому етапі потрібно було зберегти кращі традиції минулих років, збагатити і вдосконалити їх та водночас впровадити новий зміст і нові форми діяльності ВНЗ відповідно до сучасних вимог.

У 1993 році ВДПІ одним із перших в Україні пройшов державну атестацію всіх спеціальностей. А з 1994 року розпочав підготовку вчителів на комерційних засадах.

Постановою Кабінету Міністрів № 22 від 4 лютого 1998 року інститут реорганізовано в педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського.

9 червня 1998 року Державна акредитацій на комісія Міністерства

освіти України визнала ВДПУ акредитованим за статутом закладу вищої

освіти IV рівня. Нині в університеті функціонують інституту

і

( / <г То/а-,''/ - уиоУіе

001.3.

^ в яких навчається с$ #00студентів, в том числі за денною формою навчання понад 2ооа о

починаючи з 1998 року ведеться підготовка магістрантів з £ У- О / Л у. оо. ог / 2 * оо. о$ '

спеціальностей.

При університеті функціонує аспірантура з спеціальностей , відкрита постійно діюча докторантура. З цього року (2008 р.) відкрита аспірантура з фізичного виховання.

З 2004 року діє спеціалізована вчена рада із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 •- теорія і методика професійної освіти. За результатами проведеної Міністерством освіти і науки (МОН) України атестації в частині наукової діяльності ВДПУ віднесений до найвищої категорії „А”.

Педуніверситет має належну навчально-матеріальну базу. Спеціалізовані аудиторії, лабораторії, кабінети оснащені сучасними технічними засобами навчання (ТЗН), наочними посібниками.

Бібліотека університету нараховує понад 550 тисяч примірників науково-методичних посібників, літератури та періодики та ін.

Функціонує музей та народознавчий центр. До студентського містечка належить 6 гуртожитків на 3000 місць, санаторій-профілакторій „Педагог”, „Молодіжний центр”, велика актова зала, спортивні зали, університетська їдальня.

Суттєво поліпшилось інформаційне забезпечення наукової, навчально- методичної, організаційної діяльності. Діє комп’ютерний центр, технічні можливості якого дозволяють забезпечити широкий доступ до інформаційних ресурсів міжнародної комп’ютерної мережі Інтернет, користування електронною поштою.

ВДПУ підтримує зв’язки з багатьма ВНЗ України, співпрацює з більш як 20 провідними зарубіжними науковими центрами.

За весь час функціонування наш університет випустив понад 70 тисяч учителів для різних регіонів України та зарубіжжя. Серед них сотні відмінників народної освіти, заслужених учителів.

6

Чимало вихованців університету захистили кандидатські та докторські дисертації і працюють у ВНЗ і науково-дослідних установах. Нині лише у складі ВДГІУ працюють викладачами 200 його випускників.

Серед відомих випускників університету - відомі поети і письменники: М. Стельмах, І. Кочура, К. Гриб, Т. Одудько, А. Мястківський, Л. ГІастушенко, Г. Усач, Н. Гнатюк, В Козак, М. Каменюк; відомі фольклористи: Г. Танцюра, М. Руденко; академік Академії педагогічних наук О. Мазуркевич, науковий працівник інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України М. Бондар, доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Державної премії України Є. Венгер, заступник директора інституту напівпровідників НАН України, доктор фізико-матемагичних наук В. Купряшків. Доктор геолого-мінералогічних наук С. Завольський.

Наш навчальний заклад очолювали:

М.Д. За польський - 1912-1922;

Ф.А. Кондрацький- 1922-1924;

М.С. Шлепаков - 1924-1930;

А.Я. Зібер - 1930-1933;

Ї.Д. Малий - 1933-1935;

Т.О. Купріянов -1937;

Я.К.Литвинов - 1937-1941;

П.Т. Пацай - 1945-1946;

О.М. Ткаченко - 1946-1969;

].П.Гри тонко -1969-1976;

Н.М.Шунда - 1976-2003

О.В. Шестопалюк - 2003- до нашого часу

Біографічна довідка вказаних ректорів

М.Д. Запольський - статський радник, кандидат богослов’я. Він народився у 1981 року в Уфимській губернії в родині службовців. Закінчив Московську духовну академію. З 1902 року впродовж десяти років працював у Казанському вчительському інституті. У Вінницькому інституті викладав

педагогіку та психологію. Це була досить освічена, енергійний організатор навчального процесу.

Ф.А. Кондрацький очолював інститут перевили до Кам’янець- Подільського і об’єднали з місцевим інститутом народної освіти. У 1926 році Український педтехнікум ім. І. Франка у Вінниці отримав статус вищого навчального закладу гуманітарного профілю. Директором був М.С. Шлепаков.

У 1930 році на базі педтехнікуму (директор А.Я. Гібер) був створений інститут соціального виховання. 1937 року (репресії) директором інституту призначено Я.К. Литвинова. Він народився 01.04. 1902 р. На півдні України в бідній селянській родині. Закінчив вчительську семінарію, вчителював. У 1926-1930 роках навчався в Херсонському інституту народної освіти, працював там викладачем. Пізніше працював у Ново московському інституті. У Вінниці читав курс політекономії. Загинув на фронті.

Недовго протримався на посаді новий директор І.Д. Малий, призначений у 1933 році. Його було заарештовано в 1935 року.

