13. Порядок розробки робочого плану рахунків

План рахунків — це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку для відображення господарських операцій і накопичення бухгалтерської інформації про діяльність підприємства, необхідної користувачам для прийняття рішень.

Всі суб’єкти господарської діяльності зобов’язані користуватись типовим планом рахунків. Кожен господарюючий суб’єкт, виходячи із власних потреб, розробляє власний робочий план рахунків, який відображає специфіку галузі, вид діяльності, зміст аналітичного обліку та характеристику форми обліку, яка застосовується.

Робочий план рахунків містить синтетичні рах, субрахунки та аналітичні рахунки.

При розробці робочого плану рахунків з Типового плану рах вилучаються синтетичні рахунки та субрахунки, які не властиві виду діяльності підприємства. Включаючи необхідні рахунки до робочого плану рахунків, гол бухгалтер керується практичними потребами підприємства.

Підприємства не мають права вводити до робочого плану рахунків нові синтетичні рахунки та змінювати нумерацію субрахунків.

Робочий план рахунків рекомендовано викласти в окремому додатку до розпорядчого документу про облікову політику підприємства.

14. Складові облікового процесу

Обліковий процес як технологічна сукупність складається з 3 етапів:

1. первинного;

2. поточного;

3. підсумкового.

Первинний етап облікового процесу характеризується такою сукупністю операцій:

1-виявлення інформаційних даних стосовно об’єктів обліку;

2-вимірювання на базі системи показників - натуральних, грошових, трудових.

3-фіксування інформації у відповідних носіях облікових даних (первинних документів).

Поточний етап складається з таких операцій:

1-реєстрація інформації, отриманої в результаті первинного обліку у системі рахунків;

2-реєстрація інформації в носіях інформації даного етапу (облікових регістрах);

3-групування та перегрупування інформаційних даних.

Підсумковий етап облікового процесу включає такі операції:

1-узагальнення інформац даних поточного обліку у вигляді відповідних форм звітності;

2-передавання результативних даних зовнішн та внутрішн користувачам;

3-зберігання інформаційних даних первинного, поточного та підсумкового етапів облікового процесу, формалізованих у вигляді первинних документів, облікових регістрів та звітності.

На кожному етапі основними об’єктами організації облікового процесу є облікові номенклатури, носії облікових номенклатур, рух носіїв, забезпечення облікового процесу.

15. Форми обліку. Характеристика журнально-ордерної та матеріально-ордерної форми обліку

Форма обліку - це певна система облікових регістрів, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Розрізняють журнально-ордерну, меморіально-ордерну, спрощену, автоматизовану.

Меморіально-ордерна форма полягає в тому, що на підставі первинних документів складають меморіальні ордери, в яких вказується короткий зміст і підстава здійснення господарської операції, кореспондуючі рахунки та суму. Меморіальні ордери реєструються у хронологічному регістрі меморіальних ордерів - реєстраційному журналі, де відображають дані за кожним меморіальним ордером із зазначенням загальної суми. Після реєстрації дані меморіальних ордерів записують у Головну книгу. Послідовність записів при цій формі така: 1-первинні документи; 2-накопичувальні та групувальні відомості; 3-меморіальні ордери; 4-реєстраційний журнал; 5-Головна книга; 6-оборотна відомість; 7-Баланс.

Переваги цієї форми обліку є широкі можливості для поділу бухгалтерської праці та її простота.

Недоліки:

1) багаторазовість записів господарських операцій, що збільшують трудомісткість облікових робіт;

2) відокремлення синтетичного та аналітичного обліку;

3) непристосованість облікових регістрів до складання звітності, що зумовлюють необхідність підготовки різноманітних вибірок для складання звітності.

