Тема 2.

Поняття про регіональний менеджмент. Теоретичні основи регіонального менеджменту. Визначення рівня економічного розвитку регіону.

1. Регіональний менеджмент – це наука, що вивчає складові системи управління розвитком території, взаємозв’язок між ними при врахуванні дії об’єктивних економічних законів.

2. Системний аналіз – це процес дослідження регіональних об'єктів управління за допомогою представлення їх як підсистеми й аналізу цих підсистем.

3. Регіональна економічна політика – це сукупність напрямків, які розробляють і приймають органи державної влади для ефективного розвитку регіонів на основі раціонального використання їх ресурсного потенціалу.

4. Регіонально-адміністративний менеджмент - одна з найважливіших галузей економічних знань, що тісно пов'язана з багатьма науковими дисциплінами, такими як статистичні методи аналізу економічної політики, державні фінанси і бюджетна політика, мікроекономіка та макроекономіка, філософія управління.

5. Децентралізація — принцип, що означає процес передачі частини функцій і повноважень центральних органів виконавчої влади органам місцевого самоуправління.

6. Регіональне управління - звичайно розуміють управління будь-якою територією незалежно від існуючих політичних та адміністративно- територіальних кордонів.

7. Регіональні фінансові ресурси – це сукупність коштів, створених і використовуваних на економічний і соціальний розвиток територій.

8. Зовнішньоторговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту товарів чи послуг за певний проміжок часу (як правило за рік ).

9. Принцип наукової обґрунтованості управлінських рішень - передбачає розробку якісних управлінських рішень, заснованих на об'єктивних економічних законах і результатах попереднього аналізу рівня регіонального розвитку.

10. Принцип погодженості всіх елементів системи регіонального управління - полягає у формулюванні адекватних цілей діяльності й розвитку регіону, виконанні для їх реалізації основних функцій регіонального управління, а також використанні необхідних методів управління при відповідному ресурсному забезпеченні.

11. Принцип раціоналізації діапазону регіонального управління - полягає в розробці та функціонуванні ефективних організаційних структур управління, що забезпечують суб'єкту управління відповідну керованість об'єктом управління.

12. Принцип оптимізації співвідношення централізації та децентралізації в процесі регіонального управління - повинен забезпечити раціональне об'єднання єдиноначальності й делегування повноважень, дозволяє приймати якісні управлінські рішення і реалізовувати їх у запланований термін.

13. Принцип формування та використання адекватної і достовірної управлінської інформації на основі ефективної організації інформаційних потоків - полягає в одержанні та використанні необхідної управлінської інформації про стан об'єкта регіонального управління.

14. Принцип максимізації результату регіонального управління при мінімізації ресурсних витрат, заснованого на одержанні запланованого результату управління при використанні необхідного обсягу природних, матеріально-технічних, фінансових, трудових і інформаційних ресурсів.

15. Державна регіональна політика представляє собою комплекс заходів, які повинні забезпечити, з однієї сторони, унітарність і цілісність Української держави як єдиного політичного, соціально-економічного і правового простору, розвиток міжрегіональних відносин, ефективну реалізацію функцій місцевого самоуправління.

16. Соціально-економічна система регіону - це сукупність взаємозв’язаних складових економічної та соціальної підсистем.

17. Територіальне управління – це управління, яке визначається політичним та адміністративно-територіальнім устроєм країни і спрямоване на успішне виконання функцій території.

18. Адміністративно-територіальний устрій – це законодавчо закріплена система поділу держави на територіальні утворення, відповідно до яких здійснюється організація та функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування.

19. Концепція соціально-економічного розвитку регіону — це цілеспрямований комплексний документ, який включає систему найважливішої політики розвитку регіону в стратегічній перспективі на основі необхідної і достатньої економічної самостійності (стратегічні пріоритети, цілі, пропорції і механізми).

20. Баланс трудових ресурсів – система показників, що характеризують кількість і склад трудових ресурсів, їх розподіл та використання і є складовою частиною балансу народного господарства.

21. Міжгалузевий баланс виробництва та розподілу продукції (МГБ) — це економіко-математична структурна модель, яка відображає існуючі функціональні зв'язки між галузями і сферами економіки, а також взаємозв'язок між загальноекономічними пропорціями та пропорціями розвитку окремих галузей.