А згодом, у 1937 році - призначено на його місце Т.О. Купріянова. їх без будь-яких підстав звинувачено у „зв’язках з контрреволюціонерами- націоналістами” і розстріляно. Реабілітовано їх посмертно.

О.М. Ткачеико народився 1902 року на Луганщині. З 1927 року на педагогічній роботі, був директором Червоноградського учительського інституту, учасник війни. Викладав педагогіку, деякий час керував кафедрою. На посаді директора інституту працював до 1961 року, а потім ректора - до 1969 року.

З 1969 року по 1976 рік ректором інституту був професор І.П. Грищенко. Він народився 6 травня 1929 року в селі Мар’янівка Гайсинського району на Вінниччині в селянській родині. Закінчив юридичний факультет Львівського державний університету ім. І. Франка, аспірантуру Академії наук при ЦК КПРС, кандидат економічних наук. У Вінницькому педінституті викладав політекономію. Впродовж багатьох років

8

він працював на відповідальній комсомольській і партійній роботі; був ректором вищої партійної школи при ЦК Компартії України.

Н.М. Шунда народився 12 лютого 1932 року в селі Лютарівка Теофіпольського району Хмельницької області в родині селянина. Закінчив у

1955. року Вінницький педінститут, після чого все його життя пов’язане з педагогічною діяльністю. У школі працював учителем, а з 1964 року в інституті. Пройшов шлях від асистента до професора, викладав математичні дисципліни, захистив докторську дисертацію.

9

Лекція №

Інститут фізичного виховання і спорту

План

1. У витоків становлення факультету фізичного виховання.

2. Навчально-виховна робота.

3. Спортивно-масова робота.

Література

1. Факультету фізичного виховання Вінницького державного педагогічного інституту 40 років /Під загальною редакцією член- кореспондента УАННП, проф. Куц О.С. - Вінниця: ІВКП „Логос”, 1996.-229 с.

2. Інституту фізичного виховання і спорту Вінницького державного педагогічного університету 50 років /Під редакцією Лозовського І.Р., Козлової К.П. - Вінниця, 2006. - 192 с, іл.

1, У витоків становлення факультету фізичного виховання.

У післявоєнні роки вирішити проблему підготовки учительських кадрів фізичної культури були покликані факультети фізичного виховання, що відкривалися при педагогічних інститутах. Так за ініціативою спортивної громадськості, партійних органів, клопотання ректорату інституту (ректор Ткаченко О.М.) і після відмінного виступу збірної команди ВДПІ на Спартакіаді педвузів України в м. Харкові (1955 р.), де інститут зайняв загальнокомандне перше місце (зав. кафедрою фізичного виховання Свергуненко П.Г), вручаючи призи чемпіонам Спартакіади Тащук А, Рудківській А., Крицштейну С., Єлькіній А.. Кіщенко С., Сінник А, та ін., Міністр освіти України оголосив про відкриття з 1 вересня 1956 р. Факультету фізичного виховання при ВДПІ.

10

У червні 1956 р. був отриманий наказ про набір на перший курс факультету фізичного виховання в кількості 60 осіб, а на другий були зараховані 107 осіб Новоград-Сіверського педагогічного училища. Деканом факультету був призначений старший викладач Глушка О.О. Навчальний процес забезпечували загальноінститутські кафедри і запрошені викладачі з медичного інституту, оскільки на юй час в місті було тільки два вищих навчальних заклади.

У 1957 р. відкриваються дві кафедри: анатомії і фізіології людини (зав. кафедрою - с^г»еиі»ладач Свсргунспко Н.-Р.), а з 1959 року на базі секції гімнастики, створеної в 1957 р., було відкрито кафедру теорії і методики фізичного виховання (зав. кафедрою - ст. викладач Іванов Б.О.).

У 1983 р. кафедра спорту і спортивних ігор була поділена на дві кафедри - спорту (зав. кафедрою - к.п.н., доцент Борисов Є.П.) і спортивних ігор (зав. кафедрою - к.п.н., доцент Куц О.С.).

Деканами факультету фізичного виховання в різні роки були: О.О. Глушка (1956-1977), Б.Г. Бажанов (1958-1959), О.О. Хижук (1977-1979), Л.Г. Євсеїв (1979-1982), О.С. Куц (1982-1984, 1990-1996), К.ГІ. Козлова (1985- 1990), з 1997 року факультет (інститут) очолює к.п.н., доцент В.Л. Яковлєв.

Перший випуск відбувся у 1959 р. у кількості 106 молодих фахівців, всього ж з часу заснування факультет підготовив понад 7000 вчителів фізичної культури, які працюють у різних регіонах України, СНД та в далекому зарубіжжі. З відкриттям факультету активізувалася спортивно- масова робота. Цьому сприяло те, що силами студентів або за їх участю з

1955. по 1972 рр. споруджено гімнастичний та ігровий зали, легкоатлетичний манеж, стрілецький тир, споруджено ряд спортивних майданчиків; у с. Коло- Михайлівці створено спортивно-оздоровчий табір та спортивно-тренувальну базу. На громадських засадах тут працює дитячо-юнацька спортивна школа з спортивних ігор, боротьби і гімнастики.

Факультет з часом зростав. У 1982 р. відкрито нове відділення - початкового військового навчання і фізичного виховання, створено військову

11