3. Фактори, що впливають на формування умінь та навичок

У перший період формування навички відбувається первинне знайомство з рухом і оволодіння ним, важливу роль при цьому грає внутрішня картина руху; у другій – автоматизація руху; у третій – остаточна шліфовка руху – стандартизація і стабілізація. Слід звернути увагу на те, що у разі набутих навичок можна говорити лише про їх частковий автоматизм. Навички формуються в результаті вправ як багатократних цілеспрямованих повторень дій. При цьому у міру вправ міняється якість дій: відбувається поєднання рухів, розумовий контроль замінюється сенсорним, або один вид сенсорного контролю замінюється іншим.

Виконання діяльності завжди припускає взаємодію навичок. Доведений різний вплив вже сформованих навичок на оволодіння іншими. Існують як "позитивний" вплив однієї навички на формування іншого, так і негативне. Позитивний вплив, що виражається в легшому і швидшому опануванні нової навички, дістав назву "Позитивне перенесення навички". Позитивне перенесення має місце при опануванні гри на другому музичному інструменті, при вивченні другої іноземної мови, при опануванні різних технічних засобів пересування, він проявляється і як перенесення навички гри на музичному інструменті в роботу з клавіатурою комп'ютера. Зворотний вплив однієї навички на оволодіння іншим дістав назву інтерференції навичок.

Особливо позначається інтерференція при так званому перенавчанні. Так, якщо учень навчився політерному читанню, його буває важко перенавчити читати по складах.

4. Поняття про звичку та її роль у виконанні діяльності

Третій елемент в освоєнні діяльності – звичка. Відрізняється від умінь і навичок тим, що є непродуктивним елементом діяльності, негнучка і часто безрозсудна частина діяльності, яка виконується людиною механічно і не має свідомої мети або явно вираженого продуктивного завершення. Від навички відрізняється тим, що може певною мірою свідомо контролюватися, а від уміння тим, що не завжди є розумною і корисною. У кожної людини є свої визначені звички, позитивні з них приймаються, схвалюються всією соціальною групою. На основі звичок формуються певні звичаї.

Практичне заняття №4

Тема 4. Психічна саморегуляція діяльності

1. Поняття психічної регуляції діяльності

Основним поняттям психології є поняття психічного образу. Психічний образ – цілісний, інтегративний відбиток самостійної, дискретної частини дійсності; це інформаційна модель дійсності, використовувана вищими тваринними і людиною для регуляції своєї життєдіяльності. Психічні образи забезпечують досягнення визначених цілей, і їхній зміст обумовлюється цими цілями. Найбільш загальною властивістю психічних образів є їхня адекватність дійсності, а загальною функцією – регуляція діяльності.

2. Рівні саморегуляції діяльності

2.1 Психічні процеси і регуляція діяльності

Психічний стан – це своєрідність психічної діяльності, обумовлена її змістом і ставленням людини до цього змісту. Психічні стани є стійкою інтеграцією всіх психічних проявів людини при певній його взаємодії з дійсністю. Психічні стани виявляються в загальній організованості психіки. Психічний стан – це загальний функціональний рівень психічної активності в залежності від умов діяльності людини і її особистісних особливостей. Психічні стани можуть бути короткочасними, ситуативними і стійкими, особистісними. Усі психічні стани підрозділяються на чотири види:

Мотиваційні (бажання, прагнення, інтереси, потяги, пристрасті).

Емоційні (емоційний тон відчуттів, емоційний відгук на явища дійсності, настрій, конфліктні емоційні стани – стрес, афект, фрустрація).

Вольові стани – ініціативності, цілеспрямованості, рішучості, наполегливості (їхня класифікація пов'язана зі структурою складної вольової дії).

Стани різних рівнів організованості свідомості (вони виявляються в різних рівнях уважності). Отже, діяльність складається з ряду дій відносно завершених елементів діяльності, спрямованих на досягнення проміжної усвідомлюваної мети. Дії можуть бути як зовнішніми, що виконуються за допомогою рухового апарату і органів чуття, так і внутрішніми, що виконуються в розумі. Під метою розуміють образ кінцевого результату діяльності. Багато дій людини з часом стають автоматичними, вони звуться звичками. Звички бувають корисними (акуратність, організованість) і шкідливими (куріння, вживання алкоголю, наркотиків). Якщо людина вміє керувати звичками, вона може керувати своєю поведінкою.