- •Загальна психологія
- •Тема 1. Наслідування як механізм володіння діяльністю
- •1. Зміст поняття «наслідування» у психології
- •2. Основні види наслідування
- •3. Динаміка наслідування в онтогенезі
- •4. Наслідування як механізм освоєння діяльності
- •Тема 2-3. Рівні освоєння діяльності: уміння, навички, звички
- •1. Поняття уміння: структура, види та динаміка
- •2. Поняття навички
- •2.1 Види научання та навичок
- •2.2 Динаміка формування навичок
- •3. Фактори, що впливають на формування умінь та навичок
- •4. Поняття про звичку та її роль у виконанні діяльності
- •Тема 4. Психічна саморегуляція діяльності
- •1. Поняття психічної регуляції діяльності
- •2. Рівні саморегуляції діяльності
- •2.1 Психічні процеси і регуляція діяльності
- •2.2 Регуляторна функція системи ставлень особистості
- •2.3 Емоційний компонент регуляції діяльності
- •2.4 Вольова регуляція
- •3. Модель регуляції діяльності
- •Тема 5. Поняття інтелекту у психології. Основні психологічні
- •1. Загальне поняття про інтелект та його функції
- •2. Когнітивний розвиток особистості
- •2.2 Проблеми суспільної детермінації поведінки у розумовому
- •3. Факторні моделі інтелекту
- •3.1 Модель к. Спірмена
- •3.2 Модель д. Гілфорда
- •4. Когнітивна модель практичного інтелекту р. Стернберг
- •5. Модель м.О. Холодної
- •Тема 6. Місце інтелекту у структурі психічної діяльності
- •1. Інтелект та мотивація
- •2. Структура інтелекту людини. Проблема загального інтелекту
- •3. Особистісні властивості та інтелект
- •4. Інтелект та мовлення
- •5. Проблеми штучного інтелекту
- •Тема 7. Мислення як психологічна основа інтелекту
- •1. Мислення як діяльність. Теорія поетапного формування
- •2. Мислення: процес освоєння понять
- •3. Мислення: логіка та прийняття рішень
- •4. Мислення як процес вирішення задач
- •Тема 8. Загальне поняття про увагу у психології
- •1. Визначення уваги. Основні характеристики та функції уваги
- •2.4 Когнітивні теорії уваги
- •2.5 Діяльнісна теорія уваги
- •3. Фізіологія та нейрофізіологія уваги
- •Тема 9. Увага як регулятор психічної активності особистості
- •1. Особистісна зумовленість уваги
- •1.1 Увага як результат дії установки
- •1.2 Інтереси та увага особистості
- •1.3 Увага та звичка
- •2. Взаємозв’язок уваги із сприйманням. Апперцепція
- •3. Місце уваги в структурі особистості
- •4. Увага як регулятор психічної діяльності особистості
- •4.1 Увага як перцептивна дія
- •4.2 Увага і моторна дія
- •4.3 Увага як вольова дія
- •Тема 10. Розвиток та патологія уваги
- •1. Розвиток уваги особистості
- •2. Особистісна зумовленість розсіяності уваги
- •Тема 11. Загальне поняття про відчуття та сприймання
- •1. Єдність відчуттів та сприймання як основа пізнавальної
- •2. Фізичні та фізіологічні основи відчуттів та сприймання
- •3. Сприймання як специфічна перцептивна діяльність
- •Тема 12. Властивості та види відчуттів
- •1. Основні властивості відчуттів
- •1.1 Якість та тривалість відчуттів
- •1.2 Інтенсивність відчуттів. Закон Вебера-Фехнера
- •1.3 Пороги чутливості
- •1.4 Локалізація відчуттів
- •2. Класифікація відчуттів
- •3. Основні види відчуттів
- •3.1 Зорові відчуття. Закономірності кольорових відчуттів
- •3.2 Слухові відчуття
- •3.3 Смакові та нюхові відчуття
- •3.4 Тактильні відчуття: види та функції (відчуття дотику, тиску,
- •Тема 13. Організація та види сприймання
- •1. Організація сприймання
- •2. Класифікація видів сприймання
- •2.1 Сприймання простору (форми, розмірів)
- •2.2 Сприймання руху (відстані)
- •2.3 Сприймання часу
- •3. Ілюзії сприймання
- •Тема 14. Проблема пам’яті у психології
- •1. Поняття пам’яті у психології. Функції пам’яті
- •2. Фізичні та фізіологічні теорії пам’яті
- •2.1 Хімічні та біохімічні передумови пам’яті
- •2.2 Мозкова організація процесів пам’яті (дослідження о.Р. Лурії)
- •Тема 15. Психологічні теорії пам’яті
- •1. Асоціативна теорія пам’яті
- •2. Несвідомі механізми пам’яті (психоаналітичний контекст)
- •3. Проблема пам’яті у роботах гештальтпсихологів
- •4. Когнітивна теорія короткочасної та довготривалої пам’яті
- •5. Діяльнісна теорія пам’яті (у роботах л.С. Виготського,
- •Тема 16. Процеси пам’яті та їх закономірності
- •1. Види запам’ятовування
- •2. Закономірності та прийоми запам’ятовування. Можливості
- •3. Закономірності довільного та недовільного запам’ятовування (за
- •4. Закономірності забування. Повне та часткове забування
