3.2. Характеристика бюджетного процесу: етапи, учасники, терміни

Бюджетний процес у Франції має 4 стадії і триває більше трьох років.

Перша стадія — складання проекту бюджету, здійснюється під контролем Міністерства економіки, фінансів та бюджету. Протягом 9 місяців кожне міністерство та відомство, керуючись інструкціями і контрольними цифрами, складає свій кошторис. Франція використовує програмно-цільовий метод розробки бюджету, що одержав назву «раціоналізація вибору бюджетних рішень». Проект бюджету після схвалення урядом направляється в парламент.

Друга стадія — розгляд і затвердження бюджету — триває приблизно 3 місяці. Проект бюджету розглядається у фінансовій комісії кожної палати Парламенту. Спочатку обговорюється внижній палаті (Національні збори), потім передається у верхнюпалату (Сенат). Якщо проект бюджету після двох спільних обго-ворень обома Палатами не одержав схвалення, то президент мо-же своїм указом оголосити бюджет законом.

Третя стадія — виконання бюджету — починається з новимфінансовим роком, який у Франції за термінами збігається з ка-лендарним. Дохідна частина виконується через розгалужену ме-режу фінансових агентів. Виконанню видаткової частини бюдже-ту передує процедура розподілу коштів. Касове виконання здійс-нюється через систему казначейських кас. Вони мають поточнірахунки в Банку Франції і здійснюють розрахунково-касові бю-джетні операції.

Четверта стадія — складання Міністерством економіки, фінансів та бюджету звіту про виконання бюджету — починається після закінчення бюджетного року.

У ході бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль. Спеціальним органом державного контролю є Рахункова палата, на яку покладені функції попереднього, поточного і наступного контролю.

3.3 Характеристика податкової системи: види податків, їх кількість, податкові ставки по основних податках

Податкова частка відносно ВВП на рівні 44% дає змогу зарахувати Францію до країн з порівняно високим рівнем оподаткування. Це пояснюється, зокрема, системою соціального забезпечення і тим що фінансування більшої частини населення пенсійного віку відбувається саме за рахунок державного сектору.

У структурі податків переважають внески на соціальні потреби, які становлять до 37% всіх податків. На другому місці надходження від ПДВ та інших податків на товари та послуги – 25,4%. Третє місце займає податок на доходи з фізичних осіб – 17,3%. Інші податкові надходження становлять – 20,3%. Структура податкових надходжень відображена на Діаграмі 4.

Діаграма 4

Податкова система Франції націлена на обкладання споживання. ПДВ доповнюється рядом непрямих мит (акцизів),які також являють собою податки на споживання. Стандартна ставка ПДВ – 19,6% знижена – 5,5% і 2,1% . Деякі з них стягуються на користь держави. Інші перераховуються в бюджети місцевих органів управління. Мита виступають інструментом державної економічної політики, вони зрівнюють ціни на імпортні товари й аналогічні товари внутрішнього ринку.

Що стосується прибуткових податків Франції, то підприємства сплачують податок із чистого прибутку. Загальна ставка оподатковування 33,3 %, але може збільшуватися до 42 %. Більш низька ставка застосовується для прибутку від землекористування й від внесків у цінні папери (від 10 % до 24 %). Фіскальною одиницею для прибуткового податку з фізичних осіб є родина, що складається із двох чоловіка й жінки й осіб, що перебувають у них на утриманні. Прибутковий податок носить прогресивний характер зі ставкою від 0 до 46,7%. Не обкладається податком доход до 15063 євро , максимальна ставка застосовується для доходу більше 204924 євро.

Досить потужними для бюджету Франції є податки на власність. Оподатковуванню підлягають майно, майнові права й цінні папери, що перебувають у власності на 1 січня. До майна належать будинки, промислові й сільськогосподарські підприємства, рухоме майно, акції, облігації й т. п. Податок на власність носить прогресивний характер. До групи податків на власність можна віднести також реєстраційні й гербові збори й мита, соціальний податок, податок на автотранспортні засоби підприємств і компаній.

