1.Поняття господарських рішень та їх ознаки.

Рішення – це той пункт, у якому вибір відбувається між альтернативними та, як правило конкуруючими можливостями.

Господарські рішення- це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної та певної цілі підприємства.

Господарські рішення мають направленість на:

стратегічне планування;

управління управлінською діяльністю;

управління людськими ресурсами;

управління виробничою та обслуговуючою системою;

формування системи управління компанії( методологія, структура, процес, механізм);

консультації з питань управління;

комунікації зі зовнішнім середовищем.

2.Сутність господарських рішень та їх види.

Економічна сутність має прояв у тому, що на розробку та реалізацію будь-якого УР потрібні фінансові, матеріальні та інші витрати. Тому кожне УР має реальну вартість і його реалізація повинна приносити компанії прямий або побічний прибуток. Організаційна сутність полягає в тому, що для виконання роботи залучається персонал компанії. Для ефективної роботи необхідно сформувати робото здатний колектив. Розробити інструкції та положення, надати робітникам повноваження, права, обов’язки та відповідальність. Налагодити систему контролю, виділити необхідні ресурси, в тому числі інформаційні, забезпечити робітників необхідними технікою та технологією, постійно координувати їх роботу.

Соціальну сутність закладено в механізмі управління персоналом, який включає важелі впливу на людину для узгодження їх діяльності всередині колективу.

Правова сутність УР полягає у точній відповідності законодавчим актам України та її міжнародним зобов’язанням, статутних та інших документів власне компанії.

Технологічна сутність УР проявляється у можливості забезпечення персоналу необхідними технічними, інформаційними засобами та ресурсами.

3.Вимоги до господарських рішень та умови їх досягнення.

Вимоги до господарського рішення

Відповідність діючому законодавству та статутним документам підприємства.

Досягнення сучасності (не можна спішити або запізнюватися.

Наявність чіткої цільової спрямованості та адресності (виконавцям повинно бути зрозуміло, на що спрямовано рішення та які засоби будуть використані.

Відсутність в тексті протиріч рішення самому собі або тим, що раніше реалізовані.

Можливість організаційної виконуваності.

Наявність параметрів для зовнішнього або внутрішнього контролю його виконання.

Врахування можливих негативних наслідків при реалізації рішення в економічній, соціальній, екологічній та інших областях.

Наявність у керівників відповідних повноважень (прав та обов’язків) для реалізації господарських рішень.

Наявність можливостей обґрунтування позитивних результатів.

Умови досягнення:

Контроль з боку юриста, референта.

Знання та інтуїція керівника.

Формування та доведення цілей, строків виконання до кожного працівника.

Контроль з боку юриста, референта.

Висновок експертів або спеціалістів.

Складання робочих документів.

Висновок зовнішніх експертів.

Впровадження посадових інструкцій та положень про відділи та служби.

Набір розрахунків та припущень.

4.Способи формалізації та реалізації господарських рішень. Визначення оптимальних форм представлення та реалізації господарських рішень.

Форми розробки та реалізації господарських рішень.

Акт-рішення широкого кола державних та суспільних організацій.

Бюлетень-рішення керівника щодо короткої об’яви підлеглих про стан подій, які мають суспільне значення.

Декларація-урочиста програмна заява керівника.

Договір-рішення щодо проведення спільних робіт із зазначенням взаємних прав та зобов’язань у комерційних та некомерційних сферах діяльності.

Закон-рішення державної влади, яке має загальнообов’язковий та незмінний характер.

Заява-офіційна заява керівника найвищого рангу.

Інструкція-рішення , яке встановлює порядок та спосіб виконання будь-якої дії.

Кодекс-зібрання законів.

Контракт-рішення, зазвичай комерційного характеру, щодо проведення спільних робіт із зазначенням взаємних прав та зобов’язань .

План-рішення, яке відображає цілі та конкретні задачі діяльності, засоби, методи та час їх, реалізації.

Постанова-колективне або індивідуальне рішення видного органа влади для будь-якої організації.

Наказ - (письмовий або усний)-це рішення керівника організації або її великого підрозділу.

Угода – рішення, яке формує загальну позитивну інфраструктуру будь-якої діяльності.

Указ-рішення глави держави, затверджене парламентом. Наказ має силу закону.

Статут – набір правил . які регулюють діяльність організацій.

Основні форми реалізації господарських рішень:

Ділова бесіда, Ділова гра(тренінг), Засідання, Інформаційний лист, Особистий приклад, Методика,. Настанова, Навчання, Звіт, Примушування, Роз’яснення, Нарада.

