11. Д.Г. Байрон – Каїн

1. Романтизм-направлення у європейському мистецтві першої пол. 19ст.

Визначальні риси романтизму:

- заперечення раціоналізму доби Просвітництва;

- ідеалізм у філософії;

- вільна побудова творів;

- апологія (захист) особистості;

- неприйняття буденності й звеличення «життя духу» (найвищими виявами його були образотворче мистецтво, релігія, музика, філософія);

- культ почуттів;

- ліричні та ліро-епічні форми;

- захоплення фольклором, інтенсивне використання фольклорних сюжетів, образів, жанрів, художньо-технічних прийомів;

- інтерес до фантастики, екзотичних картин природи тощо.

Романтизм іноді вдається до смішного, гумористичного, чудернацького.

Своєрідним явищем поетики романтизму стає так звана «романтична іронія».

Ще одним засобом романтичного пізнання Всесвіту стає гротеск

Релігія в період романтизму:

Почала навіть формуватись нова релігійна атмосфера: почасти як реакція супроти атеїзму просвітницької та революційної доби, а почасти як наслідок припинення багатьох давніх форм релігійної дискримінації, поширення принципу релігійної терпимості. Релігія відроджувалась, що засвідчувало побожне завзяття мас, зміцнення церковної організації, великий масив теологічних праць, пожвавлення теологічних дискусій. Останньому сприяла глибока цікавість романтичної доби до екзотичних релігій, надто буддизму й індуїзму, а також поширення наукових знань.

2. романтичні тенденції в Англії почали проявлятись ще 18 ст (іронічна самооцінка, антираціоналізм, уявлення про "оригінальність", "незвичність", "непояснимість", тяжіння до старини). Загалом політична та економічна ситуація Англії вплинули на формування головних ідей творців періоду романтизму, а саме: бурхливий розвиток міст, зростання чисельності робітників і ремісників, зубожіння селянства, урбанізація.

Своєрідні особливості англійського романтизму:

o період передромантизму охопив кілька десятиліть II пол. XVIII ст.

o середньовіччя викликало особливий інтерес у британців. Готику багато хто розумів як початок національної історії і культури;

o звернення до релігійних джерел, зокрема до Біблії, - норма доби;

o захоплення національним фольклором, збирання його скарбів письменниками-романтиками;

o життя селянства, його своєрідна духовна культура, доля робітничого класу, його боротьба за свої права стали об'єктом вивчення романтиків;

o розробка нової теми - показ далеких подорожей через моря і пустелі, опанування простором далеких країн і континентів;

o перевага лірики, ліро-епічних форм і роману над традиційними епосом та драмою.

3. Жанр драми “Каїн” сам автор визначив як “містерію”, іронічно зв’язавши цей середньовічний жанр також із мораліте, повчальними алегоричними драмами, адже містерії відображали найяскравіші епізоди із життя святих, а мораліте були призначені для розвінчання вад і ствердження благочестя. В містерії Байрона відтворюється його інтерпретація тих рядків Біблії, в яких йде мова про долю першого вбивці, лютого Каїна.

Містерія (драматична поема, лірична драма).

До містеріально-універсальних драм можна віднести таких представників з літератури: «Жизнь и смерть святой Геновевы» (1800) и «Император Октавиан» (1804) Л.Тика; к философским драмам - «Прометей освобожденный» (1819) П.-Б.Шелли, «Дзяды» (1820-1832) А.Мицкевича, «Иридион» (1833-1836) ,Байрон та Шеллі ("Прометей освобожденный"), у Франції - Мюссе6.

Зазвичай її використовували в цілях саркастичного викриття, пов»язаного з боротьбою проти культу бога та у спробах зобразити біблійні закони та церковні канони.

4. «Каїн» - 1821 – в основу сюжету покладена біблійська легенда про сина першої людини на землі Адама Каїн, який вбив свого брата Авеля (інтертекстуальність). Такий сюжет був характерний для середньовічного театру, тому Байрон і назвав «Каїна» містерією. Тим паче релігійності в творі немає. Вбивця Каїн стає справжнім втіленням романтичного героя. Титанічний індивідуалізм змушує кинути виклик самому богу, і вбивство рабськи покірного богу Авеля – форма протесту проти жорстокості бога, який вимагає для себе кровавих жертв. Ідея боротьби проти бога змальовується і образі Люцифера – прекрасного янгола, який повстав проти бога, через що був кинутий в пекло і називався сатаною.

Простір – дія розгортається в «місцевості біля раю»

в другому акті дії розгортаються в «безодні простору»

минулі і прийдешні світи

похмуре царство смерті, яке показує Каїну Люцифер

безрадісна пустеля, «на схід від раю»

Поема повна метафор, звернень та гіперболізації. Трансформація містерії від смертного гріха в хвилююче таїнство непримиренного богоборства.

Ключові фрази : “Мы существа, Дерзнувшие сознать свое бессмертие, Взглянуть в лицо всесильному тирану, Сказать ему, что зло не есть добро. Он велик, Но он в своем величии несчастней, Чем мы в борьбе.