Ставка реєстраційних зборів встановлюються залежно від виду оподатковуваних угод. Збільшення капіталу компанії обкладає податком в 1 %. З дивідендів компанії в акціях не стягується прибутковий податок, але вони обкладають трипроцентним податком з капіталу. При передачі у власність, продажу нерухомості покупець сплачує податок в 24,2 % від її закупівельної ціни або ринкової вартості. Податком в 4,3 % з покупної або ринкової вартості обкладає набувач частки участі в капіталі компанії.

В цю же групу (податків на власність) входить соціальний податок на заробітну плату. У Франції його сплачують роботодавці. Об'єктом оподатковування слугує фонд зарплати в грошовій і натуральній формі. Податок має прогресивний характер. Він вноситься в бюджет по ставці 4,5 % для фонду зарплати в сумі 29812 євро, по ставці 8,5 % в інтервалі від 29812 до 59541 євро, й 13,6 % для виплат вище зазначеної суми. Крім цього роботодавці сплачують податок на професійну освіту по ставці 0,5 % від річного фонду оплати праці з надбавкою 0,1 %. Мета податку складається у фінансуванні розвитку професійно-технічного освіти в країні.

Серед інших державних зборів, що належать до групи податків на власність, потрібно відмітити податок на автотранспортні засоби підприємств і компаній. Його сплачують юридичні особи, що використають власні автотранспортні засоби. Ставка залежить від кількості автомобілів і потужності їхніх двигунів.

Із системи місцевих податків варто виділити 4 основних податки:

• земельний податок на забудовані ділянки;

• земельний податок на незабудовані ділянки;

• податок на житло;

• професійний податок.

Земельний податок на забудовані ділянки стягується з обладнаних ділянок. Податок стосується всієї нерухомості — будинків,споруджень, резервуарів. Оподатковувана частина дорівнює половині кадастрової орендної вартості ділянки. Від даного податку звільняється державна власність, будинки, що перебувають за межами міст і призначені для сільськогосподарського використання. Звільнені від цього податку фізичні особи у віці старше 75 років, а також особи, що одержують допомогу з інвалідності.

Податок на незабудовані ділянки торкається полів, лугів, лісів, кар'єрів, боліт, ділянок під забудову й т. д. Кадастровий дохід, який є базисом податку, встановлений на рівні 80 % від кадастрової орендної вартості ділянки. Від податку звільнені ділянки,що перебувають у державній власності.

Податок на житло стягується як із власників житлових будинків, так і з орендарів. Малозабезпечені особи можуть бути звільнені цілком або частково від сплати даного податку по їхньому основному місцю проживання.

Професійний податок вноситься юридичними й фізичними особами, що постійно здійснюють професійна діяльність. Для розрахунку податку береться сума трьох елементів помножена на встановлену місцевими органами влади податкову ставку. Ці три елементи: орендна вартість нерухомості, який розташовує платник податків для потреб своєї професійної діяльності; 18% зарплати, що сплачує платник податків своїм співробітникам, а також отриманий їм дохід (10%); 16% вартості всього обладнання,використовуваного у виробництві, незалежно від того, є воно власністю або орендовано підприємством. Розрахований по цих елементах розмір податку не повинен перевищувати 3,5% від виробленої доданої вартості. Це законодавче обмеження.

Ставки податків установлюються місцевими органами влади, але не можуть перевищувати законодавчо встановленого максимуму.

Робота податкових органів Франції традиційно відрізняється високим ступенем організації. У складі Міністерства економіки, фінансів та бюджету функціонує Головне податкове управління (ГПУ), яке нараховує по країні 830 податкових і 16 інформаційних центрів. Усього через Головне податкове управління збирається близько 50 % сукупного доходу центрального та місцевого бюджетів, а з обліком його контрольних функцій ГПУ забезпечує приблизно 80 % усіх дохідних надходжень бюджету. Загальне керівництво ГПУ здійснює генеральний директор, який має радників і одного заступника.

У загальній структурі ГПУ провідне місце за обсягом і важливістю виконаної роботи належить низовій ланці — податковим управлінням департаментів, організаційну структуру яких можна спрощено представити так: служби розрахунку оподатковуваної бази, служби стягування податку, головна податкова інспекція.