5.Основні параметри якісного рішення.

Якість господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження .

Основними параметрами якісного рішення виступають:

повнота вирішення поставленого завдання (можливість практичної реалізації рішення у запланованому обсязі);

своєчасність рішення (правильний вибір моменту його прийняття і виконання);

оптимальність рішення (вибір найкращого з усіх варіантів рішення за прийнятим критерієм з урахуванням наявних обмежень за часом, ресурсами, вимогами ринку тощо).

6.Основні умови забезпечення якості господарського рішення.

Основні умови забезпечення якості господарського рішення: застосування наукових підходів; використання методів функціонально-вартісного аналізу, прогнозування, моделювання та економічного обґрунтування кожного рішення тощо; вивчення впливу економічних законів на ефективність реалізації господарського рішення; забезпечення особи або групи, що приймає рішення, якісною інформацією; структуризація проблеми та побудова дерева рішень; забезпечення багатоваріантності рішень; правова обґрунтованість рішення; розробка та функціонування системи відповідальності та мотивації; наявність механізму реалізації рішення.

7.Види ефективності господарських рішень.

Під ефективністю господарського рішення розуміють ресурсну результативність, отриману при розробці, прийнятті та реалізації рішення на підприємстві. Динаміка зміни ефективності господарських рішень залежить від цілої низки чинників, серед яких виділяють такі: людський фактор; інформаційний фактор; організаційний фактор; своєчасність виявлення проблеми і наявність необхідного запасу часу для виходу з наявної ситуації; стабільність, надійність функціонування організації, її стійкість по відношенню різного роду перешкод; матеріальний фактор.

Види ефективності господарського рішення:

Організаційна ефективність.( це факт досягнення орг-х цілей, повязаних із реалізацією потреб людини в орг-ї життя, безпеці, управлінню, стабільності, завдяки якомога меншій к-сті прац-в за мін час); Технологічна еф-ть( факт досягнення певних результатів, запланованих у бізнес-плані за більш короткий час або з меншими фін витратами); Економічна еф-ть (співвіднош вартості дод-го продукту, отриманого в рез-ті реалізації рішення та витрат на його розробку і реалізацію). Соціальна еф-ть (....потреба людини в інф-ї, знання самовираженні за більш короткий час і з мін витратами). Психологічна еф-ть (... реалізує потреби людини в коханні, сімї, вільному часі для більшої к-сті прац і з меншими фін витратами). Правова еф-ть( реалізує потреби людини в безпеці та порядку за...). Екологічна еф-ть( потреба людини в безпеці,здоровї за...). Етична еф-ть( потреба в дотриманні норм поведінки...). Політична еф-ть( потреба в вірі, патріотизмі...)..

8.Умови та перешкоди прийняття ефективного рішення.

Прийняття ефективного рішення залежить також від наявності певних умов та усунення перешкод.

Перешкоди прийняття ефективного рішення: недооцінка важливості, складності, можливих наслідків проблем, невміння вчасно розпізнати проблему; затягування прийняття рішення; надмір поточних проблем; внутрішня політика; брак бажання, наполегливості (погане керівництво чи брак ресурсів); загальна короткозорість; слабка система звітності; неадекватні факти чи їх надлишок фактів; нездатність уповноважити (брак довіри); некомпетентність; згладжування гострих кутів (нерішучість), страх обпектися; надлишок людей, включених у процес прийняття рішень(управління комітетом); низька пріоритетність рішень; суб’єктивізм

Умови прийняття ефективного рішення: вірне визначення суті проблеми та усунення неякісних рішень; округлення інформаційних даних не більше, як до десятих; врахування приватних упереджень; гуманність як передумова рішення; вжиття профілактичних заходів; здатність прийняти будь-які наслідки рішення; динамічність та дисциплінованість персоналу; наявність запасного варіанту дій; імовірність змін (вони розглядаються як можливий варіант розвитку подій, а не як загрозу); послідовне й наполегливе виконання рішень(сильне лідерство).

9.Принципи оцінки ефективності господарських рішень.