На с/г підприємствах, що мають невелику кількість синтетичних рахунків, може застосовуватись спрощений варіант меморіально-ордерної форми обліку, який має назву Журнал-головна. Назва цієї форми походить від назви головного регістру, в якому поєднується хронологічний запис із систематичним. В цьому регістрі поєднано журнал реєстрації господарських операцій і головну книгу. Кожна господарська операція одночасно реєструється і відображається на відповідних синтетичних рахунках, для кожного з яких відводиться подвійна графа для запису дебетових і кредитових оборотів.

Журнально-ордерна форма взяла назву від регістрів синтетичного обліку, які застосовуються при ній, - журналів-ордерів, які систематизуються за кредитовою ознакою.

Журнали-ордери — це багатографні реєстри, призначені для відображення кредитових оборотів головного рахунка, для якого відкрито журнал-ордер.

Заснована на використанні принципу систематизації та накопичування даних первинних документів безпосередньо в регістрах аналітичного і синтетичного обліків.

Записи в накопичувальних регістрах виконують по показниках, необхідних для управління і контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, а також для складання періодичної та річної бухгалтерської звітності. Основними регістрами при цій формі обліку є журна-ли-ордери, що ведуться по кредиту синтетичних рахунків (синтетичного обліку) і дебету кореспондуючих рахунків. Використовують також регістри аналітичного обліку - відомості, таблиці, книги і картки. Наприкінці місяця підсумкові дані кредитових оборотів із журналів-ордерів переносять до Головної книги, в якій підраховують обороти по дебету кожного рахунка. Головну книгу використовують для узагальнення даних журналів-орде- рів, взаємної перевірки зроблених записів по окремих рахунках і складання звітного балансу. У Головній книзі відображають початкове сальдо, поточні обороти і сальдо на кінець звітного періоду (місяця, кварталу, року) по кожному синтетичному рахунку. За методом подвійного запису суми дебетових і кредитових оборотів, а також дебетових і кредитових сальдо мають бути відповідно між собою рівними. Головна книга відкривається на рік.

16. форми обліку. Характеристика спрощеної форми обліку

Форма обліку - це певна система облікових регістрів, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. Розрізняють журнально-ордерну, меморіально-ордерну, спрощену, автоматизовану.

Згідно Податковому кодексу юрид та фізичні особи-підприємці (ФОП) можуть самостійно обрати спрощену форму оподаткування обліку та звітності, яка передбачає узагальнення інформації про господарські операції у Відомості 1-м (облік коштів), 2-м (облік запасів), 3-м (облік розрахунків з дебіторами і кредиторами), 4-м (облік необоротних активів), 5-м (облік витрат, доходів, фінансових результатів і ВК). Також спрощена форма передбачає складання оборотно-сальдових відомостей. У спрощеному плані рахунків 25 синтетичних рахунки, він не містить 9 клас.

Субєкти господарювання, які можуть застосовувати спрощену форму оподаткування та звітності поділяють на такі групи платників єдиного податку:

1) ФОП, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходів яких протягом календарного року не перевищує 150 тис. грн.;

2) ФОП, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у т.ч. побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства за умови, що вони не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб, а обсяг доходу не перевищує 1 млн грн.;

3) ФОП, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними в трудових відносинах одночасно не перевищує 20 осіб, а обсяг доходу не перевищує 3 млн грн.;

4) юрид особи - субєкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб, а обсяг доходу не перевищує 5 млн грн.;

5) ФОП, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними в трудових відносинах одночасно не перевищує 20 осіб, а обсяг доходів - 20 млн грн.;

6) юрид особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб, а обсяг доходу - 20 млн грн.

Не можуть застосовувати спрощену форму обліку, оподаткування та звітності суб’єкти господарювання, які провадять:

1-діяльність з організації проведення азартних ігор;

2-обмін іноземної валюти;

3-виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів;

4-видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

5-виробництво і реалізація корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;

6-ФОП, які здійснюють діяльність у сфері аудиту;

7-страхові брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, страхові компанії;

8-субєкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юрид особі, які не є платниками єдиного податку = або перевищує 25%;

9-фізичні і юридичні особи нерезиденти.