2.4 Когнітивні теорії уваги

Когнітивна психологія вивчає способи отримання людиною інформації про світ, збереження її в пам'яті, перетворення на значення і вплив цих значень на нашу увагу й поведінку.

Вважається, що процес пізнання можна розкласти на ряд етапів, кожен з яких являє собою деяку гіпотетичну одиницю, що включає набір унікальних операцій із вхідною інформацією. Ці одиниці утворюють когнітивну модель або модель переробки інформації. В1958 р. була опублікована книга Д. Бродбента «Восприятие и коммуникация», де він порівнював функціонування уваги з роботою електромеханічного фільтру, здійснюючого відбір (селекцію) інформації і оберігаючого канал передачі інформації від перенавантаження. Термін прижився в когнітивній психології та породив значне число моделей уваги. Всі моделі такого роду можна умовно поділити на моделі ранньої та пізньої селекції. Моделі ранньої селекції допускають, що інформація відбирається на основі сенсорних ознак фільтром, працюючим по принципу “все або нічого”. Моделі пізньої селекції припускають, що вся поступаючи інформація паралельно обробляється та пізнається, після чого відібрана інформація зберігається в пам’яті, а невідібрана – дуже швидко забувається.

2.5 Діяльнісна теорія уваги

Основою діяльнісної теорії навчання і теорії поетапного формування розумових дій, розробленої А.Н. Леонтьєвим, П.Я. Гальперіним, Н.Ф. Тализіною, гіпотеза про принципово спільну будову зовнішньої і внутрішньої діяльності людини. Основні тези діяльнісного підходу полягають у тому, що людина виявляє властивості і зв'язки елементів реального світу лише в процесі і на основі різних видів діяльності (предметної, розумової, колективної). У навчальній діяльності, як і в кожній діяльності, виділяють три компоненти:

1) мотиви і завдання;

2) дії (навчальні);

3) контроль і оцінювання.

А.Н. Леонтьєв підкреслював, що для оволодіння знаннями і вміннями необхідно здійснити діяльність, адекватну тій, що втілена в цих знаннях і вміннях. Процес навчання розглядається як процес управління діяльністю, компонентами якого є суб'єкти впливу, акти їх перетворення, а також продукт, умови і засоби перетворення.

3. Фізіологія та нейрофізіологія уваги

фізіологічною основою уваги є загальна активація діяльності мозку, що забезпечує перехід від сну до неспання і від пасивного неспання до активного неспання, активація, пов'язана із збудженням ретикулярної формації, яка підвищує і тонус кори. Проте загальна активація мозку і неорганізовані орієнтовні реакції не пояснюють особливості вибіркового протікання процесів уваги. Які ж нейрофізіологічні механізми цих процесів? Селективну увагу пов'язують перш за все з наявністю спеціальних механізмів, що полегшують проведення значимих, релевантних подразників і одночасно блокуючих проведення іррелевантних (незначимих, неістотних) дій. Анатомо-фізіологічним субстратом цих механізмів вважають деякі відділи неспецифічної системи мозку (вибіркова діяльність ретикулярної формації; неспецифічні впливи таламічної системи, які змінюють збудливість кіркових кліток; багато фізіологів вказують на важливу роль гіпокампу).

Практичне заняття №9