5. Принципи введення обліку

Бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на таких основних принципах: - обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; - автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства; - послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності; - безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі; - нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; - превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; - історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання; - єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці; - періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

6. Поняття документування та діловодства. Класифікація документів

Документування - це відображення господарських операцій на певних носіях інформації: на паперових бланках або технічних носіях (магнітних стрічках, магнітних дисках, дискетах); це письмова реєстрація господарської операції, що надає юридичної сили даним бухгалтерського обліку.

Порядок виготовлення, складання та використання первинних документів регулюється наступними нормативно-правовими актами: ЗУ «Про БО та ФЗ в Україні», Положення про документу вальне забезпечення записів у БО, Методичні рекомендації щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку довгострокових та поточних біологічних активів у с-г підприємства, Методичні рекомендації щодо документів з обліку виробничих запасів с-г підприємств, Методичні рекомендації щодо застосування форм обліку ОЗ та інших необоротних активів с-г підприємств, Перелік типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій із зазначенням строків зберігання документів тощо.

В БО документ – це безперечний письмовий доказ господарського факту, що здійснився. З латинського «свідоцтво або договір».

За призначенням документи поділяються на :

• Розпорядчі – містять розпорядження (платіжне доручення, накази про надання відпустки тощо)

• Виконавчі – підтверджують факт здійснення господарської операції (ВКО, ПКО, Акт на оприбуткування матеріальний цінностей тощо)

• Бухгалтерського оформлення – це документи, які складаються працівниками бухгалтерії на підставі розрахунку (бухгалтерські довідки, розрахунки розподілу загально-виробничих витрат тощо)

• Комбіновані – містять елементи розпорядчих і виконавчих документів одночасно (вимога на відпуск матеріальних цінностей, лімітно-забірна картка тощо)

За ступенем узагальнення господарських операцій документи поділяються на:

• Первинні – складаються в момент здійснення господарських операцій (ПКО, ВКО, накладні)

• Зведені – складаються на основі первинних документів після здійснення господарських операцій (Звіт касира)

За масштабом охоплення кількості операцій:

• Разові – документи, якими оформляють одну господарську операцію

• Нагромаджу вальні – ті, в яких фіксуються однорідні господарські операції протягом дня, тижня, декади, місяця (Відомість витрат кормів, Відомість надою молока)

За місцем складання:

• Внутрішні

• Зовнішні

За змістом господарських операцій:

• Матеріальні

• Грошові

• Розрахункові

Діловодство – це сукупність робіт, пов’язаних з веденням кореспонденцій (листування), прийманням і відправкою документів, реєстрацією, контролем за виконанням, зберіганням оброблених документів у поточному архіві.

Організація діловодства здійснюється згідно Методичних рекомендацій з практичного використання основних положень Єдиної державної системи діловодства.

Номенклатура діловодства – це перелік найменувань справ підприємства для групування і зберігання в них документів.

Номенклатура справ складається на підставі Переліку типових документів, що створюються під час формування органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ із зазначенням строків зберігання документів.

Цей перелік використовується під час формування справ при підготовці різних видів номенклатурних справ, розробці схеми класифікації документів. Строки зберігання документів визначені в цьому переліку є мінімальними, їх не можна скорочувати.