Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
діма гарбарук корсува робота.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
174.08 Кб
Скачать

1.1 Значення Мольєра в історії світової драматургії.

      

Мольєр прийшов у літературу в період розквіту класицистичної трагедії. Комедії сприймалися глядачами як несерйозне видовище, що мало лише розважати публіку. Мольєр надав комедії зовсім іншого змісту. Його п’єси були не тільки цікавими, а й повчальними. Беручи образи і ситуації із сучасного йому життя, драматург показував людям їхні вади, пристрасті й помилки.

Мольєр поєднав правила класицизму з традиціями народного театру, що надало його творам особливої життєвості та динамізму. Вони стали виявом самого духу народу, духу вільнодумства, непокори та протесту проти всього фальшивого, порочного. Мольєр довів, що комедія може впливати на глядача не менше, а можливо, навіть і більше, ніж трагедія. Водночас митець був справжнім новатором у галузі літератури й театральної діяльності, бо вийшов за межі класицизму й заклав нові принципи драматургії.

      Значення  Мольєра  в історії світової  драматургії воістину  величезне. Об'єднавши воєдино у своїй творчості кращі традиції  французького  народного театру з передовими ідеями  гуманізму,  Мольєр  створив  новий  вид  драми  - "високу комедію", жанр, що для свого часу був рішучим кроком  убік реалізму.

      Великий майстер комедії Мольєр надав  жанрові глибокого суспільного  змісту і яскравої театральної форми. Його театр виступав при дворі Людовіка ХІV, висміюючи риси “світської черні”, підкреслюючи головні риси героїв – носіїв певного характеру. Він вивів цілу галерею образів винахідливих, моторних, переповнених плебейською енергією слуг. Мольєр – автор великих комедій “Тартюф”, “Дон Жуан, або Кам’яний гість”, “Мізантроп”, “Міщанин у дворянстві”. Класицизм з його презирливим ставленням до комедій стримував розвиток цього жанру. Мольєр - теж класицист за способом відображення дійсності, але цей геніальний драматург вільно ставився до правил і норм, заявляючи, що люди повинні бути представлені в комедіях такими, якими вони є, щоб у дійових особах можна було пізнати сучасне суспільство; а якщо правила класицизму не допомагають цьому, на них не треба звертати уваги.

      Драматургію Мольєра відрізняє жанрове різноманіття. Мольєр створював чудові зразки й високої комедії, і фарсу, і комедій-балетів.Для розуміння місця Мольєра в розвитку французької літератури XVII в. надзвичайно важливо належним чином оцінити ту роль, що у його творчості грають матеріалістичні, життєстверджуючі традиції культури Ренесансу.

Поряд із зображенням  маніакальних характерів, характерів одні страсті, письменник створює й  багатопланові образи. Вчинки, продиктовані волею, перемежовуються в героїв Мольєра із учинками, обумовленими не залежними від волі властивостями характеру. Поширено думку, начебто класицизм взагалі й Мольєр зокрема як би ігнорують динамічність людини. У Мольєра є й характери, повні динаміки. Однак ця проблема вирішується в творах французького драматурга не так просто. Зміна характеру в Мольєра відбувається й шляхом його збагачення новими рисами - виникає нова, більш складна єдність. Так трапляється, наприклад, з Дон Жуаном. В I і II актах Дон Жуан тільки спокусник і марнотратник життя, потім, починаючи з III акту, він проявляє себе також безбожником і богохульником. Наприкінці п'єси, в V акті, Дон Жуан виявляється ще й святенником. Динамічність образа в Мольєра зв'язана іноді не стільки з об'єктивними змінами персонажа, скільки зі зміною погляду інших діючих осіб на нього. Мова йде не про перелом у душі героя, а про більш глибоке розкриття образа.

Психологічне  багатство, сховане в людині, Мольєр розкриває, уводячи у свої комедії  образ людини, яка міркує про життя. Інтелектуальний герой виникає в нього на противагу маніакальному характеру, що був показовий, наприклад, для комедій Скаррона й відрізнявся відомою бездумністю. У Мольєра ми зустрічаємося з героєм нового типу. Це вже не людина, що володіє, подібно речам, конкретними, як би заздалегідь визначеними властивостями; у нього є своє відношення до світу, і в цьому його своєрідність.