- •Загальна психологія
- •Тема 1. Наслідування як механізм володіння діяльністю
- •1. Зміст поняття «наслідування» у психології
- •2. Основні види наслідування
- •3. Динаміка наслідування в онтогенезі
- •4. Наслідування як механізм освоєння діяльності
- •Тема 2-3. Рівні освоєння діяльності: уміння, навички, звички
- •1. Поняття уміння: структура, види та динаміка
- •2. Поняття навички
- •2.1 Види научання та навичок
- •2.2 Динаміка формування навичок
- •3. Фактори, що впливають на формування умінь та навичок
- •4. Поняття про звичку та її роль у виконанні діяльності
- •Тема 4. Психічна саморегуляція діяльності
- •1. Поняття психічної регуляції діяльності
- •2. Рівні саморегуляції діяльності
- •2.1 Психічні процеси і регуляція діяльності
- •2.2 Регуляторна функція системи ставлень особистості
- •2.3 Емоційний компонент регуляції діяльності
- •2.4 Вольова регуляція
- •3. Модель регуляції діяльності
- •Тема 5. Поняття інтелекту у психології. Основні психологічні
- •1. Загальне поняття про інтелект та його функції
- •2. Когнітивний розвиток особистості
- •2.2 Проблеми суспільної детермінації поведінки у розумовому
- •3. Факторні моделі інтелекту
- •3.1 Модель к. Спірмена
- •3.2 Модель д. Гілфорда
- •4. Когнітивна модель практичного інтелекту р. Стернберг
- •5. Модель м.О. Холодної
- •Тема 6. Місце інтелекту у структурі психічної діяльності
- •1. Інтелект та мотивація
- •2. Структура інтелекту людини. Проблема загального інтелекту
- •3. Особистісні властивості та інтелект
- •4. Інтелект та мовлення
- •5. Проблеми штучного інтелекту
- •Тема 7. Мислення як психологічна основа інтелекту
- •1. Мислення як діяльність. Теорія поетапного формування
- •2. Мислення: процес освоєння понять
- •3. Мислення: логіка та прийняття рішень
- •4. Мислення як процес вирішення задач
- •Тема 8. Загальне поняття про увагу у психології
- •1. Визначення уваги. Основні характеристики та функції уваги
- •2.4 Когнітивні теорії уваги
- •2.5 Діяльнісна теорія уваги
- •3. Фізіологія та нейрофізіологія уваги
- •Тема 9. Увага як регулятор психічної активності особистості
- •1. Особистісна зумовленість уваги
- •1.1 Увага як результат дії установки
- •1.2 Інтереси та увага особистості
- •1.3 Увага та звичка
- •2. Взаємозв’язок уваги із сприйманням. Апперцепція
- •3. Місце уваги в структурі особистості
- •4. Увага як регулятор психічної діяльності особистості
- •4.1 Увага як перцептивна дія
- •4.2 Увага і моторна дія
- •4.3 Увага як вольова дія
- •Тема 10. Розвиток та патологія уваги
- •1. Розвиток уваги особистості
- •2. Особистісна зумовленість розсіяності уваги
- •Тема 11. Загальне поняття про відчуття та сприймання
- •1. Єдність відчуттів та сприймання як основа пізнавальної
- •2. Фізичні та фізіологічні основи відчуттів та сприймання
- •3. Сприймання як специфічна перцептивна діяльність
- •Тема 12. Властивості та види відчуттів
- •1. Основні властивості відчуттів
- •1.1 Якість та тривалість відчуттів
- •1.2 Інтенсивність відчуттів. Закон Вебера-Фехнера
- •1.3 Пороги чутливості
- •1.4 Локалізація відчуттів
- •2. Класифікація відчуттів
- •3. Основні види відчуттів
- •3.1 Зорові відчуття. Закономірності кольорових відчуттів
- •3.2 Слухові відчуття
- •3.3 Смакові та нюхові відчуття
- •3.4 Тактильні відчуття: види та функції (відчуття дотику, тиску,
- •Тема 13. Організація та види сприймання
- •1. Організація сприймання
- •2. Класифікація видів сприймання
- •2.1 Сприймання простору (форми, розмірів)
- •2.2 Сприймання руху (відстані)
- •2.3 Сприймання часу
- •3. Ілюзії сприймання
- •Тема 14. Проблема пам’яті у психології
- •1. Поняття пам’яті у психології. Функції пам’яті
- •2. Фізичні та фізіологічні теорії пам’яті
- •2.1 Хімічні та біохімічні передумови пам’яті
- •2.2 Мозкова організація процесів пам’яті (дослідження о.Р. Лурії)
- •Тема 15. Психологічні теорії пам’яті
- •1. Асоціативна теорія пам’яті
- •2. Несвідомі механізми пам’яті (психоаналітичний контекст)
- •3. Проблема пам’яті у роботах гештальтпсихологів
- •4. Когнітивна теорія короткочасної та довготривалої пам’яті
- •5. Діяльнісна теорія пам’яті (у роботах л.С. Виготського,
- •Тема 16. Процеси пам’яті та їх закономірності
