21.Філософсько-естетичний, світоглядний контекст літератури першої половини хіх ст.

• філософським підґрунтям реалізму – діалектична філософія Гегеля

Світ - це система, що розвивається за своїми внутрішніми законами, всупереч волі окремих людей, але у відповідності до "вищого задуму". Здійснити спробу зрозуміти життя, вивчити його - означає збагнути високі істини, знайти шлях до кожної конкретної людини.

• філософії позитивізму

Сутність позитивізму: серед усіх знань, здобутих людством, вартують на увагу тільки ті, що ґрунтується на перевіреному практикою досвіді і мають безпосереднє практичне значення.

2.Історико-культурна ситуація/художнє явище (особливості літературного процесу періоду, що вивчається).

В історико-літературному процесі Англії XIX ст. можна виділити три основні періоди:

• 30-ті роки - швидкий розвиток англійського суспільства на шляху до буржуазного прогресу, розвитком робітничого руху, приходом буржуа до влади; загострення соціальних протиріч. Основними питаннями, що піднімалися у кінці 20-х - на початку 30-х років, - були питання, пов'язані з романтизмом і долею романтичного героя. Письменники і філософи на перший план висунули сильну енергійну особистість, поетизуючи її і розглядаючи поза суспільними зв'язками.

• 40-ві, або "голодні сорокові" – Діккенс, Теккерей; це період суспільного підйому, розмаху чартистського руху; з'їзд чартистів, всезагальний страйк, економічна скрута, і, нарешті, революція 1848 року на континенті. Зміна ідеологічного клімату позначилося і на літературному процесі, передусім, на романі як найбільш принциповому жанрі, який мав виховне значення. Письменники цього періоду внесли у реалістичну структуру розповіді символіку і метафору, елементи театру, пародії, бурлеску і пантоміми.

• 50-60-ті роки - час "втрачених ілюзій"; характер роману істотно змінив разом із змінами у суспільній і духовній атмосфері життя. Період кінця 50-60-ті років пов'язаний із загальним придушенням робітничого руху, з економічним підйомом, тимчасовою економічною стабілізацією. Тепер письменники все частіше спиралися на традиції сентиментального побутового роману із суттєвим акцентом на буденному, прозаїчному. Посилилася увага до епічного роману.

3. Жанрова парадигма (особливості певного жанру в контексті жанрової парадигми романтизму).

"Різдвяні оповіді" Ч.Діккенса: нова жанрова ідентичність. Ч.Діккенсові, завдяки властивому йому художньому чуттю, вдається цей первісно "нереалістичний" жанр iз його вірою у чудеса адаптувати для реалістичного письма.Для Ч.Діккенса таке відкриття було вже заздалегідь спотенційоване "романтично-реалістичним" методом його творчості, який вільно поєднував реалізм побутових сцен і романтичну поетику в осмисленні дійсності загалом. Змiна настрою i жанрової наповненостi викликанi передусiм дiккенскiвським переосмисленням самої iдеї рiздвяного оповiдання: автор розширює межi фантастично-етнографiчної оповiдки-бувальщини до вiдбиття гострих проблем соцiуму, а отже, "Рiздвянi оповiдi" переводять жанровий рiзновид в iншу площину iдейного навантаження.

У рiздвяному оповiданнi (прототип якого – задушевнi бесiди у рiздвяний вечір) автор прагне знайти вихiд на читача будь-якого вiку i матерiального статку,

Отже, з появою творів Ч.Діккенса даний жанровий різновид остаточно сформовується, набуває нової ідентичності, усталюється його терміновжиток.