3. Виставити оцінку за 5-бальною шкалою.

Моя оцінка 5. Поняття феномену медіакультури багатоаспектне й автор потурбувалася, щоб її робота знайшла своє практичне відображення не тільки як теоретично-практичні висновки для майбутніх вчених, але й для роботи з медіакритикою.

12. Особистий внесок здобувача:

1. Чи зазначено в роботі особистий внесок здобувача? Охарактеризувати.

Вказано, що робота велася автором протягом десяти років виключно одноособово.

2. Визначити його вагомість.

Ми живемо у світі медіасистем масових комунікацій, що швидко поширюються, у світі "інформаційного вибуху", основними характеристиками якого є хаотичність, безмежність і надмірність. У зв’язку з цим ускладнюються соціальні зв’язки і моделі постсучасної ідентичності, змушуючи ще раз звернутися до "розуміння медіа", його ролі в суспільстві, його передісторії. Тому тема, якій себе присвятила дослідниця з 2002 по 2012 рік неймовірно актуальна та вимога.

3. Виставити оцінку за 5-бальною шкалою.

Ставлю 5, адже автором пророблено колосальну роботу у зборі, систематизації, оброблені, аналізі та викладенні інформації особисто.

13. Апробація результатів дисертації:

1. Чи зазначено заходи, друковані видання, де було оприлюднено результати дослідження?

За десятилітній термін роботи над обраною темою, автор представила результати своїх досліджень на двадцяти семи міжнародних конференціях (Москва, Київ, Одеса, Запоріжжя, Мінськ, Алушта, Бургас та ін..)

2. Виставити оцінку за 5-бальною шкалою.

Безперечно, оцінка 5. Автором проведено фундаментальну роботу не тільки у процесі розробки наукового питання, але й у процесі його подачі та представленні.

14. Публікації:

1. Чи зазначено кількість і місце публікацій за результатами наукового дослідження? Охарактеризувати.

Автор вказує, що «основні результати дисертаційного дослідження викладено в 44 наукових працях: монографії, курсі лекцій, методичних рекомендаціях, 24 статтях у фахових виданнях із соціальних комунікацій, і 15 працях у наукових виданнях та матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 58,6 обл.-вид. арк.».

2. Виставити оцінку за 5-бальною шкалою.

Автор значно перевищила той мінімум, який є необхідним для допуску до захисту докторської дисертації. І це враховуючи те, що в Україні у науковців є проблема з тим де надрукувати свою роботу, через недостатню кількість спеціалізованих наукових видань. Оцінка 5.

15. Основна частина:

1. Дати порівняльну характеристику основної частини дослідження із завданнями, які обумовлено в роботі.

За моїми спостереженнями, у основній частині представлено результатів більше, ніж було поставлено завдань. Результати досліджень подаються відповідно порядку поставлених завдань.

2. Проаналізувати кожне завдання на предмет його виконання/невиконання.

Автором у вступній частині було поставлено десять завдань. Один за найголовніших аспектів першого завдання полягало у обґрунтуванні важливості соціокомунікаційного підходу для вивчення місця медіа культури у сфері соціальних комунікацій. В основній частині авторо говорить, що медіа культура є частиною соціальних комунікацій, а соціальні комунікації неможливі без медіакультури. «Медіакультура є тлом, на якому розгортаються суспільні відносини, вона пов’язана з удосконаленням передачі інформації, отже вона прямо залежить від соціокомунікаційних технологій».

Другим завдання автор вбачала у класифікації основних теоретико-методологічних засад і напрямів дослідження феномену культури. В підрозділ 1.2. – «Історіографія та джерельна база дослідження» представлена класифікація методологій, методів і теорій дослідження медіакультури.

На розкриття метакультурного змісту сучасної медіакультури автор відводить розді 2 «Метакультурний зміст сучасної медіа культури». В цьому розділі автор представляє визначення терміну медіакультури, зазначає її функції. Тут медіакультуру розглянуто в контексті теорій інформаційного суспільства та в постмодерністському дискурсі, акцентовано увагу на метакультурному змісті феномена медіакультури.

Четвертим поставленим завданням було розглядання феномену медіа культури в контексті теорій інформаційного суспільства. В основній частині автор виокремлює п’ять основних підходів до розуміння медіа культури. «В інформаційному суспільстві медіакультура набуває нового статусу – метакультурного. Сутністю сучасного суспільства є не стільки інформація, скільки комунікація, а оскільки комунікація у сучасному суспільстві – це передусім – масова комунікація, що здійснюється через канали медіа, то відповідно панівним артефактом упливу на суспільство стає культура цих медіа, або медіа культура».

Автор у дисертації проаналізувала сучасну медіа культуру як культуру постмодерністську, обґрунтувавши зв’язок сучасної медіакультури з постмодерновою ідеологією, оскільки її онтологічний статус визначає влада інформації, яка характеризується мірою невизначеності, подвійності і відносності.

Наступним завдання, що поставив перед собою автор було розглядання парадигм опору в структурі медіа культури як альтернативної комунікативної стратегії, спираючись на рухи контрекльтури і на технології сучасних війн. У основній частині автор говорить, що сучасна медіакультура разом з тотальним впливом і контролем соціальної дійсності продукує і різноманітні форми контркультури. «Контркультура і субкультури як пошук ідентичності в медіатизованому просторі піддано аналізу інструменти культурного опору, зокрема контркультурні рухи, що протистоять загальним тенденціям підтримання статус-кво у медіакультурі». «Культурні війни є частиною медіакультури, а медіакультура – тлом, на якому культурні баталії розгортаються і вдосконалюють свою зброю».

Окреслено основні ознаки тенденцій розвитку медіа культури нових медіа.

Сучасні проблеми медіакультури розглянуто в розділі 4 в контексті економічних, політичних та культурних трансформацій сучасного вітчизняного і світового соціокультурного середовища.

Медіакультура як «індустрія культури» досліджена у розділі 4.4. Тут зазначено, що медіакультура існує у формах індустрії культури, оскільки тиражує свої артефакти здебільшого з метою продажу, отримання прибутку. «Отже індустрія культури є економічним базисом медіакультури, у ній відображені процеси стереотипізації, тиражування, серіалізації, таблоїдизації, комодифікації – усі найважливіші характеристики медіакультури, що відображаються на змісті культури сучасного світу, на її внутрішній будівлі та глибині духовного освоєння дійсності, на ментальних установках людини і суспільства».

У підрозділі 4.6. «Медіакультура як компенсаційний фактор соціальних проблем суспільства» значну увагу сфокусовано на останньому завданні, поставленому в вступній частині - компенсаційних стратегіях сучасної медіакультури. «У якості компенсації за погіршення соціальних умов засобами масової комунікації пропонуються продукти медіакультури як артефакти культури споживання, культурні продукти, сфабриковані медіа».