2.2 Регуляторна функція системи ставлень особистості

Становлення особистості підлітка – процес складний, багатофакторний. Формуються якості особистості, її спрямованість, засоби спілкування, мотиви поведінки; в боротьбі мотивів формується моральний вибір, визначається рівень моральної свідомості й самосвідомості. У структурі моральної свідомості О. Бондаревська [3] виділяє три компоненти, до яких відносять і регулятивний, до якого належать почуття, ставлення, переконання та інші компоненти свідомості, що здійснюють вплив на поведінку особистості.

2.3 Емоційний компонент регуляції діяльності

Функцію організації діяльності виконують емоційні явища шляхом виокремлення в образі предметів, які є мотивом діяльності. Від їх інтенсивності залежить успішність діяльності. Проте емоції нерідко і дезорганізують її. Наприклад, вони можуть негативно позначатися на пізнавальній діяльності [4; 43]. Взагалі ж існує залежність між рівнем емоційного напруження і успішністю діяльності, яку ще у 1908 р. встановили Р.М. Перкс і Дж.Д. Додсон. Чинником такої залежності є рівень складності задачі. Чим важча задача, тим нижчий рівень емоційного напруження потрібний для максимально успішної діяльності. Отже, певний ступінь такого напруження може сприяти розв'язанню легших і стати на заваді виконання складних задач. Зауважмо, що емоції не є чимось зовнішнім щодо діяльності, а безпосередньо включені в процес її здійснення як момент єдності афекту. В. Симонов подав своє розуміння емоцій у вигляді формули:

Е = (П • (Ін – Іс),

де Е – емоція, її сила і якість;

П – величина актуальної потреби;

(Ін – Іс) – оцінка ймовірності задоволення певної потреби на підставі вродженого і прижиттєво сформованого досвіду;

Іи – інформація про засоби, необхідні для задоволення потреби;

Іе – інформація про засоби, якими володіє людина в певний момент.

Отже, за формулою сила і якість емоції, яка виникає в людини, визначаються силою потреби і оцінкою можливості її задоволення в ситуації, що склалася.

2.4 Вольова регуляція

Важливою вольовою якістю людини є самовладання. Воно виявляється у здатності людини володіти собою, керувати власною поведінкою та діяльністю.

Самовладання – важливий компонент такої якості особистості, як мужність. Володіючи собою, людина сміливо береться за відповідальне завдання, хоча й знає, що його виконання пов'язане з небезпекою для неї, навіть загрожує її життю.

Самовладання – одна з невід'ємних якостей дисциплінованої людини. Відсутність самовладання робить людину нестриманою, імпульсивною. Люди, які не володіють собою, легко піддаються впливу почуттів, часто порушують дисципліну, відступають перед труднощами, впадають у розпач. Своєрідним проявом безвілля особистості є конформність. Суть її виявляється втому, що людина, хоча і має свою думку, але піддається впливу, тиску групи у своїх діях і вчинках, не виявляє незалежності, не обстоює свої позиції.

3. Модель регуляції діяльності

Структурно-функціональна модель усвідомленої саморегуляції, запропонована О.А. Конопкіним, покладена в основу розвитку і вивчення проблеми саморегуляції в ряді спеціальних напрямків. Одним з таких напрямків є дослідження індивідуального стилю саморегуляції у довільних формах активності (поведінці, діяльності, спілкуванні), що розробляється в роботах В.І. Моросанової [5; 11]. У своїх дослідженнях В.І. Моросанова відштовхується від ідеї про те, що прояв унікальної індивідуальної своєрідності життєдіяльності (поводження, діяльності, спілкування) суб'єкта значною мірою визначається індивідуальними особливостями саморегуляції довільної активності людини. На основі цих подань вона розробляє концепцію індивідуального стилю саморегуляції. У рамках даного підходу стиль саморегуляції визначається, як індивідуально властиві особливості регуляторних процесів, що стійко проявляються в різноманітних видах і формах довільної активності людини. Автор акцентує увагу на тому, що існує певна стабільність індивідуальної структури у стилях саморегуляції. Вона, зокрема, пише: «Про наявність феномена загального стилю саморегуляції можна говорити лише в тому випадку, коли індивідуальна структура й характерні для даної людини особливості саморегуляції мають тенденцію стійко проявлятися в різних життєвих ситуаціях при довільній організації людиною різноманітних видів своєї діяльності і поведінки й керування ними» [5, с. 19].

До індивідуально-типових особливостей саморегуляції, що визначають її регуляторний стиль, В.І. Моросанова відносить індивідуальні особливості функціонування основних регуляторних процесів, які описані вище, а також суб'єктно-особистісні властивості, які впливають на цілісний процес саморегуляції. Автор пише: «…поряд зі специфічними особливостями, характерними для однієї приватної регуляторної функції, існують і такі особливості, які характеризують функціонування кожного з ланок регуляції й тим самим процес регуляції в цілому» [5, с. 23]. До таких якостей автор відносить: самостійність, надійність (стійкість функціонування регуляторних процесів), гнучкість (можливість внесення корекцій у функціонування різних регуляторних процесів), адекватність, усвідомленість.

Практичне заняття №5