Зміст

Вступ…………………………………………………………………………..…..3

Розділ І. Загальна характеристика країни………………………………..…....4

1. Географічне положення та наявність корисних копалин............…..….4

1.2. Державний устрій, політична сиcтема………………………………..…...5

1.3. Адміністративно-територіальний поділ………………………………..…8

1.4. Чисельність та склад населення……………………………………………12

Розділ ІІ. Економічне становище Франції………………………………....….14

2.1. Характеристика типу економічної системи і ведучих галузей народного господарства…………………………………………………………………..…14

2.2. Характеристика національної валюти та основних національних товарних марок……………………………………………………………………………..16

Розділ ІІІ. Державні фінанси……………………………………………….…...19

3.1. Бюджетна система: рівні, види, кількість бюджетів………………….......19

3.2. Характеристика бюджетного процесу: етапи, учасники, терміни…………………………………………………………………………....23

3.3 Характеристика податкової системи: види податків, їх кількість, податкові ставки по основних податках…………………………………...24

Розділ IV. Проблеми та перспективи розвитку фінансово-економічної системи Франції…………………………………………………………….….30

Висновоки…………………………………………………………………….….33

Список використаних джерел………………………………………………….35

Вступ

Франція є однією з провідних країн західних держав, займаючи сьоме місце серед усіх країн світу — 4,7 % сукупного ВВП при 1 % населення земної кулі.

Фра́нція, офіційна назва Францу́зька Респу́бліка (фр. La France, République Française) — держава на заході Європи, республіка, що межує на північному-сході з Бельгією, Люксембургом і Німеччиною, на сході з Німеччиною, Швейцарією й Італією, південному-заході з Іспанією й Андоррою, на півдні омивається Середземним морем, на заході — Атлантичним океаном.

Протягом останніх п'ятисот років Франція була одною з провідних країн світу з сильними культурними, економічними, військовими та політичними впливами на Європу та увесь світ. Протягом 17-18 століть Франція колонізувала великі території у Північній Америці та Південно-Східній Азії, протягом двох наступних століть стала другою найбільшою імперією у світі, завоювавши значні частини Північної, Західної та Центральної Африки, Південно-Східної Азії, а також багато Карибських і Тихоокеанських островів.

За розмірами території (551тис. кв. км) і населення (57 млн чол.), вона належить до числа найбільших країн Європи. За рівнем економічного розвитку поступається ФРН і цілому ряду малих країн (Норвегії, Данії, Швейцарії, Люксембургу). На долю Франції припадає 17 % промислового і 20 % сільськогосподарського виробництва Західної Європи.

Участь Франції в «спільному ринку» відкрила сильні та слабкі місця її економіки, обумовлені тим, що країна довгий час розвивалася в «тепличних» умовах митного протекціонізму і за рахунок експлуатації великих колоніальних володінь.

Розділ І. Загальна характеристика країни.

1. Географічне положення та наявність корисних копалин.

Країна знаходиться у західній частині регіону. На північному сході і сході межує з Німеччиною, Бельгією, Люксембургом, Швейцарією, Італією та Монако. На південному заході – з Іспанією та Андоррою. На заході і півночі Франція омивається водами Атлантичного Океану, на півдні – Середземним морем. Франції належить острів Корсика в Середземному морі. За формою її територія вписується в шестикутник (французи так і називають свою країну — шестикутник).

Площа (разом з Корсикою) — 543 965 км². Столиця і найбільше місто — Париж. Окрім метрополії, Франції належать численні заморські території — Гваделупа, Сен-Бартельмі, Сен-Мартен, Французька Гвіана, Мартиніка, Майотта, Реюньйон, Сен-П'єр і Мікелон, Південні й Антарктичні території, Нова Каледонія, Французька Полінезія, Волліс і Футуна.

У Франції представлені три різних типи рельєфу — високі гори, древнє плато і рівнини. Західні і північні райони Франції — рівнини і низькогір'я. В центрі і на сході — середньовисотні гори. На південному заході — Піренеї. На південному сході — Альпи (найвища вершина Франції та Західної Європи — г. Монблан, 4807 м). Інші великі гірські системи окрім цих — Центральний Французький масив, Юра, Вогези та Севенни.

Великі ріки — Сена (найдовша річка країни, 1012 км), Рона, Луара, Гаронна, Рейн (вздовж кордону з Німеччиною).

Корисні копалини

Франція багата на корисні копалини. За запасами залізних руд країна займає провідне місце в Європі. Значні запаси бокситів – на півдні. Калійні солі є на сході в Ельзасі, поклади урану – в Центральному масиві та в Бретані. Але Франція залежить від імпорту багатьох руд кольорових металів, енергоносіїв, насамперед нафти та газу.

У країні переважають два типи клімату – морський та перехідний від морського до помірно континентального. Південне узбережжя країни та острів Корсика мають середземноморський клімат. Практично вся територія Франції комфортна для проживання людей, а кліматичні умові більшої частини території мають рекреаційний характер.

