1.3 Чисельність та склад населення Грузії

Оцінка загальної чисельності населення Грузії на 2012 рік – 4 570 934. Серед них (за переписом населення в Грузії у 2002 році) грузини складають 83,7 %, азербайджанці – 6,5 %, вірменці – 5,7 %, росіяни – 1,5 %, осетини – 0,9 %, егіди – 0,5 %, греки – 0,3 %, чеченці та кистинці – 0,2 %. А також аси рийці, аварці, абхази і багато інших – у Грузії мешкає понад 120 народностей. Євреї мешкають у Грузії протягом 2600 років, при цьому тут ніколи не було і немає антисемітизму. Середня щільність населення 64 чоловік на 1 км², а в деяких місцях 300 і більше. [5]

Демографічне становище в Грузії є надзвичайно гострим. Населення Грузії щороку зменшується, в основному за рахунок етнічних грузин: якщо за офіційними даними населення Грузії в 1989 році становило більше 5,4 мільйона чоловік, у 2007 році населення країни становить близько 4,3 мільйона чоловік.

Зменшується група молодого віку і зростає частка населення пенсійного віку (вище 65 років). Ці процеси особливо проявили себе в після розпаду Радянського Союзу, і більше всього серед етнічних грузинів.

За даними Національного департаменту статистики Грузії у 2006 році 13 % мешканців, це особи у віці 65 років і старше, тоді як на початку 1990-х років таких становило близько 8 %. У той час, за свідченнями The World FactBook, на початок 2009 року, частка населення Грузії старше 65 років склала 16,4%. При чому, доля жіночого населення країни і цій віковій категорії, на 50% перевищує чоловічу, 453 110 та 302 103 відповідно.

Про існуючу  демографічну проблему говорить й зниження базових показників, таких як сумарний коефіцієнт народжуваності та нетто коефіцієнт приросту населення.

У Грузії традиційно був низький рівень смертності як у порівнянні з сусідніми, так і європейськими країнами, але останнім часом цей показник значно зріс. Зокрема, якщо в 1960 році на 1000 чоловік населення померло 6,5 чоловік, то цей показник в 2004 році вже дорівнював 11,3.

У другій половині 20 сторіч росло міське населення. У 1981 році його питома вага збільшилася в порівнянні з 1940 роком удвічі і склала 52 %. У 1989 році питома вага міського населення зросла до 56 %. Проте в 2007 році вона повернувся до відмітки 52 %. Переважають міста з чисельністю населення до 50 тис. чоловік.

Розділ 2. Економічне становище грузії

2.1 Економічна система та основні галузі народного господарства Грузії

Економіка Грузії динамічно розвивається. В ході проведення економічних реформ в 2004-2007 рр. зростання грузинської економіки в середньому становив 9,3%. У результаті до 2008 р. в галузевій структурі валової доданої вартості відбулися істотні зміни: майже в два рази скоротилася частка сільського господарства (до 12,9%) і на 1,6% знизився внесок промисловості (до 12, 7%), але на 2,1% збільшилася частка будівництва (до 6%) та на 12,2% - послуг (до 68,4%) у порівнянні з 2000 р.. Проте до моменту початку глобальної кризи країна так і не зуміла подолати глибокий трансформаційна криза 1990-х років, так як в 2008 р. ВВП склав лише 67% від рівня 1990 р.

Протягом останніх декількох років економіка Грузії була однією з найбільш швидко зростаючих у колишньому Радянському Союзі. Економіка Грузії на основі сильного притоку іноземних інвестицій та надійних державних видатків розвинулась більш ніж на 10% у 2006-2007 рр. Тим не менш, зростання ВВП сповільнилося до 2% в 2008 році після глобальної економічної кризи, і економіка скоротилася майже на 5% у 2009 році.[6,с. 74]

Динамічний передкризовий розвиток грузинської економіки забезпечувався переважно за рахунок зовнішніх фінансових джерел і використання транзитного потенціалу країни. У період 2004-2007 рр.. приплив ПІІ в Грузію збільшився в чотири рази (до 16% ВВП), суттєво зросли обсяги грошових переказів мігрантів (до 6,8% ВВП). У 2007 р. значна частина ПІІ припадала на транспорт і комунікації (20,7% загального обсягу), промисловість (19,8%), послуги (19%), енергетичний сектор (18%) і будівництві (8,5% ). Залучення дешевих кредитів грузинськими банками з європейських фінансових ринків не вплинуло на розвиток реального сектора економіки, оскільки майже весь обсяг коштів концентрувався в будівельному бізнесі і споживчій сфері, розвиток яких носив неоднозначний характер. Інтенсивний розвиток банківського кредитування шляхом залучення зовнішніх кредитних ресурсів у 2006-2010 рр.. (Борг банківського сектора в цей період виріс в 3,4 рази) сприяло збільшенню валового зовнішнього боргу до 60,4% ВВП.