Для вибору найкращого ГР необхідно скористатися надійними інструментами оцінки їх ефективності. Якщо порівнювати процеси, у яких використовуються однакові ресурси, то краще те рішення, де вищий результат (чи нижчі витрати ресурсів). Основні принципи оцінки ефективності ГР: пріоритетність загальної кінцевої мети підприємства на даний період (цілі всіх структурних елементів прийняття рішення, цілі особи, яка приймає рішення, повинні бути погоджені і збігатися з основною метою організації); врахування невизначеності і надійність (врахування у прийнятті та реалізації рішень факторів невизначеності і випадковості); прогнозованість (при прийняті рішення повинні носити прогнозний характер можливих наслідків реалізації рішень - економічних, соціальних, екологічних тощо); єдність (всі елементи системи прийняття і реалізації рішень знаходяться у взаємозв'язку і взаємозалежності, для досягнення загальної мети вони повинні сприяти один одному); взаємопов’язаність (всі елементи системи зв'язані не тільки між собою, але і з навколишнім середовищем); ієрархії (всі елементи системи розробки, прийняття і виконання ГР знаходяться в ієрархічному взаємозв'язку підпорядкування і відповідальності); функціональності (спільний розгляд структури управління реалізацією рішень і функціями з пріоритетом функції над структурою).

10.Елементи процесу прийняття рішень.

Процес прийняття рішень (ПР) характеризується комплексом "інтегральних" процесів інтелектуальної діяльності керівника й апарата управління, доцільною організацією, науково-обґрунтованими технологіями. Процес прийняття рішень має певні елементи: мету, суб’єкта, що приймає рішення, альтернативні варіанти рішення, умови, результати та критерії. Прийняття рішення передбачає вибір однієї з двох альтернатив або одного з декількох варіантів, що мають місце.

Мета-Необхідність прийняття рішень обумовлюється наявністю однієї чи декількох цілей, які необхідно досягнути.

Суб’єкт, що приймає рішення - Господарське рішення може бути прийняте уповноваженою особою в межах її компетенції, групою осіб, колективно.

Альтернативні варіанти рішень- При прийнятті рішень розробка та порівняння якомога більшої кількості альтернативних варіантів – особливо важлива задача.

Критерії вибору - Показники (кількісні і якісні), за допомогою яких визначаються очікувані результати, вимірювані в категоріях "корисність", "збиток", "прибуток", "витрати", здійснюється вибір кращого варіанту рішення.

Умови - Залежно від забезпеченості інформацією, особа, що приймає рішення, може опинитися в різних умовах: в умовах невизначеності, часткової визначеності, часткової невизначеності, повної невизначеності.

Результати - Особа, що приймає рішення, враховує, до якого результату може привести та чи інша дія, для того, щоб вибрати з них найкращий варіант

11.Етапи та процедури процесу прийняття рішень.

Етапи: I. Постановка задачі розв’язання проблеми. II. Розробка варіантів рішення. III. Вибір рішення. IV. Організація виконання рішення та його оцінка

Процедури: .1.Виникнення нової ситуації, Виявлення проблеми, Збір необхідної інформації, Опис проблемної ситуації. 2.Формулювання вимог, обмежень, Збір необхідної інформації, Розробка можливих варіантів рішення. 3.Визначення критеріїв вибору, Вибір рішень, що відповідають критеріям, Оцінка можливих наслідків, Вибір кращого рішення. 4.План реалізації обраного рішення, Контроль ходу реалізації рішення, Оцінка рішення проблеми та виникнення нової ситуації.

12.Стилі прийняття рішень.

4 стилі у прийнятті рішень: директивний – х-ться незначною терпимістю до двозначності та ріональним способом мислення ; аналітичний – висока терпимість до двозначності, доповнена раціональним способом мислення; концептуальний – особа,що прияймає рішення із дуже широким світоглядом і здатністю досліджувати численні альтернативи; біхевіористичний – індивід, який мислить інтуїтивно, проте відзначається низькою терпимістю.

Є 3 шляхи прийнаття рішень: керівник може приймати рішення самостійно; рішення може бути прийнято керівником після консультації; рішення приймається группою.

С тиль прийняття рішень керівника, який дуже покладається на логіку та, меншою мірою , на свій власний досвід і вже зовсім мало звертає уваги на інтуїцію, буде проілюстровано трикутником, зображеним на рис.

Досвід логіка

Інтуїція

13.Корисні структурні схеми та засоби прийняття рішень.

Модель сміттєвого контейнера - Означає процес зіткнення різноманітних проблем, рішень, завдань. Генеровані невпинним потоком завдання, пропозиції щодо їх вирішення потрапляють до “сміттєвого кошика”.

Раціонально-дедуктивна модель - Найвідоміша модель прийняття рішень. Хоч опосередковано, але передбачає, що у керівника є можливість передбачити наслідки прийнятих рішень.

Науковий менеджмент: тейлоризм - Передбачає необхідність щохвилинного розподілу індивідуальних завдань працівників. За допомогою секундоміра складна робота розбивалася на простіші операції, завдяки чому підвищувалась її ефективність. Дискретно-інкрементальна модель - Рішення приймаються невеликими порціями в ході розгортання проблеми, й кожне наступне рішення не залежить від попереднього. Модель звільняє менеджерів від тягаря попередніх помилок.

Універсальне передбачення - 60-80-ті роки. Маючи в розпорядженні достатній обсяг комп’ютерних ресурсів та необхідні дані, можливо передбачити все. Приймаючи рішення, можна скласти з себе відповідальність за вибір варіантів, - людина мусить поступитись місцем машині.

Інші моделі: редукціонізм, тотальне управління якістю (TQM), теорія ігор (Дж.фон Нейман), теорія ігор, теорія хаосу.

14.Характер прийняття рішень

Процес прийняття рішення на стратегічному та оперативному рівні може носити інтуїтивний ( люди виходять із власного відчуття того, що їхній вибір правильний), заснований на судженнях (в основі цих рішень лежать знання й осмислений досвід минулого), чи раціональний характер (в основі лежить не минулий емпіричний досвід, а обєктивний аналіз умов, у яких орг-я діє на даний момент і які приблизно будуть мати місце в майбутньому).

Характер рішень може бути:

-урівноваженим-оптимальні та обґрунтовані;

-імпульсивні-недостатньо перевірені, уточнені , надійні, в більшості випадків приймаються необґрунтовано.

-інертні-результат обережного пошуку. Це такі рішення, в яких контрольні й уточнюючі дії домінують над генеральною ідеєю.

-ризиковані-ті, які зовсім не бояться ніяких загроз.

-обережні-характеризуються занадто критичним підходом та відсутністю новизни та оригінальності.

15.Класична, поведінкова та ірраціональна моделі прийняття рішень.

Класична модель базується па певних припущеннях, що поведінка людини при певних обставинах буде логічною і її можна буде передбачити. Перш за все вважається, що працівники діятимуть раціонально: іншими словами, одержуючи точну інформацію, вони приходитимуть до логічного висновку щодо рішення, яке спричинить бажаний результат.

Поведінкова модель на відміну від класичної має такі характеристики:

-особа, яка приймає рішення . не має повної інформації щодо ситуації прийняття рішень;

-особа,яка приймає рішення , не має повної інформації щодо всіх можливих альтернатив;

-особа,яка приймає рішення , не здатна або не схильна передбачити наслідки реалізації кожної можливої альтернативи.

Враховуючи ці характеристики Г.Саймон сформулював два ключових поняття поведінкової моделі:

1)поняття «обмеженої раціональності» ( завжди існує рішення кращє за прийняте)

2)поняття «досягненої задоволеності» (намагання досягти оптимального рішення ).

Ірраціональна модель ґрунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи. Ірраціональна модель найчастіше застосовується:

а)для вирішення принципово нових, незвичайних рішень;

б)для вирішення проблем в умовах дефіциту часу;

в)коли менеджер або група менеджерів мають достатньо влади, аби нав’язати своє рішення.

16.Умови прийняття господарських рішень, залежно від ступеню визначеності інформації.

З огляду на кількісні та якісні характеристики інформації, що знаходиться в розпорядженні особи, яка приймає рішення, можна виділити такі умови прийняття господарських рішень: визначеності (достовірності); невизначеності (ненадійності); ризику (імовірнісної визначеності).

Рішення приймаються в умовах визначеності, коли керівник достатньо точно може оцінити результати кожного альтернативного варіанту рішення. Рішення полягає у виборі альтернативи, що максимізує очікуваний результат. У таких випадках ефективно застосовуються методи лінійного програмування й оптимізаційні моделі.

Рішення, які приймаються в умовах ризику - рішення з відомою імовірністю отримання кожного з результатів або наслідків (наприклад, рішення, що приймаються на основі прогнозів аналізу ринку). Імовірність визначається як ступінь появи певної події та варіює від 0 до 1. У ситуації з великим ступенем складності та ризику прийняттю рішення можуть допомогти методи, пов'язані з використанням математичного апарата. При прийнятті обґрунтованих рішень необхідно оцінити рівень ризику як об'єктивну (кількісну міру можливості настання випадкової події) і суб'єктивну (можливість втрат, встановлювану експертним шляхом).

