- •1. Загальні закони управління людиною
- •2. Закон інерційності людських систем
- •1. Закони зв'язку з зовнішнім середовищем
- •2. Соціально-психологічні і біопсихічні закони
- •51. Інвестиційні та фінансові рішення.
- •52.Проектний ризик та прийняття господарських рішень.
- •53. Критерії обгрунтування рішень у процесі прийняття інвестиційного проекту.
- •54. Коефіцієнт систематичного ризику.
- •57.Формування оптимального портфеля з обмеженої кількості цінних паперів.
- •58. Межі застосування кількісних та якісних методів аналізу певного підприємницького ризику.
- •59. Якісний аналіз підприємницьких ризиків
- •60.Сутність системних і несистемних ризиків та межі їх застосування
- •61. Сутність політичного ризику та їх вплив на на поведінку субєктів господарювання.
- •62. Походження соціальних ризиків та їх співвідношення із соціальним становищем.
- •63. Характеристика адміністративно-законодавчих ризиків.
- •64. Сутність податкових ризиків та їх урахування в підприємницькій діяльності.
- •65.Сутність виробничих ризиків, їх класифікація та вплив на діяльність підприємства.
- •66.Безпосередньо-виробничі ризики
- •67. Сутність постачальницьких ризиків
- •68. Сутність транспортних ризиків
- •69.Характеристика ризиків в комерційній діяльності підприємства.
- •70. Причини виникнення безпосередньо реалізаційних ризиків.
- •71. Характеристика фінансових ризиків та їх види.
- •72. Сутність інвестиційних ризиків.
- •73. Ризики зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
- •76. Характеристика методів кількісного оцінювання ризиків.
- •77. Характеристика методів оцінювання ризикованості інвестиційних проектів.
- •78. Переваги та недоліки основних методів кількісного оцінювання підпр-х ризиків.
- •79. Переваги та недоліки основних методів кількісної оцінки ризику інвестиційних проектів
- •80. Особливості управління ризиками господарської діяльності.
- •81. Структурна схема ризик-менеджменту.
- •82.Напрями та методи регулювання ступеню ризику.
- •83. Методи зниження ступеня ризику.
- •84. Особливості процесу хеджування ризиків.
- •85. Характеристика процесу диверсифікації.
- •86. Сутність системи страхування п-х ризиків.
84. Особливості процесу хеджування ризиків.
Хеджування є відносно новим, але достатньо результативним напрямом регулювання ризику Воно передбачає страхування ціни товару від ризику, яка невигідна для продавця чи покупця, шляхом створення зустрічних валютних, комерційних, кредитних вимог. Відокремлюють хеджування з використанням опціонів, ф’ючерсних контрактів, використанням операцій “своп”. Принцип механізму хеджування з використанням ф’ючерсних контрактів полягає в тому, що якщо той чи інший суб’єкт економіки несе фінансові втрати через зміну цін до моменту поставки як продавець валюти, реального активу чи ЦП, то він виграє у тих же розмірах, як покупець ф’ючерсних контрактів на таку ж кількість валюти, реального активу, ЦП чи навпаки [51, с.25]. Він використовується при здійсненні операцій з великим обігом товарних та грошових ресурсів. Опціони дають можливість обмежити величину втрат, оскільки в основі даної форми хеджування лежить угода з премією (опціоном), що виплачується за право (але не зобов’язання) продати чи купити протягом передбаченого опціоном строку, певний актив у певній кількості за раніше обумовленою ціною. В основі операції “своп” лежить обмін (купівля-продаж) відповідними фінансовими активами чи фінансовими зобов’язаннями з метою покращення їх структури та зниження можливих втрат.
85. Характеристика процесу диверсифікації.
диверсифікація — процес розподілу інвестованих коштів між різними об’єктами вкладення, безпосередньо не пов’язаними поміж собою. Існує багато різновидів диверсифікацій. Так, Г. Клейнер [21] розрізняє:
диверсифікацію діяльності (збільшення кількості придатних до використання технологій, розширення асортименту продукції чи спектра послуг, орієнтація на різні соціальні групи споживачів, на підприємства різних регіонів);
диверсифікацію ринків збуту (діяльність одночасно на декількох ринках збуту, розподіл поставок між значною кількістю споживачів);
диверсифікація закупівлі сировини та матеріалів (взаємодія зі значною кількістю постачальників).
Розрізняють виробничу (збільшення асортименту продукції (послуг)) та фінансову (купівля частки, акцій чи інших цінних паперів підприємств; придбання цінних паперів або частки в фінансових інститутах (банках, інвестиційних фондах), відкриття в них депозитних рахунків) види диверсифікації. Причому виробнича може відбуватися за одним з наступних напрямів: однорідна диверсифікація (виробництво продукції, аналогічної тій, що випускається, за винятком деяких незначних параметрів); відносно-однорідна (однорідність техніко-технологічних ознак виробництва продукції, ідентичність споживчої вартості товарів); умовно-однорідна (відсутність спільних техніко-технологічних характеристик, відносна ідентичність споживчої вартості); різнорідна (повна або майже повна відсутність будь-яких зв’язків між базовим та новим продуктами) диверсифікації. Метод диверсифікації дозволяє знизити виробничі, комерційні та інвестиційні ризики. Наприклад, зниження інвестиційних ризиків відбувається через формування оптимального портфелю цінних паперів. На жаль за допомогою диверсифікації не можливо зменшити системні ризики, обумовлені станом економіки та пов’язаними з такими факторами, як: зміна банківської ставки, грошової політики тощо, очікування кризи. Іншим методом зниження ризику є здобуття додаткової інформації. Адже від повноти та достовірності інформації залежить точність прогнозування майбутніх результатів, ступінь ризикованості рішень, що приймаються.