5 Заморських спільнот

28 березня 2003 року через конституційну поправку було запроваджено 4 заморські спільноти, з різним статусом.

Французька Полінезія, за законом від 27 лютого 2004 року також називається заморським краєм й наділена широкою автономією. Французька Полінезія поділяється на 5 адміністративних підрозділів, які, в свою чергу, поділяються на 48 комун. Французька Полінезія має локальний уряд, очолюваний Президентом Французької Полінезії.

Сен-П'єр і Мікелон має статус, близький до департаменту.

Волліс і Футуна має особливий статус, поєднуючи три монархії (Ало, Сіґав, Ювеа). Королі цих королівств очолюють територіальну раду, до якої також входять три представники французького уряду.

Сен-Бартельмі, який став заморською спільнотою 15 липня 2007 року, від'єднавшись від Гваделупи. У острова є президент (який обирається кожні 5 років), Однопалатна Територіальна Рада 19 учасників, які обрані голосами виборців і подачею для п'ятирічних термінів, і виконавчою радою 7 учасників.

Сен-Мартен теж 15 липня 2007 року від'єднався від Гваделупи. Острів має президента і Територіальну Раду.

Нова Каледонія має особливий статус спільноти, який гарантує дуже широку автономію. 2014 році має відбутися референдум про незалежність цієї території. Нова Каледонія поділяється на 3 провінції й 33 комуни.

Інші території

Існує ще 3 адміністартивні одиниці, що входять до складу Франції, але не мають постійного населення.

• Французькі Південні і Антарктичні території, що поділяються на 5 районів: острови Каргелен, острів Амстердам та острів Сен-Поль, острови Крозе та земля Аделі. Щодо землі Аделі, то її суверенітет, за Договором про Антарктиду за 1959 рік, призупинено.

• Так звані Розсіяні острови в Індійському океані (Острови Епарсе) мають з лютого 2007 року також аналогічний статус, вони адміністративно підпорядковані Французьким Південним і Антарктичним територіям.

• Острів Кліппертон — з 21 лютого 2007 року атол безпосередньо підпорядковується урядові Франції, до того часу — був у складі Французької Полінезії.

4. Чисельність та склад населення

Населення Франції налічує близько 65 млн чол. На території континентальної Франції проживає 60 876 136 осіб. За чисельністю населення Франція займає 20-е місце серед 192 держав - членів ООН.

Щільність населення у Франції 108 осіб на 1 кв. км. За цим показником Франція посідає 14-е місце серед країн Євросоюзу. Однак, так як майже дві третини території Франції зайняті лугами, горами і лісами, на решті території щільність досягає 289 осіб на 1 кв. км.

Близько 5 млн чоловік мають іноземне походження (іммігранти, або іммігрантами були їхні батьки, бабусі і дідусі), з них 2 млн мають французьке громадянство. На 1000 осіб у середньому припадає 1,52 мігранта. Від 5 до 6 млн. жителів є мусульманами.

Сумарний коефіцієнт народжуваності у Франції один з найвищих у Європі - 2,01 дитини на одну жінку репродуктивного віку. При цьому найвища народжуваність спостерігається у іммігрантів (наприклад, у китайців і арабів).

Статевовікова структура населення

• 0-14 років: 18,6 % (чоловіче населення 6,125,629 чол.; жіноче населення 5,838,925 чол.);

• 15-64 років: 65 % (чоловіче населення 20,963,124 чол.; жіноче населення 20,929,280 чол.);

• 65 років і старше: 16,4 % (чоловіче населення 4,403,248.; жіноче населення 6,155,767 чол.) (2009 р.).

Середній вік:

все населення - 39,4 р.; чоловіки - 38 років; жінки - 40,9 років. Динаміка населення

Народжуваність - 12,73 народжень/1000 чоловік (2008 р.)

Смертність - 8,48 смертей/1000 чоловік (2008 р.)

Природний приріст - 0,574 %, 346 тис осіб(2010 р.)

Міське й сільське населення

Містом вважається населений пункт, де проживає не менше 1000 чол.:

сільське населення - 23 %;

міське населення - 77 %.

Чисельність населення найбільших міст: Міста з населенням від 1 до 3 мільйонів людей: Париж - 2,2 млн.(2010 р.) Марсель - 1,6 млн. (2010 р.) Ліон - 1,4 млн. (2010 р.) Лілль - 1,3 млн. (2010 р.) Тулуза - 1,1 млн.(2010 р.)

Щільність сільського населення: високий рівень щільності сільського населення (понад 97 осіб на 1 км2) характерний для родючих районів Північної Франції, морського узбережжя Бретані, рівнин Ельзасу і долин річок Рона і Сона.

Розділ ІІ. Економічне становище Франції