22. Бюджет - грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків держави, адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, села), підприємства, установи за певний період.

23. Ме́неджмент (управління) — це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань.

24. Місцевий бюджет — бюджет адміністративно-територіальної одиниці — області, району, міста, селища, села, затверджений відповідною радою. Місцевий бюджет області об'єднує обласний бюджет, бюджет районів і міст обласного підпорядкування. 

25. Економічний розвиток – це процес еволюції економічної системи в довгостроковому періоді, що характеризується зміною ринкової та виробничої кон’юнктури за тривалий час, впродовж якого значну роль відіграють інвестиційні, інноваційні, технічні та технологічні фактори розвитку економіки.

26. Соціально-економічний розвиток – це процес безупинної зміни матеріального базису виробництва, а також усієї сукупності різноманітних відносин між економічними суб'єктами, соціальними групами населення.

27. Економічне зростання  є однією з головних макроекономічних цілей будь-якої країни, досягнення якої зумовлене необхідністю випереджаючого зростання національного доходу в порівнянні із зростанням чисельності населення для підвищення рівня життя в країні.

28. Виробничі фонди -  основа будь-якого підприємства є найбільш активним фактором виробництва: техніко-технологічний рівень основних фондів, вартість, вік і зношеність, відповідність екологічним вимогам і інші характеристики.

29. Основні фонди - це частина засобів виробництва, які діють у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігають при цьому впродовж усього періоду натурально-речовинну форму і переносять свою вартість на продукцію по частинах у міру зносу у вигляді амортизаційних відрахувань.

30. Джерела економічного зростання – приріст обсягу виробництва  може бути досягнутий за рахунок трьох окремих джерел: приросту праці, приросту капіталу, технічних нововведень.

Тема 3

Формування ринку капіталу в умовах ринкової економіки.

1. Капіталізація ринку – визначається ринковою вартістю всіх акцій публічних компаній, тобто акцій, випущеною компанією помноженою на поточну ринкову ціну.

2. Організовані ринки капіталу – це ринку на базі фондових бірж і позабіржові ринки в межах яких брокери спілкуються за допомогою телефонного зв’язку та комп’ютерних мереж.

3. Неорганізовані ринку капіталу - ринки , де покупці налагоджують контакти з продавцями і кладають угоди з продажу акцій.

4. Банківські позички – це джерело позичених засобів для фінансування проектів з реструктуризації виробництва.

5. Ринкове середовище – це елементи суверенного ризику і політична стабільність і обмеження на репарацію капіталу та прибутку.

6. Фінансові вигоди – це прибуток на інвестиції і диверсифікація їх портфеля.

7. Депозитні розписки – це права власності на акції, які зберігаються в депозитарії або установі зберігачі в країні місцезнаходження компанії, в ролі якого часто виступає відділення іноземного банку.

8. Організації саморегулювання – це біржі, елементи, організації інвесторів, професійні організації постачальників фінансових послуг, що фіксують як офіційні організації та неофіційні групи лобіювання.

9. Законодавці – парламент, Президент або суверенітет джерела державо творчості.

10. Діяльність первинного ринку – це мобілізація нового інвестиційного фінансування, що відбувається шляхом продажу нових акцій або інших цінних паперів.

11. Закон про компанії у країнах з розвинутою економікою – це закон, що має за мету врегулювання конфліктів інтересів між сторонами(керівництвом і кредиторами) у всіх країнах з ринковою економікою.

12. Директиви ЄС про компанії – документи, що охоплюють всі найважливіші положення відповідних національних законів.

13. Фондова біржа – це організаційно оформлений ринок (постійно діючий) на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

14. Акціонерне товариство – товариство статутний капітал якого не може бути меншим ніж 1250 мінімальних заробітних плат, який поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчують акції.

15. Банківська система – це сукупність взаємопов’язаних фінансово – кредитних установ,які функціонують в межах єдиного фінансового механізму певної країни у визначений історичний період .

16. Портфельні інвестиції – західні фінансові установи, такі як позичкові або пенсійні фонди, що купують акції у діючих компаніях.

