
- •60.Зміст та роль управління витратами – ув - п-мства в формуванні прибутку.
- •61.Управління використанням прибутку (уп).
- •62.Чистий прибуток п-ства. Фактори, що впливають на його формування.
- •73. Капітал підприємства як об’єкт фм
- •64.1. Податкове планування в управлінні формуванням і використанням прибутку підприємства.
- •64.2. Активи підприємства як об’єкт фінансового менеджменту.
- •65.Сутність і класифікація активів підприємства.
- •63. Вплив використання прибутку на забезпечення фінансової стійкості та розвитку підприємства.
- •66. Управління оборотними активами.
- •67.Управління виробничими запасами і запасами готової продукції (вз).
- •68. Управління грошовими коштами.
- •69.Управління дебіторською заборгов.
- •70.Управління необоротними активами (на).
- •71.Оцінювання ефективності управління активами підприємства.
- •72.Капітал (Ка) і його сутність.
- •74. Класифікація капіталу п-ства та її роль в управлінні капіталом.
- •75.Дивідендна політика її типи і формування капіталу підприємства.
- •76.Роль дивідендної політики в управлінні економічними індексами учасників.?????????????
- •77.Класифікація дивідендних виплат.
- •78.Дивідендна політика підприємства та можливості її вибору.
67.Управління виробничими запасами і запасами готової продукції (вз).
Метою управління ВЗ є забезпечення безперебійного процесу виробництва та реалізації продукції за дотримання оптимального запасу матеріальних цінностей.
Управління ВЗ полягає в оптимізації розміру і структури запасів ТМЦ, мінімізації витрат щодо їх обслуговув-я та забезпечення ефективного контролю за їх рухом.
Завдання управління ВЗ:
1. Провести аналіз запасів ТМЦ у мин. періоді. Розглянути показники загальної суми запасів, динаміки, питому вагу в обсязі ОА, вивчити структуру запасів у розрізі основних груп, виявити сезонні коливання, визначити ефективність використання різних груп ВЗ, розрахувати показники їх оборотності.
2. Обчислити оптимальні розміри основних груп поточних запасів: виробничих та запасів готової продукції. У розрізі кожного із зазначених видів виділяють постійно оновлену частина запасів, які формуються на регулярній основі і рівномірно витрачаються в процесі виробництва продукції чи реалізації.
3. Оптимізувати загальну суму запасів ТМЦ, які включаються в оборотні активи.
4. Побудувати ефективну систему контролю за рухом запасів на п-мстві. Серед систем контролю за рухом запасів набула поширення «Система АВС». Сутність цієї системи полягає в поділі сукупності запасів матеріальних цінностей на три категорії.
У «А» включаються матеріальні цінності з високою ціною, з тривалим циклом замовлення, які потребують постійного контролю, оскільки їх нестача пов'язана зі значними фінансовими труднощами.
У «В» включаються матеріальні цінності, які мають меншу значимість в забезпеченні безперебійного операційного процесу і формуванні кінцевих результатів фін. діял.
У «С» включають всі інші матеріальні цінності.
5. Відображати у фін. обліку вартість запасів матеріал. цінностей в умовах інфляції
Матеріальні цінності мають бути на такому рівні, щоб можна було забезпечити безперервність процесу виробництва і реалізації продукції.
Оптимальний розмір замовлень матеріальних цінностей в натур.вимірі:
ОРЗ=(√((2*З*Р)/В))
З - затрати на підготовку замовлень у розрахунку на одне замовлення, грн; Р - річна потреба в одиницях матеріальних цінностей (у натур.виразі); В - витрати на зберігання запасів та складування в розрахунку на одиницю запасів, грн.
Оптимальний сер. розмір виробничого запасу товарно-матеріальних цінностей:
СЗ=ОРЗ/2
Мінімальні операційні витрати на обслуговування запасів готової продукції:
ЕРЗ=√(2*П)
П - плановий обсяг в-цтва продукції.
Для відображення реальної вартості виробничих запасів можна застосувати метод LIFO, який полягає у використанні в обліку ціни за принципом «остання партія матеріальних цінностей до прибутку - перша партія до витрат». Другий FIFO передбачає оцінку виробничих запасів за принципом «перша партія матеріальних цінностей до прибутку - перша партія до витрат».
Формування оптимальних виробничих матеріальних запасів є одним із осн. елементів комерційної діял п-ства. Для визначення оптимальної потреби в ОА використовують:
Прямий метод застосовується під час створення нового п-ства або для уточнення потреби в ОА п-ства, якщо значно змінюється асортимент виробництва продукції в плановому періоді.
Аналітичний метод застосовують за умови функціонування п-мства більше року, коли в основному сформовані виробничі запаси і не змінюється асортимент продукції в плановому періоді.
У процесі госп діял п-ству необхідно визначити короткострокові потреби в ГК для забезпечення поточ діял п-ства з урахуванням відстрочення платежу покупцям.
Короткострокові потреби в ГК являють собою поточні фін. потреби:
ПФП=Зо+Дз-Кз
Зо - оптимальний запас матеріальних цінностей; Дз - дебіторська заборгованість; Кз- кредиторська заборгованість.
Період, який потрібен для перетворення ВЗ, ДЗ і КЗ в готівку:
Ооа=Ова+Одз-Окз
Ооа – сер. період обороту ОА; Ов.а – сер. період обороту виробничих активів; Од.з – сер. період обороту ДЗ; Ок.з - середній строк сплати КЗ.
Середній період обороту ВЗ:
Оз=Зв/Вд
Зв — обсяг виробничих запасів; Вд — середньоденна виручка від реаліз. продукції.
Середній період обороту ДЗ:
Одз=Дз/Вд
Середній строк сплати КЗ:
Одз=Дз/Вд
Отже, завдання управління поточними фін. потребами полягає у скороченні періоду оборотності ВЗ, ДЗ збільш. строку сплати КЗ.