15. Джон Кітс

Для впізнавання:

Ода до грецької вази

Ти наречена, що зберіг нам час,

Дитя мовчання й туги за старим,

Історик, що б повідать міг для нас

Щось краще, ніж вся повінь наших рим.

Яку легенду ти таїш в собі?

Аркадія

погоня, боротьба

Не змовкнуть й співу юнки й юнака,

Й деревам поряд вічно зеленіть.

Цвісти вам вічно, хоч не мавши втіх;

Любов і юність вже не відмінить.

Блаженні віти! Вас не оголить

Й "Прощай!" -- ніколи не казать весні.

Щасливий і співець, бо душу влить

Зміг в вічно нестаріючі пісні.

Хто ці, які принести жертву йдуть?

Й ніколи хтось не вернеться, щоб всім

Нам розказати, що ж там відбулось.

Аттична формо! Вічна пастораль!

"Краса -- це правда, правда -- це краса!" --

суть – античність, застиглість, краса, незмінність

Ода солов’ю

От боли сердце замереть готово,

И разум - на пороге забытья

И внемлю, легкокрылая Дриада,

Мелодиям твоим,

глоток вина

Веселье, танец, песня, звон кимвала;

спить, уйти, от счастья замирая,

Туда, к тебе, где тишь и темнота.

Уйти во тьму, угаснуть без остатка,

Не знать о том, чего не знаешь ты,

О мире, где волненье, лихорадка,

Стенанья, жалобы земной тщеты;

Где седина касается волос,

Где юность иссыхает от невзгод,

Где каждый помысел - родник печали,

Что полон тяжких слез;

Где красота не доле дня живет

И где любовь навеки развенчали.

Но прочь!

Меня крыла Поэзии несут,

Сорвав земного разума вериги,

И полночь благовонная нежна,

Но внятны все живые ароматы,

Я в Смерть бывал мучительно влюблен,

Когда во мраке слушал это пенье

И мне пора с земли уйти покорно,

В то время как возносишь ты во тьму

Свой реквием высокий,

Но ты, о Птица, смерти непричастна, -

Любой народ с тобою милосерд.

В печальном сердце Руфи в тяжкий час,

Когда в чужих полях брела она.

Все та же песнь лилась проникновенно,

Забвенный! Это слово ранит слух,

Что было это - сон иль наважденье?

Проснулся я - иль грежу наяву?

1. Філософсько-естетичний, світоглядний контекст літератури першої половини хіх ст.

Кітс – представник англійського романтизму (+Байрон, Шеллі)

Романтизм (18-19 ст.) – реакція на н-т. прогрес, замість культу розуму й цивілізації (Просвітництво) – культ почуттів, природи та природного.

Центр худ. сис. романтизму - особистість, а його головний конфлікт - особистості і суспільства.

ідея свободи (особливо творчої)

екзотизм, нестандартність (героя й ситуації)

фольклор та історія

Передумови виникнення романтизму:

Світоглядні: ідеї братів Шлегелів, Ф.Шеллінга, І.Канта, И.Фіхте (вчення про творчу діяльність абсолютного суб'єкта "Я, світ розглядався як процес безкінечного становлення, який був творчою духовною діяльністю і причому діяльністю, процес художньої творчості)

Естетичні: сентименталізм, угрупування "Буря і натиск", творчість И.Гете і Ф.Шіллера, теорія народності Гердера.

Історичні: Велика Французька революція 1789-1794 рр, Наполеонівські війни, промисловий переворот

Ідеали романтиків:

• Священне писання

• Краса

• Мистецтво

• Історичне минуле

• Природа

• Дитинство

• Кохання

Естетичні принципи романтизму:

o містичне відчуття (багато моментів безпосереднього спілкування з божественним світом);

o кохання - шлях пізнання таємниці буття;

o ствердження самостійності, неповторності кожної людини;

o центр уваги перенесений із зовнішнього світу у внутрішній;

o заперечення канонів у творчості;

o поет - вільний творець, який має право висловлювати у своїх творах власне "я". Він ставить себе високо над натовпом;

o фантазії відводиться головне місце; розуму - другорядне;

o незвичайний герой у незвичайних обставинах (розчарований, самотній - спустошений життям, пасивний; з другого боку - бунтар, протестант);

o любов до неясних сюжетів минулого часу, віддалених країв (особливо Індії);

o пошуки ідеалу;

o відкриття краси народного мистецтва - казок, пісень, легенд та переказів;

o незадоволення суспільним ладом.

в Англії – з 2 пол. 18 ст., основи англ..романтизму – У. Блейк. (всього тривав прибл. 35 років)

Довгий період предромантизму - II пол. XVIII ст.

2 періоди власне Романтизму (під враженням від Французької революції):

1. «Озерна школа» (1793-1812) (Водсворт, Кольрідж, Сауті) - ідеалізують старовину, оспівують патріархальні відносини, природу, прості, природні почуття, християнське смирення, властиво звернення до підсвідомого в людині.

2. Гурток лондонських романтиків 1812–1832 (Байрон, Шелі, Кітс): свобода для всіх народів,

стверджувалося не тільки право, але й обов'язок кожного народу боротися за незалежність і свободу від тиранії, поява «романтичного героя» (= байронічному герою)

ПРИРОДА – краса, місце гармонії, спокій й ідилія

Особливості англійського романтизму:

o інтерес до середньовіччя, історії та культури

o захоплення національним фольклором

o звернення до релігійних джерел

o життя селянства, його своєрідна духовна культура

o перевага лірики!!, ліро-епічних форм і роману над традиційними епосом та драмою.

o правдивість в зображенні дійсності;

o зображення життя народу-творця історії;

o показ людського характеру в його протиріччя;

o введення "непоетичної" лексики-сучасної йому наукової, розмовної, побутової мови;

o поєднання поетики (англійської і європейської) з дійсністю.

Дві тенденції — заглиблення в суто національне провінційне, сільське життя, з одного боку, й опанування простором далеких країн і континентів аж до космічного простору включно—з іншого.