17. Пряма інвестиція – це коли корпорація інвестує безпосередньо в місцеву компанію або створює нові підприємства.

18. Ефективність капіталу – ринок вважається ефективним, якщо ціна акцій відображає всю наявну інформацію про майбутню прибутковість.

19. Інвестиційний фонд – спосіб інвестування грошей для групи інвесторів за якого вартість інвестування цільових об’єктів розподіляється поміж всіх них.

20. Диверсифікація - означає скорочення промислового ризику шляхом включення до портфеля цінних паперів, що комплектується на ринках, де коливання цін безпосередньо не залежить від стану інших ринків.

21. Банківський кредит – грошова система, що подається банком на певний строк і на певних умовах.

22. Біржове котирування- встановлення курсу цінних паперів та фондових біржах і цін на товари, що представлені на товарних біржах.

23. Організація самоврядування – включає біржі, аліменти, організації інвесторів, професійні організації постачальників фінансових послуг.

24. Кліринг — отримання, звірка та поточні оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

25. Картель – найпростіша форма монополістичного об’єднання

Тема 4

Фондовий ринок регіону: стан та перспективи розвитку.

1. Біржа - це некомерційна ринкова структура, або частка організованого, регулярно діючого ринку товарів і послуг, у рамках якого здійснюється ряд операцій (перерозподіл капіталу, товарів та інших цінностей). 

2. Фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів.

3. Інвестори в цінні папери - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.

4. Емітенти - юридичні особи, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, які від свого імені розміщують емісійні цінні папери та беруть на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

5. Первинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних з розміщенням цінних паперів.

6. Брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.

7. Дилерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом.

8. Діяльність з управління цінними паперами - діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.

9. Кліринг - отримання, звірка та поточне оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

10. Емісія — вливання грошових коштів у грошовий потік (обіг), який використовується при фінансуванні (інвестуванні) підприємства.

11. Котирування - це визначення курсів цінних паперів, яке здійснюється шляхом зосередження попиту та пропозиції, співставлення лімітів ціни замовлень на купівлю і продаж цінних паперів та встановлення оптимальної ціни (курсу дня), при якій виконується найбільша кількість замовлень, здійснюється найбільший обіг цінних паперів.

12. Ліквідність – спроможність окремої установи чи системи в цілому забезпечувати своєчасність, повноту та безперервність виконання усіх свої грошових зобов’язань.

13. Інвестори - суб´єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладання власних, позичених і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об´єкти інвестування.

14. Інвестиційна діяльність - це послідовна сукупність дій її суб´єктів (інвесторів і учасників) щодо здійснення інвестицій з метою одержання доходу або прибутку.

15. Ці́нні папе́ри  - грошові документи, що визначають взаємовідносини між особою, компанія яка їх випустила (емітувала, відтак називається емітентом), та їх власником: засвідчують право володіння корпоративними правами (як акції) чи відносини позики (як облігації), і здебільшого передбачають виплату доходу увигляді дивідендів абопроцентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

16. Приватизаційні папери — це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна підприємств державного та земельного фонду.

17. Акція — цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує часткову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним.

18. Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштів та підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений термін із виплатою фіксованого відсотка.

19. Андеррайтинг - розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента.

20. Конкурентоспроможність — це відносна величина, адже товар даного рівня якості може бути цілком конкурентоспроможний на одному ринку (українському) і неконкурентоспроможний на іншому (приміром, німецькому)..

21. Публічно-правова організація - це фондова біржа, що перебуває під постійним державним контролем. 

22. Приватні фондові біржі - приватні компанії, що створюються у формі акціонерних товариств і є абсолютно самостійними в організації біржової торгівлі.

23.  Змішані фондові біржі - створюються як акціонерні товариства, але при цьому не менше 50 % їх капіталу належить державі.

24. Корпоративне управління – система відносин, яка визначає правила та процедури прийняття рішень щодо діяльності діяльності господарського товариства та здійснення контролю, а також розподіл прав і обов’язків між органами товариства та його учасниками стосовно управління ним.

25. Казначейські зобов'язання — вид цінних паперів на пред'явника (що розміщується на добровільних засадах серед населення), які засвідчують внесення власником коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу.