5. Модель м.О. Холодної

М.О. Холодна критично переосмислює підсумки тестологічних досліджень інтелекту. Вона виокремлює в них три види суперечностей – методичні, методологічні і змістовно-етичні.

До методичних суперечностей належать недоліки інтелектуальних тестів щодо їхньої побудови – надмірна орієнтація на швидкісні показники, закритий характер відповідей, зв’язок із культурним середовищем тощо.

Методологічні суперечності традиційних досліджень полягають в опозиційному трактуванні інтелекту, тобто розуміння його як деякої риси, що характеризує певні форми поведінки.

Нарешті, змістовно-етичні суперечності полягають у тому, що не можна приймати рішення про долю людини. Усі ці суперечності, вважає М.О. Холодна, призводять до того, що у працях представників тестологічного підходу «інтелект зник».

Практичне заняття №6

Тема 6. Місце інтелекту у структурі психічної діяльності

особистості

1. Інтелект та мотивація

ІНТЕЛЕКТ (від латинського intellectus – пізнання, розуміння, розум) – здатність мислення, раціонального пізнання, на відміну від таких здатностей душі, як почуття, воля, інтуїція, уява тощо.

Мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають її поведінку, форми діяльності, надають цій діяльності спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей організації. Мотивація – це сукупність усіх мотивів, які мають вплив на поведінку людини.

Б.Г. Ананьєв часто підкреслював роль загальної обдарованості людини в розвитку й формуванні її особистості. Він відводив інтелекту особливе місце в загальній сукупності потенціалів людського розвитку. Інтелект він розглядав, як багаторівневу організацію пізнавальних сил, що охоплює психофізіологічні процеси, стани й властивості особистості. При доведенні включеності інтелекту в систему особистості він писав: "Стратегическая организация поведения включает интеллект и волю в структуру личности, соединяя их с потребностями, интересами, всею мотивацией поведения личности". Спеціальні здібності людини до певного виду діяльності, в тому числі й педагогічної, Ананьєв вважав важливими й самостійними, що входять в цілісну структуру загальної обдарованості особистості.

2. Структура інтелекту людини. Проблема загального інтелекту

В психології встановлено генетичні рівні інтелекту – наочно-дійовий, категоріально-абстрактний, практичний. В історії, філософії та психології інтелект протиставлений чуттєвому рівню пізнання, або змістове джерело інтелекту вбачається в діяльності органів чуття. Характерна проблема "очищення" інтелекту від суб’єктивних деформацій у з боку афектів та довільних дій (Ф. Бекон). Водночас підкреслювався вплив емоцій та волі на функціонування та змістове збагачення інтелекту (ідея Спінози про інтелектуальну любов до природи тощо). Спроби визначити інтелект як провідну психологічну здатність (відносно емоцій і волі) призвели до інтелектуалізму. Абсолютизація інтелекту виявлялася у вченні про існування його не тільки в суб’єктивній психічній сфері, а й у "скам’янілому" суб’єктивізованому вигляді в природі. (Ф. Шеллінг).