
- •1. Загальні закони управління людиною
- •2. Закон інерційності людських систем
- •1. Закони зв'язку з зовнішнім середовищем
- •2. Соціально-психологічні і біопсихічні закони
- •51. Інвестиційні та фінансові рішення.
- •52.Проектний ризик та прийняття господарських рішень.
- •53. Критерії обгрунтування рішень у процесі прийняття інвестиційного проекту.
- •54. Коефіцієнт систематичного ризику.
- •57.Формування оптимального портфеля з обмеженої кількості цінних паперів.
- •58. Межі застосування кількісних та якісних методів аналізу певного підприємницького ризику.
- •59. Якісний аналіз підприємницьких ризиків
- •60.Сутність системних і несистемних ризиків та межі їх застосування
- •61. Сутність політичного ризику та їх вплив на на поведінку субєктів господарювання.
- •62. Походження соціальних ризиків та їх співвідношення із соціальним становищем.
- •63. Характеристика адміністративно-законодавчих ризиків.
- •64. Сутність податкових ризиків та їх урахування в підприємницькій діяльності.
- •65.Сутність виробничих ризиків, їх класифікація та вплив на діяльність підприємства.
- •66.Безпосередньо-виробничі ризики
- •67. Сутність постачальницьких ризиків
- •68. Сутність транспортних ризиків
- •69.Характеристика ризиків в комерційній діяльності підприємства.
- •70. Причини виникнення безпосередньо реалізаційних ризиків.
- •71. Характеристика фінансових ризиків та їх види.
- •72. Сутність інвестиційних ризиків.
- •73. Ризики зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
- •76. Характеристика методів кількісного оцінювання ризиків.
- •77. Характеристика методів оцінювання ризикованості інвестиційних проектів.
- •78. Переваги та недоліки основних методів кількісного оцінювання підпр-х ризиків.
- •79. Переваги та недоліки основних методів кількісної оцінки ризику інвестиційних проектів
- •80. Особливості управління ризиками господарської діяльності.
- •81. Структурна схема ризик-менеджменту.
- •82.Напрями та методи регулювання ступеню ризику.
- •83. Методи зниження ступеня ризику.
- •84. Особливості процесу хеджування ризиків.
- •85. Характеристика процесу диверсифікації.
- •86. Сутність системи страхування п-х ризиків.
79. Переваги та недоліки основних методів кількісної оцінки ризику інвестиційних проектів
4
|
Переваги |
Недоліки |
Метод коригування норми дисконту |
Простота розрахунків. Зрозумілість та доступність. |
Відсутність інформації про ймовірність розподілу майбутніх потоків платежів та їх оцінку. Аналізується залежність критеріїв ефективності від зміни тільки одного показника — норми дисконту.
|
Аналіз чутливості |
Метод є гарною ілюстрацією впливу окремих вихідних чинників на кінцевий результат . Метод дозволяє оптимізувати ГР щодо формування найкращої схеми проекту в умовах обмежених фінансових ресурсів.
|
Не дає можливості оцінити ймовірність відхилень результатів проекту від очікуваних значень. Зміна одного чинника розглядається ізольовано, тоді як на практиці всі економічні чинники у тій чи іншій мірі корельовані і впливають на результати проекту одночасно. |
Метод сценаріїв |
Відхилення результуючого показника розраховується з врахуванням взаємодії діючих факторів.
|
Існує певна складність побудови реалістичних сценаріїв “найгіршого” та “найкращого” поєднання подій; |
Метод дерева рішень |
Послідовно оцінюються наслідки кожної можливої вихідної події та обчислюється максимальна ймовірність кінцевої події |
Значні витрати часу на проведення досліджень (зростає обсяг розрахунків при переборі всіх можливих варіантів, загальна кількість яких може досягати десятків, сотень). |
Імітаційне моделювання |
Дозволяє врахувати максимально можливу кількість факторів. Особливо ефективним є у тих випадках, коли взаємозв’язки, що досліджуються є складними, носять стохастичний характер та не можуть бути змодельовані в умовах об’єктивного експерименту. . |
Труднощі сприйняття імітаційних моделей через їх математичну складність та громіздкість. Застосування методу вимагає використання спеціальних математичних пакетів. Трудомісткість та дорожнеча створення моделей.
|
80. Особливості управління ризиками господарської діяльності.
Оскільки ризик є економічною категорією, на його ступінь можна впливати через формування та реалізацію стратегії, використання певних засобів, принципів, тобто через створення своєрідного механізму управління ризиками — ризик-менеджменту. Відповідно до сучасної концепції управління ризиками, ризик-менеджмент можна розглядати як систему чи як процес. Як система управління, ризик-менеджмент включає в себе: об’єкти управління — управляєму підсистему; суб’єкти управління — управляючу підсистему.
Взаємодія об’єктів і суб’єктів управління в ризик-менеджменті може здійснюватися тільки за умови інформаційного забезпечення (наявності статистичних, інформаційних, комерційних даних). Адже процес управління, незалежно від його змісту, завжди передбачає отримання, передачу та використання конкретної інформації. Як на об’єкт, так і на суб’єкт системи управління господарськими ризиками покладено виконання конкретних функцій. Функціями керованої підсистеми є організація: розв’язання питань, пов’язаних з ризиком, ризиковими вкладеннями капіталу; робіт зі зниження ступеню ризику; процесу страхування ризику; економічних відносин і зв’язків між суб’єктами господарювання. Як процес управління, ризик-менеджмент передбачає розробку стратегічних і тактичних рішень. Стратегія ризик-менеджменту — це загальний довгостроковий курс досягнення намічених цілей, в основу якого покладено прогнозування ризику і напрямів його зниження. Тактика пропонує конкретні методи та прийоми для вибору найбільш оптимального рішення та досягнення результатів в конкретних умовах. За оцінками дослідників, можна обирати такі види стратегій управління ризиками [33]: індуктивну — збір, систематизація, узагальнення фактів; дедуктивну — висування гіпотез та співставлення їх з фактичними даними; позитивну — вивчення поточної ситуації; нормативну — формування суб’єктивних уявлень про майбутні події.
Управління ризиками охоплює комплекс заходів, спрямованих на підвищення результативності господарської діяльності підприємства та мінімізацію (чи майже повне усунення) можливих втрат (збитків) при здійсненні тих або інших операцій. Узагальнення наукових поглядів та власні міркування дали змогу побудувати блок-схему процесу управління ризиками. Обов’язковою умовою дієвої системи ризик-менеджменту є дотримання певних принципів, основними з яких є:
усвідомлення прийняття ризиків;
особиста відповідальність кожного учасника ризик-менеджменту; колегіальність і демократизм у групі спеціалістів, що займаються проблемами ризику;
коректне формулювання мети управління ризиками та можливість впливу на ті характеристики ризиків, які сприяють досягненню цілі;
Таким чином, управління господарськими ризиками спрямовано на ідентифікацію, аналіз, регулювання всіх видів ризику підприємства, що мають місце в його операційній, фінансовій та стратегічній діяльності.