- •5. Фізіологічні основи забування інформації
- •6. Збереження інформації як процес пам’яті
- •7. Закономірності впізнавання
- •8. Відтворення інформації
Тема 2-3. Рівні освоєння діяльності: уміння, навички, звички
1. Поняття уміння: структура, види та динаміка
Уміння – це елементи діяльності, що дозволяють робити що-небудь з високою якістю (наприклад, яку-небудь операцію). Вони включають автоматично виконувані частини, звані навичками, але в цілому – це свідомо контрольовані частини діяльності. Уміння, на відміну від навичок утворюються в результаті координації навичок, їх об'єднання в системи за допомогою дій, що знаходяться під свідомим контролем. Основна якість умінь полягає в тому, що людина в змозі змінювати структуру умінь (навичок, операцій, послідовність їх виконання), зберігаючи при цьому незмінним кінцевий результат. Уміння і навички діляться на типи:
1) рухові,
2) пізнавальні,
3) теоретичні,
4) практичні.
2. Поняття навички
2.1 Види научання та навичок
Навички – це повністю автоматизовані компоненти умінь, що реалізовуються на рівні несвідомого контролю. Навичка – це автоматизований компонент дії. Розвиток і вдосконалення діяльності можна представити як перехід компонентів окремих умінь, дій і операцій на рівень навичок.
Основні види научання:
1. Реактивне научання має місце, коли організм пасивно реагує на зовнішні фактори й у нервовій системі мимоволі виникають зміни, формуються нові сліди пам'яті. До цього виду поведінки відносяться: імпринтинг, звикання, сенсибілізація й умовні рефлекси.
2. Оперантне научання (термін, уведений біохевіористами) – це такі дії, для вироблення яких організму треба активно експериментувати із середовищем і в такий спосіб установлювати зв'язки між різними стимулами. Оскільки живим істотам, і особливо людям, властива активність, то, потрапляючи в різні ситуації й обставини, вони змушені пристосовуватись і в результаті спроб і помилок, формування реакцій і спостереження в них формуються нові способи поведінки.
3. Когнітивне научання являє собою не просте встановлення якихось асоціативних зв'язків між двома стимулами або ситуацією й відповіддю організму, а й оцінку даних зв'язків з урахуванням минулого досвіду та можливих наслідків. У результаті цього процесу приймається якесь рішення. До даного виду научання відносять: латентне научання, вироблення складних психомоторних навичок, інсайт і научання шляхом міркувань. Спостереженнями встановлено, що підготовленість в якому-небудь одному виді діяльності надає певний вплив на освоєння інших видів діяльності. Цей вплив може бути позитивним, тобто полегшує формування нової навички (позитивний перенос, або індукція, навичок), чи негативним, тобто утрудняє його (негативний перенос, або інтерференція, навичок). У будь-якої нової для себе діяльності людина в більшості випадків спирається на попередній досвід і в тій чи іншій мірі використовує свої знання й уміння при вирішенні знову виникаючих задач.
2.2 Динаміка формування навичок
Загальний закон вироблення навички полягає в тому, що людина кожне нове завдання намагається виконувати уже відомим способом, використовуючи раніше сформовані прийоми діяльності. Успішність такого переносу способів діяльності залежить від того, наскільки вірно оцінена схожість задач з точки зору способів їх розв’язування. Якщо об’єкти або умови двох дій сприймаються людиною як схожі, тоді як насправді ці дії різні за прийомами виконання, контролю і регуляції, то використання раніше засвоєних прийомів діяльності є неефективним. Виявлення їх помилковості і заміна іншими вимагає часу і зусиль. Тоді формування нової навички затримується і ускладнюється. Негативний вплив раніше утвореної навички на формування нової називається негативним переносом або інтерференцією навичок. Так, перехід в деяких країнах з лівостороннього руху автомобілів на правосторонній тривалий час приводив до виникнення автомобільних аварій. Навичка лівосторонньої їзди негативно впливала на формування навички правостороннього руху. Коли ж об’єкти або умови обох дій різні, тоді як дії для їх виконання є схожими за прийомами виконання, контролю і регуляції, то формування нової навички полегшується і прискорюється. Позитивний вплив раніше утвореної навички на формування нової називається позитивним переносом або індукцією навичок.
