Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
загальна психологія.rtf
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1.11 Mб
Скачать

Тема 2-3. Рівні освоєння діяльності: уміння, навички, звички

1. Поняття уміння: структура, види та динаміка

Уміння – це елементи діяльності, що дозволяють робити що-небудь з високою якістю (наприклад, яку-небудь операцію). Вони включають автоматично виконувані частини, звані навичками, але в цілому – це свідомо контрольовані частини діяльності. Уміння, на відміну від навичок утворюються в результаті координації навичок, їх об'єднання в системи за допомогою дій, що знаходяться під свідомим контролем. Основна якість умінь полягає в тому, що людина в змозі змінювати структуру умінь (навичок, операцій, послідовність їх виконання), зберігаючи при цьому незмінним кінцевий результат. Уміння і навички діляться на типи:

1) рухові,

2) пізнавальні,

3) теоретичні,

4) практичні.

2. Поняття навички

2.1 Види научання та навичок

Навички – це повністю автоматизовані компоненти умінь, що реалізовуються на рівні несвідомого контролю. Навичка – це автоматизований компонент дії. Розвиток і вдосконалення діяльності можна представити як перехід компонентів окремих умінь, дій і операцій на рівень навичок.

Основні види научання:

1. Реактивне научання має місце, коли організм пасивно реагує на зовнішні фактори й у нервовій системі мимоволі виникають зміни, формуються нові сліди пам'яті. До цього виду поведінки відносяться: імпринтинг, звикання, сенсибілізація й умовні рефлекси.

2. Оперантне научання (термін, уведений біохевіористами) – це такі дії, для вироблення яких організму треба активно експериментувати із середовищем і в такий спосіб установлювати зв'язки між різними стимулами. Оскільки живим істотам, і особливо людям, властива активність, то, потрапляючи в різні ситуації й обставини, вони змушені пристосовуватись і в результаті спроб і помилок, формування реакцій і спостереження в них формуються нові способи поведінки.

3. Когнітивне научання являє собою не просте встановлення якихось асоціативних зв'язків між двома стимулами або ситуацією й відповіддю організму, а й оцінку даних зв'язків з урахуванням минулого досвіду та можливих наслідків. У результаті цього процесу приймається якесь рішення. До даного виду научання відносять: латентне научання, вироблення складних психомоторних навичок, інсайт і научання шляхом міркувань. Спостереженнями встановлено, що підготовленість в якому-небудь одному виді діяльності надає певний вплив на освоєння інших видів діяльності. Цей вплив може бути позитивним, тобто полегшує формування нової навички (позитивний перенос, або індукція, навичок), чи негативним, тобто утрудняє його (негативний перенос, або інтерференція, навичок). У будь-якої нової для себе діяльності людина в більшості випадків спирається на попередній досвід і в тій чи іншій мірі використовує свої знання й уміння при вирішенні знову виникаючих задач.

2.2 Динаміка формування навичок

Загальний закон вироблення навички полягає в тому, що людина кожне нове завдання намагається виконувати уже відомим способом, використовуючи раніше сформовані прийоми діяльності. Успішність такого переносу способів діяльності залежить від того, наскільки вірно оцінена схожість задач з точки зору способів їх розв’язування. Якщо об’єкти або умови двох дій сприймаються людиною як схожі, тоді як насправді ці дії різні за прийомами виконання, контролю і регуляції, то використання раніше засвоєних прийомів діяльності є неефективним. Виявлення їх помилковості і заміна іншими вимагає часу і зусиль. Тоді формування нової навички затримується і ускладнюється. Негативний вплив раніше утвореної навички на формування нової називається негативним переносом або інтерференцією навичок. Так, перехід в деяких країнах з лівостороннього руху автомобілів на правосторонній тривалий час приводив до виникнення автомобільних аварій. Навичка лівосторонньої їзди негативно впливала на формування навички правостороннього руху. Коли ж об’єкти або умови обох дій різні, тоді як дії для їх виконання є схожими за прийомами виконання, контролю і регуляції, то формування нової навички полегшується і прискорюється. Позитивний вплив раніше утвореної навички на формування нової називається позитивним переносом або індукцією навичок.