Служби розрахунку оподатковуваної бази складаються з податкових центрів, центрів із земельних податків і секторів з іпотечних операцій. До завдань податкових центрів входять: обчислення бази для стягування прямих податків (за винятком земельних), податку з обороту та різних реєстраційних зборів; підбір документів по кожному платнику податків; контакти із суб'єктами оподатковування. Центри із земельних податків забезпечують виконання кадастру, його актуалізацію, оцінку і переоцінку нерухомого майна, управління державним майном та контроль над операціями з нерухомістю громадських організацій. Сектори з іпотечних операцій в основному відповідальні за своєчасне і правильне надання правових та нормативних актів.

Служби стягування податків покликані узагальнити одержувану звітність за всіма видами наявних податкових надходжень,ведучи окремі реєстри надходжень з кожного виду податку і сприяючи головним збирачам (начальникам інспекцій) у здійсненні їх функцій.

У структурі ГПУ існує також Управління податкових розслідувань. У його складі діють спеціальні служби: міжрегіональний відділ з податкових експертиз і міжрегіональний сектор податкових ревізій.

Податковий контроль здійснюється шляхом камеральних перевірок податкових декларацій і документальних перевірок. Система стягування за ухиляння від сплати податків досить жорстка, застосовується також кримінальна відповідальність. У випадку ненавмисного зниження податку сплачується штраф у розмірі 0,75 % на місяць від суми платежу, у випадку навмисного приховання розміру доходів штраф сплачується в подвійному розмірі.

У більшості країн є тільки одна можливість опротестувати виставлену для платежу з податку суму — звернутися в суд. Французьке податкове законодавство передбачає додаткову можливість — так звану попередню рекламацію податковим службам,яку платник податків може представити до початку терміну платежу податку у вищу інстанцію податкової інспекції, що виставила, на його думку, неправильну (необґрунтовану) суму платежу. Можна відзначити дві очевидних переваги, які дає цей варіант розв'язання конфліктних ситуацій: по-перше, у випадку необ'єктивності податкових служб можна оперативно вирішити суперечку, не звертаючись до судової влади; по-друге, при наявності об'єктивних основ для опротестування рішення податкової інспекції можна більш грамотно почати розгляд у суді. Саме цим фактором пояснюється мале число касаційних скарг і рекламацій судові органи Франції. У той же час число скарг і рекламацій у податкові органи становлять щорічно приблизно 4 млн., з яких 20 % вирішуються на користь платника податків.

Розділ IV. Проблеми та перспективи розвитку фінансово-

економічної системи Франції

Як відомо центральне місце в фінансовій системі будь-якої держави займає державний бюджет. Фінансова система Франції відрізняється високим ступенем централізації. Центральний бюджет включає в себе загальний бюджет держави, приєднані до нього бюджети різних державних організацій, спеціальні рахунки казначейства. У Франції створена модель розвитку, заснована на більш високих податках і соціальному забезпеченні, а також значною мірою участі держави в економіці. Традиційна особливість французької економічної політики - велика частка державного сектора. Однак одна з центральних проблем структурного характеру полягає в справжній період в зростаючої неефективності державної опіки над економікою. Величезні розміри одержавлення економіки вступили в протиріччя з потребами підвищення економічної ефективності. Зміцнивши свої позиції всередині країни і за її межами, приватні комерційні структури Франції стали виступати проти деяких сторін французького "дирижизму", за більш вільну діяльність, не обмежену жорстким державним регулюванням. Національні форми цього регулювання вступили в протиріччя зі зростаючою інтернаціоналізацією економіки.

Найважливішу роль у регулюванні діяльності кредитних установ Франції грають Міністерство економіки та фінансів і Банк Франції.

Світова фінансова криза також згубно вплинула на розвиток французької економіки, так як і на інші країни Євросоюзу. Французькому керівництву слід розробити стратегію розвитку і недопущення повторення кризових явищ в майбутньому; та усунути наслідки кризи - відновити платоспроможність і стабілізувати фінансове становище. Також французький уряд вирішив переглянути режим "жорсткої економії" і визнали його неефективним для скорочення дефіциту бюджету. Держава не підвищуватиме податки. Для боротьби з кризою влада має намір скорочувати кількість чиновників та депутатів місцевих органів влади. Крім цього, президент вважає за необхідне ввести в країні податок на викид вуглекислого газу підприємствами, а найближчим часом буде оголошено про загальнонаціональний позику. Кошти від нього підуть на боротьбу з кризою.