Прісними водами країна забезпечена краще за інші західноєвропейські країни, гірські річки використовують як джерела гідроенергії. Крім того, в енергетиці використовується енергія морських припливів.

Ґрунти представлені здебільшого карбонатними та бурими лісовими типами і в цілому сприятливі для сільськогосподарського використання. Ліси займають четверту частину площі країни, більшість з них має штучне походження.

Франція – класична країна туризму, розвитку якого сприяє наявна інфраструктура гостинності і державна політика.

2. Державний устрій, політична сиcтема.

Державний устрій Франції — республіка, головною посадовою особою якої є президент. Його позиції одні з найбільш сильних у світі серед країн, що мають інститут президентства. Президент обирається загальним прямим голосуванням строком на 5 років (до 2002 р. - 7 років). Президент обирається абсолютною більшістю голосів. Якщо цієї більшості не набрано в першому турі голосування, проводиться другий тур.

Президент призначає прем'єр-міністра і за поданням останнього - міністрів без затвердження їх парламентом; має право розпускати Національні збори; після попередніх консультацій з головою Національних зборів призначати нові вибори; може вживати будь-яких надзвичайних заходів, які "диктуються обставинами". Очолює Вищу раду магістратури.

Країна розділена на 22 регіони, 96 департаментів і близько 36 тис. комун. До складу Франції входять 5 заморських департаментів, 4 заморські території і територія з особливим статусом — Майот.

Законодавча влада представлена двома палатами парламенту — Національними зборами (нижня палата) і Сенатом. Депутати Національних зборів обираються прямим голосуванням, а Сенат — непрямим голосуванням. У Сенаті представлені територіальні колективи республіки, а також французів, що проживають за межами основної територіальної частини Франції.

Національні збори обираються за мажоритарною системою у 2 тури строком на 5 років. Очолюються Головою Національних зборів. Палата Національних зборів складається з 577 членів: 555 членів обираються в 555-ти виборчих округах у метрополії і 22 члени - в заморських департаментах.

Сенат обирається шляхом непрямого голосування за мажоритарною системою строком на 9 років. Кожні З роки склад Сенату оновлюється на третину. Сенатори обираються не загальним голосуванням, а лише голосами виборщиків-депутатів, членів обласних і генеральних рад департаментів, а також муніципальних рад. Кількість сенаторів - З21. Сенат очолюється Головою.

Конституція V Республіки була затверджена 4 жовтня 1958р. зі змінами і доповненнями у 1995 р. включно. Характерною рисою органів державної влади є наявність економічної і соціальної ради, яка дає висновки до проектів законів, декретів, консультує уряд з питань економічного чи соціального характеру, доповідає в парламенті по відповідних проектах чи пропозиціях.

Згідно з Конституцією 1958 року створено Конституційну раду - вищий орган, який здійснює контроль над дотриманням Конституції. Очолюється Головою Конституційної ради. До ради входять 9 членів, які призначаються на 9 років (їхній мандат не відновлюється), і всі колишні президенти республіки довічно.

Конституційна рада оновлюється на третину кожні З роки. Троє членів ради призначаються президентом, троє - головою Національних зборів. Голова Конституційної ради призначається президентом з числа членів ради і формально є восьмою особою в державній ієрархії.

Конституційна рада здійснює контроль за виборами президента, депутатів і сенаторів, стежить за правильністю проведення референдумів і оголошує їх результати. Запити до цього органу можуть надсилати президент, прем'єр-міністр, голови обох палат парламенту, а також група депутатів або сенаторів, що налічує не менше 60 осіб. Рішення Конституційної ради оскарженню не підлягають. Вони обов'язкові для всіх державних властей, адміністративних і судових органів.

Виконавча влада

Виконавча влада здійснюється Президентом і Радою Міністрів (урядом).

Рада Міністрів (уряд) очолюється прем’єр-міністром. В уряд входять представники Ліберальної демократії (ЛД), Об'єднання на підтримку республіки (ОПР), Союзу за французьку демократію (СФД) і безпартійні.

Політична система Франції формувалась протягом багатьох років і навіть століть. Франція по праву вважається колискою республіканських ідей.

Велика Французька Революція 1789 дала поштовх до революційних процесів в усьому світі. Сама Франція за ці роки пройшла через періоди республіканського, монархічного і імперських правлінь.

Республіканський лад, який встановився у нинішній час у Франції, називають П'ятою Республікою.

Розглядаючи в перспективі зміни політичної системи Франції за час П'ятої республіки, можна констатувати поступову трансформацію політичної системи з авторитарного президентського правління, так би мовити, президентської "монархії", в демократичну президентську республіку з більш сильним впливом різних політичних течій на життя країни.

Також можна сказати, що, незважаючи на збереження в тексті конституції всіх авторитарних начал, розвиток політичної системи призвело до збільшення фактичної ролі парламенту і опозиційних президенту партій.

Можна припустити, що подальший розвиток політичної системи буде в більшій мірі пов'язаний із розвитком загальноєвропейських політичних тенденцій і зі створенням спільного європейського "Дому", однією із складових частин якої буде Франція зі своєю демократичною структурою.