- •1. Види запам’ятовування
- •2. Закономірності та прийоми запам’ятовування. Можливості
- •3. Закономірності довільного та недовільного запам’ятовування (за
- •4. Закономірності забування. Повне та часткове забування
- •5. Фізіологічні основи забування інформації
- •6. Збереження інформації як процес пам’яті
- •7. Закономірності впізнавання
- •8. Відтворення інформації
Тема 5. Поняття інтелекту у психології. Основні психологічні
моделі інтелекту
1. Загальне поняття про інтелект та його функції
ІНТЕЛЕКТ – це певний ступінь здатності людини розв'язувати завдання (проблеми відповідної складності. З цих позицій можна вести мову про рівень розвитку інтелекту. Він, за логікою, може бути низьким, середнім і високим (або початковим, низьким, середнім, досить високим і високим). У найзагальнішому вигляді інтелект розуміють як подальший розвиток деяких фундаментальних біологічних характеристик, невіддільних від життя. Виокремлено такі характеристики інтелекту: організація і пристосування (адаптація).
Організація й адаптація – це основні функції інтелекту, або функціональні інваріанти. Інваріантні характеристики автор розглядає як властивості біологічного функціонування взагалі.
Організованість інтелектуальної діяльності означає, що в кожній інтелектуальній активності суб’єкта можна вичленувати щось ціле і щось таке, що входить у це ціле як елемент із їхніми зв’язками. Зміст терміна «асиміляція» зводиться до підкреслення відтворення суб’єктом під час його пізнавальної активності деяких характеристик пізнаваного об’єкта.
2. Когнітивний розвиток особистості
2.1 Підхід Ж. Піаже
Когнітивний підхід. Насамперед ставить розвиток пізнавальної (когнітивної) сфери людини (або намагається пояснити розвиток інших сфер особистості особливостями розвитку інтелектуальної сфери). Найповніше проблеми розумового розвитку розробив швейцарський учений Жан Піаже. Відповідно до його теорії, на кожній стадії розвитку формуються нові пізнавальні навички, які визначають межі того, чому можна навчити людину у цей період. Значна частина активності дітей відводиться на ігри, що Піаже розглядав як неодмінний компонент їхньої важливої роботи з дослідження навколишніх об’єктів – людей, явищ, предметів. Він вважав, що така форма навчання необхідна для нормального розумового розвитку й успішного процесу дорослішання. Піаже виокремлював такі стадії когнітивного розвитку:
сенсомоторна (від народження до 2 років). На цій стадії у дітей формується здатність зберігати в пам’яті образи предметів навколишнього світу. До завершення цієї стадії дітям здається, що предмети перестають існувати, коли вони на ці предмети не дивляться;
передопераційна (від 2 до 7 років). У цей час діти вчаться розрізняти символи та їхні значення;
стадія конкретних операцій (від 7 до 11 років). У цей період діти вчаться подумки робити дії, що раніше вони виконували тільки руками;
стадія формальних операцій (від 12 до 15 років). На цій стадії підлітки опановують навички розв’язання абстрактних математичних і логічних задач, осмислювати моральні проблеми, а також міркувати про майбутнє.
2.2 Проблеми суспільної детермінації поведінки у розумовому
розвитку особистості (Л.С. Виготський)
У ранніх роботах Л.С. Виготського доведено, що воля базується на мотивації людини, експлікуючи мотиви поведінки у свідомість. Мотивація складає основу вольової поведінки, але не вичерпує собою всіх його детермінант. Одним із рівнів прояву феномену волі є розрізнення детермінації вольових процесів «знизу» та «згори». Наступний рівень науковці пов’язують із фактом єдності афекту та інтелекту. У спеціальній психології проблема волі посідає особливе місце.
Зокрема, на підставі вивчення сутності інтелектуального недорозвитку, Л.С. Виготський доводить, що основна проблема розумової відсталості полягає не стільки в слабкості інтелектуальних, чи афективних процесів, скільки в труднощах їх взаємодії.
Основним дефектом розумово відсталих автор вважає нездатність хворих до регуляції власної поведінки. Указане зумовлює необхідність дослідження особливостей розвитку та функціонування емоційно-вольової сфери осіб з інтелектуальною недостатністю.