6. Гельдерлін До Діотіми

Німеччина

1.Філософсько-естетичний, світоглядний контекст літератури першої половини ХІХ ст.

Особливості романтизму в літературі:

• Не зображення реальності, а перестворення картини світу,

• Незвичайний персонаж у виключній ситуації

• Екзотичний пейзаж (часто море, гори)

• Синтез жанрів, родів

• Синтез мистецтва, релігії та філософії

• Двосвіття (зовнішній світ, інопростір)

• Повага до творчості представників попередніх віків

• Тематика ночі, вампірів, нечисті

• Єдність музики, образотворчого мистецтва та літератури

Філософія:

• Шеллінг: натурфілософія, поет – більше ніж людина – пророк, поезія – універсальне уявлення про все – уміння побачити те, повз що інші проходять не помічаючи

• Гердер: пошук народного духу, що існує до народження будь чого – фольклор, легенди, казки

• Гегель: абсолютний дух – особистість – ідея – історія цивілізації

• Фіхте: суб’єктивний ідеалізм, принцип «створи себе сам», основа всього – Бог, Інтуіція відкриває Бога

Релігія:

Два напрями: розуміння релігії як внутрішнього переживання «залежності від нескінченності», Другий: тенденція до ортодоксального католицизма та реставрація середньовічних цінностей (пізній романтизм)

2.Історико-культурна ситуація/художнє явище (особливості літературного процесу періоду, що вивчається).

Історичне підґрунтя романтизму:

• Соціально політична зміна суспільства (Європа після Великої Французької революції — загарбницькі наполеонівські війни, загострення політичних відносин між європейськими державами та зростання їх імперських амбіцій, хвиля національно-визвольних повстань, придушених і потоплених у ріках крові, нарешті, ствердження нових — буржуазних — соціально-економічних відносин, які, замість побудови обіцяного ідеологами – незадоволення населення), нищення кріпосництва

• Філософія – зачаток у відсталій Німеччині. Звільнення від тиску середовища – свобода руху, виявлення суверенності особистості, формування філософії індивідуалізму

Німецький романтизм:

Німеччина була найвідсталішою країною, там і розпочався романтизм. Романтизму в Німеччині передував преромантизм, який набув тут інтенсивного розвитку. Найзначнішими його проявами були гердеризм і близький до нього рух "Бурі й натиску", що прокотився Німеччиною двома хвилями.

Особливості:

• Народний дух – національна література

• Здоровий, сильний гармонійний дух

• Звернення до фрагментарного письма

• «природна людина»

• Література у зв’язку з філософією

• Джерело літ-ри – страждання

• Інопростір

• Звернення до сучасних громадсько-політичних проблем і повний відхід від захоплення минулим нації

3. Жанрова парадигма (особливості певного жанру в контексті жанрової парадигми романтизму).

Ліричний вірш. Саме в епоху романтизму відбувся розквіт та збагачення лірики. У другій половині 17 століття німецький романтизм охоплював всі літератури Європи. У цьому позначався вплив Гете, Шиллера, Уланда, Тіка та Бюргера. Шиллер, Бюргер, Соуті, Вордсворт, Кольрідж писали романтичні балади більш романтичного змісту. Гельдерлін зробив свій внесок у німецьку лірику: грецькі розміри вірша. Найчастіше лірики звертались до природи, що поставала живою у віршах, її зв'язок з людиною відбувається через персоніфікацію, цікаві метафори. Метафори напрямлені на передачу наочного. Пристрасть до природи породжує тему мандрівки, змін. Різновидом ліричного вірша з сумним настроєм є елегія. Вона виникла ще в античній поезії. Елегією спочатку називали плач над померлим. Елегія може бути скорботним, жалібним віршем про нерозділене кохання, про скороминущість життя, роздуми про смерть, також можуть бути спогади про минуле. Елегія найчастіше пишеться від першої особи.

4. Поетикальні особливості (оповідь, час, простір, метафорика, інтертекстуальність і т.п.). Оспівування коханої.

Звернення до античності: Діотіма – персонаж «Пира» Платона. Гельдерлін же переніс ім’я на матір одного зі своїх вихованців. В той же час Діотіма є «ознакою» інтертекстуальності. Сократівське кохання до Діотіми.

Звернення до природи - Еллада.

Зазвичай, синтезував природу, античність та Діотіму. Про діотіму поет говорить мовою природи.

Предмети поезії: рідний ландшафт, гори, струмки, горизонти.

Активне використання метафорики (у зображеннях Діотіми)

Називає кохану музою, Богинею, Прекрасною, дотик її порівнює з диханням зефіра, чуттєво описує свої почуття до Діотми. Звеличує та оспівує її, те, як вона зійшла до нього.