17.Закони та закономірності, що впливають на прийняття рішень.

Основні закони, що повинні враховувати ОПР — це загальні закони, що визначають поведінку людини, закони зв'язку з зовнішнім середовищем, соціально-психологічні і біопсихічні закони.

1. Загальні закони управління людиною:

- закон єдності біологічного та соціального

- закон єдності соціального й несвідомого

- закон послідовності розвитку

- зростання ентропії

- відносності поводження

- кумулятивного впливу зовн чинників

2. Закон інерційності людстких систем:

- загальний закон інерції

- настановлення

- домінанти

3. Закони звязку із зовн серед:

- відповідності вимогам середовища

- адаптації

- впливу норм і регламентації

4. Соц-психологічні та біопсихічні закони:

- обмеженності нормативно-правового поводження

- рефлекторного х-ру д-сті

- традицій і звичаїв

- економії сил

- випереджувальної дії реальності

- очікуваного корисного ефекту

- впливу емоцій та вольової детермінації поведінки.у

18.Загальні закони управління людиною. Закон інерційності людських систем.

1. Загальні закони управління людиною

Закон єдності біологічного і соціального: Індивідуум у своєму поводженні, звичках запрограмований навколишнім середовищем, культурними стандартами, тому дії людини визначаються не тільки поточними стимулами, але і всім досвідом його попереднього життя.

Закон єдності соціального несвідомого: Дії людини визначаються не тільки свідомістю, але і неусвідомленими мотиваційними причинами.

Закон послідовності розвитку: У природі і єдності зміна розвитку відбувається після виникнення відповідних передумов. За первісними успіхами, як правило, можуть випливати зриви, якщо не враховувати стратегічні розриви. Необхідна поетапна реалізація прийнятих рішень.

Закон зростання ентропії: Ізольовані організаційні системи мимоволі прагнуть перейти з менш імовірного стану в більш імовірний при відсутності протидіючих сил.

Закон відносності поводження: У механізмах роботи мозку усе відносно. У різних умовах ці самі подразники сприймаються по-різному і викликають різні реакції. Поводження людини не підпадає під лінійні закони, воно недетерміновано. Можна лише прогнозувати його дії імовірнісними методами.

Закон кумулятивного впливу зовнішніх впливів: Причиною поведінкових дій є не одна попередня подія, а їх ряд. Тому, доцільно враховувати різноманіття та стохастичність соціальних і психологічних явищ у різних ситуаціях, а також та обставина, що кожна людина переслідує свою мету.

2. Закон інерційності людських систем

Загальний закон інерції: Почавши працювати в одному напрямку, людський мозок має схильність працювати в тому ж напрямку і при інших зовнішніх подразниках. У кожної людини виробляються визначені звички, навички, що дозволяють, якщо не визначати конкретні його дії, то, принаймні, прогнозувати.

Закон установки: Діяльність людини, її вчинки визначаються, як правило, системами цінностей, що визначають стан готовності, схильності особистості до видів діяльності і ступінь її активності.

Закон домінанти: Кожна людина схильна до визначеного сприйняття, способу мислення, способів дії і форм поведінки на основі наявних у кожної людини в нервовій системі вогнищ збудливості. Порушення зв'язується не з поточними факторами, а з минулим досвідом, обставинами. При цьому виявляється схильність до визначеного сприйняття дійсності, способу мислення, способів дії і форм поводження. Сформовані домінанти не переборюються словами і логікою переконання доти, поки не з'явиться новий досвід, що руйнує старі домінанти.

19.Закони зв'язку з зовнішнім середовищем. Соціально-психологічні і біопсихічні закони.

1. Закони зв'язку з зовнішнім середовищем

Закон відповідності вимогам середовища - Ступінь прояву особистих якостей і реалізація можливостей людини визначається вимогами навколишнього середовища. Гарні умови життя, праці, побуту знижують незадоволеність, але не стимулюють здатність до розвитку. Чим кращі умови життя, тим вищі вимоги до людини.

Закон адаптації - Усі реакції людини, її вчинки і дії спрямовані на усунення шкідливих зовнішніх впливів і досягнення сприятливих умов з метою забезпечення своєї життєдіяльності. Усе, що не пристосується до навколишнього середовища, вимирає.

Закон впливу норм і регламентації - Діюча норма виражає типові соціальні зв'язки і відносини для більшості. Дотримання норм - обов'язок людини. Однак зайва регламентація придушує активність особистості, творчу самостійність.