2.1 Хімічні та біохімічні передумови пам’яті

Біохімічна теорія пам’яті. Біохімічну теорію пам’яті виражено в гіпотезі про двощаблевий характер процесу запам’ятовування. Суть його в тому, що на першому щаблі, відразу після впливу подразника, у мозку відбувається короткочасна електрохімічна реакція, яка зумовлює зворотні фізіологічні процеси в клітині.

Друга стадія виникає на ґрунті першої – це власне біохімічна реакція, пов’язана з утворенням протеїнів. Перша стадія триває секунди (або хвилини) і є механізмом короткочасної пам’яті. Другу стадію, для якої характерна незворотність хімічних змін у клітинах, вважають механізмом довготривалої пам’яті.

Прихильники хімічної теорії пам’яті вважають, що специфічні зміни, які відбуваються в нервових клітинах під впливом зовнішніх подразників, і є механізмами процесів закріплення, збереження і відтворення слідів одержаних вражень.

2.2 Мозкова організація процесів пам’яті (дослідження о.Р. Лурії)

Лурія показав роль глибинних підкоркових і серединних структур у мозковій організації психічних процесів. Досліджувалися також порушення емоційно-особистісної форми хворих; ставилися проблеми лінгвістичного аналізу мовних порушень у клініці локальних порушень головного мозку. Головною в дослідженнях Лурія є та ділянка в нейропсихології, що вивчає психофізіологію локальних уражень мозку, які пов'язані з вищими психічними функціями – увагою, сприйманням, пам'яттю, інтелектом, довільними рухами. Таким чином, коло наукових проблем ученого включає загальнотеоретичні проблеми психології, онтогенез, історичний розвиток психіки, дослідження мозкових механізмів психічної діяльності. Вищі психічні процеси спираються на складну роботу спільно діючих функціональних комбінаційних центрів кори головного мозку. Мова йде про “динамічну локалізацію вищих психічних функцій у корі головного мозку". Лурія виходив із ідеї динамічної, системної локалізації функцій, висунутої Н.І. Павловим, і розробленої щодо вищих психічних функцій Виготським.

Практичне заняття №15

Тема 15. Психологічні теорії пам’яті

1. Асоціативна теорія пам’яті

Асоціативна теорія розкриває залежність процесів пам'яті від характеристик матеріалу, що запам'ятовується. В основі пояснення механізмів пам'яті в цій теорії лежить поняття асоціації. Між явищами, що запам'ятовуються, встановлюється зв'язок, або асоціація, яка потім впливає на відтворення матеріалу. При пригадуванні людина відшукує ланцюжок зв'язків, який приведе до потрібного матеріалу. Відтворення деякого факту веде до відтворення факту, із ним асоціативно пов'язаного, а запам'ятовується те, що пов'язане із вже наявним в пам'яті матеріалом. При дослідженнях пам'яті в межах асоціативної теорії були встановлені типи утворення асоціацій: асоціації за схожістю (зв'язок виникає між подібними фактами), за суміжністю (зв'язок виникає між фактами, що слідують в часі один за одним), за контрастом (зв'язок виникає між фактами, які відрізняються, протилежні один до одного).

2. Несвідомі механізми пам’яті (психоаналітичний контекст)

Несвідома пам'ять – це та пам'ять, яка пов'язана з довготривалою і генетичною пам'яттю. Це та пам'ять, яка управляє мисленням, уявою, увагою, визначаючи зміст думок людини в даний момент часу, його образи, об'єкти, на які спрямована увага. Несвідоме мислення особливе виразно виступає в процесі рішення людиною творчих завдань.

Несвідома пам'ять – це та пам'ять, що пов'язана з довгостроковою й генетичною пам'яттю. Це та пам'ять, що управляє мисленням, уявою, увагою, визначаючи зміст думок людини в цей момент часу, його образи, об'єкти, на які спрямована увага. Несвідоме мислення особливо чітко виступає в процесі рішення людиною творчих завдань, а несвідома мова – це внутрішня мова.