6. Зміст добросусідства. Обов’язки щодо визначення спільних меж. Спільне використання межових споруд.

Добросусідство - це такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення, тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров’я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (спалювання відходів, розпилювання ядохімікатів, встановлення звукових сигналів, тощо).

У випадку проникнення коренів і гілок дерев з одної земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням (ст.. 105 Земельного Кодексу України).

З метою захисту прав власників земельних ділянок, закон передбачає встановлення та відновлення межових знаків на підставі даних земельно-кадастрової документації (ст.. 106, 107 Земельного Кодексу України).

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Межовими спорудами (рослинна смуга, стежка, рівчак, канал) власники мають право користуватися спільно, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Витрати на утримання межової споруди власники земельних ділянок несуть спільно.

Що стосується дерев, які стоять на межі між ділянками, то плоди цих дерев належать власникам цих ділянок у рівних частинах (ст..109 Земельного Кодексу України).

Тема 13. Управління у сфері використання та охорони земель.

1. Поняття та загальна характеристика управління в галузі використання та охорони земель.

2.Система органів державного управління земельним фондом, їх повноваження та функції у сфері використання та охорони земель.

3.Правова основа землеустрою.

4.Державний земельний кадастр, функції кадастрового номера земельної ділянки.

5. Кадастрове зонування. Кадастрові зйомки. Бонітування грунтів.

1. Поняття та загальна характеристика управління в галузі використання та охорони земель.

Проблема управління земельними ресурсами завжди була актуальною, оскільки земля є основою будь-якого аграрного виробництва. Особливо актуальною ця проблема постає в умовах ринкової економіки, коли законодавчо закріплюються різні форми власності на землю і господарювання на ній. Державне управління є способом організації діяльності державних органів з метою забезпечення виконання правових норм і впорядкування суспільних відносин у тій чи іншій сфері. Управління у галузі використання та охорони земель є різновидом, складовою управління природокористування та охороною довкілля. Метою управління земельними ресурсами є вирішення проблем раціонального використання та охорони земель шляхом організованої, цілеспрямованої діяльності суб’єктів управління. Головною ознакою, за якою цей різновид виділяють як самостійний, є земля – основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави.

Управління у сфері використання та охорони земель слід розглядати як організаційно-правову діяльність уповноважених органів із забезпечення раціональної та ефективної експлуатації земель усіма суб’єктами господарювання у межах, визначених земельним законодавством України.

В процесі переходу до ринкової економіки можна виділити такі основні форми та методи управління у сфері використання та охорони земельних ресурсів:

1. економічні методи надання податкових і кредитних пільг (виділення коштів з державного бюджету, звільнення від плати за земельні ділянки);

2. поєднання економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель з методом адміністративного впливу на суб’єктів земельних правовідносин.