Пріоритетну роль у подальшому розвитку фінансової системи Франції гратимуть наступні тенденції. Це, перш за все, посилення концентрації капіталу (обумовлена ​​необхідністю підвищення рентабельності кредитно-фінансових інститутів Франції та розширенням їх експансії на міжнародних ринках) та інтернаціоналізація діяльності французьких кредитно-фінансових інститутів.

Протягом останніх десятиліть для цієї країни була характерна набагато менша варіація основних макроекономічних показників, в порівнянні з її сусідами по регіону. Франція повільніше росте в періоди підйому, зате вона не так сильно падає під час кризи, відповідно, можна зробити висновок про те, що в сучасних умовах фінансовий сектор Франції розвивається досить таки рівно, тобто стабільно, немає різких погіршень або поліпшень, все відбувається поступово .

Франція провела глибоку структурну перебудову економіки, здійснила технологічну модернізацію. Особливо важлива в цьому зв'язку роль державно-монополістичного регулювання.

Важливі перетворення відбулися і в сільському господарстві. Воно перетворилося на сучасне товарне фермерське виробництво, тісно інтегроване з переробної та іншої промисловістю, що працює на сільське господарство.

Основна економічна проблема Франції - це незбалансованість її економіки, наявність відсталих районів на тлі всеохоплюючої модернізації.

Нині стратегічною метою Франції залишається зміцнення позицій в Європейському Союзі й ОЕСР, збереження вигідних економічних стосунків з країнами, що розвиваються та прискорення темпів власної економіки.

У липні 2008 р. під егідою Франції й, зокрема, за ініціативою Н. Саркозі, створено Середземноморський Союз (Союз Середземноморських держав - ССД). Ця організація об'єднує більшість західноєвропейських держав і країн Північної Африки, що тяжіють до басейну Середземного моря. Серед арабських країн, які увійшли до ССД, Марокко, Алжир і Туніс - колишні французькі колонії, які й нині підтримують тісні економічні, політичні й культурні зв'язки з Францією. Це значно підсилює роль Франції як у Середземноморському регіоні, так і в Європейському Союзі.

Висновоки

У ХХI століття Франція вступила, володіючи однією з найбільш потужних економік. Вона виробляє понад 5% світового ВВП, посідаючи за цим показником четверте місце в світі і поступаючись лише США, Японії та Німеччини.

Традиційна особливість французької економічної політики - велика частка державного сектора, особливо у стратегічно важливих галузях - нафтогазовій промисловості, транспорті.

Істотну частину ВВП дає промислове виробництво - 20%, воно забезпечує більше 30% робочих місць, 40% інвестицій, 80% експорту.

Франція має в своєму розпорядженні значні запаси корисних копалин: залізних і уранових руд, бокситів, калійних солей та ін. Це створює базу для гірничодобувної та важкої промисловості.

Фінансова система Франції як унітарної держави - дворівнева, включаючи загальнодержавні та місцеві фінанси.

Особливістю фінансової системи Франції є створення та функціонування цільової системи фондів спеціального призначення, спеціальних рахунків та призначених бюджетів, окремі з яких знаходяться у складі бюджету, а інші – позабюджетні.

Бюджетна система Франції багатоланкова, але відрізняється високим ступенем централізації. На частку державного бюджету припадає 47% місцевих бюджетів, 9 фондів соціального страхування, 40% державних підприємств і приблизно 4% усіх засобів Фінансової системи.

Базуючись на аналізі складових економічного розвитку Франції за останні десятиріччя, можна зробити висновок, що, незважаючи на спади та підйоми, в цілому, в економіці країни зберігається тенденція до зростання. Серед ключових напрямків сталого економічного зросту країни необхідно виділити наступні:

• прагнення до концентрації і централізації капіталу, його експорту та імпорту;

• інтернаціоналізація виробництва з одночасним скороченням впливу держави на всі рівні економіки;

• імпорт технологічних розробок.

Франція грунтовно інтегрована у світове господарство. Основними сферами зовнішньоекономічної діяльності є експорт послуг і сільськогосподарської продукції та експорт товарів (переважно важкої промисловості), з одночасним зміцненням позицій цілого ряду французьких компаній у світовому виробництві.