Роналд Асмус у своїй книзі «Маленька війна, яка потрясла світ» дуже детально описує реформи введенні владою Грузії. [7, с.78]

Прозахідна зовнішня політика та «реформи», запроваджені владою Грузії у 90-х роках ХХ ст., мали декларативний характер, тому що виконання вимог ЄС загрожувало внутрішній владі правлячих еліт Грузії. Для деяких правлячих еліт внутрішні втрати від виконання правил ЄС були набагато вищими, ніж для інших. [8, с. 94]

За рахунок цих реформ в рейтингу ведення бізнесу, який складається спільно Міжнародною фінансовою корпорацією та Світовим банком, у 2006 році Грузія зі 112-го місця перемістилася на 37-е, у 2007 – на 18-е, а у 2011 році – на 12-е місце. [9, с. 56]

Після розпаду Радянського Союзу Грузія отримала у спадщину економіку зі специфічною галузевою структурою, господарськими зв’язками, що розпалися, недіючою фінансовою системою, значним тіньовим сектором. Десятиріччя перехідного періоду у Грузії – це роки, коли держава з трудом стримувалась на грані економічної катастрофи, що було наслідком не тільки воєнних дій під час осетинського і абхазького конфліктів, але й наслідком економічної ізоляції у якій опинилась республіка. [10, с. 297]

В Грузії склалася така економічна система, яка характеризувалася рядом структурних дисбалансів і проблем, серед яких:

1) незбалансоване економічне зростання, яке характеризується високим рівнем розвитку фінансових послуг, банківського кредитування, нерухомості і будівництва, і вкрай низьким рівнем реального сектора економіки;

2) високий дефіцит рахунку поточних операцій платіжного балансу, який свідчить про нестійкість економічного розвитку;

3) сильна залежність від зовнішніх джерел фінансування.

Більша частина сільгосппродукції в Грузії виробляється на присадибних ділянках і у фермерських господарствах.  Більшість аграрних господарств невеликі і покладаються вони в основному на ручну працю. Продуктивність сільського господарства Грузії вкрай низька: концентруючи більше 50% зайнятого населення, воно забезпечує тільки 12% ВВП.

Придатні для сільського господарства площі становлять 16% загальної території країни. Придатна для ефективного сільгоспобігу площа земель скорочується внаслідок хронічної нестачі добрив, падіння культури обробки землі і т. п. У 2003 році посівні площі сільськогосподарських культур в Грузії становили 562 тис. гектарів, у 2008 році - 329 тис. гектарів. 

У Грузії вирощуються пшениця, ячмінь, кукурудза, квасоля, тютюн, соняшник, соєві боби, картоплю, овочі, дині, кормові культури, чай, виноград, фрукти, цитрусові.  Найбільше господарське значення мають чайні та цитрусові плантації, виноградники, останнім часом - зернові культури. Грузинські аграрії здатні виробити не більше третини обсягу хліба, що споживається в Грузії, наслідком чого є необхідність значного імпорту зернових в країну.

З 2003 по 2008 рік індекс фізичного обсягу продукції сільського господарства Грузії зменшився на 26%, рослинництва - на 24%, тваринництва - на 28%.  У 2008 році обсяг продукції сільського господарства Грузії склав 2 420 млн. ларі, з яких на рослинництво довелося 998 млн ларі, на тваринництво - 1,35 млрд ларі, сільськогосподарські послуги - 65 млн ларі. 

У Грузії в 2006 році був задіяний проект Світового банку, основною метою якого була реконструкція і будівництво в країні підприємств переробної промисловості. Загальна вартість даного проекту, в якому брали участь і інші міжнародні фінансові інститути, а також уряд Грузії, становила 34,7 млн доларів.

Основні завдання: повне освоєння сільськогосподарського потенціалу Грузії, підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності,ь реконструкція сільськогосподарської інфраструктури, оновлення техніки, розвиток переробної промисловості. Також передбачається забезпечення продовольчої безпеки країни, підвищення експортного потенціалу грузинської сільськогосподарської продукції, посилення позицій на традиційних і нових ринках. Крім того, велика увага приділяється в концепції реконструкції системи меліорації. До 2009 року на ці цілі буде витрачено 50 млн доларів, після чого площа поливних земель в Грузії становитиме 300 тис. га.