3. Жанрова парадигма

• Поетична драма, в 4 актах, не для гри на сцені!!!!,(Есхіл – 3 акти) в якій людина за своєю природою може подолати все

• Використання античного міфу Есхіла про Прометея

• В передмові автор пояснює різницю між ними: Есхіл: Прометей примиряється з Зевсом, у Шеллі Прометей перемагає Юпітера, він є вічним бунтарем

• Він олюднює Природу, Любов, Красу

• Виключний герой у виключних обставинах

• Його перероблений сюжет сприяє до виникнення утопічного соціалізму

4. Поетикальні особливості (оповідь, час, простір, метафорика, інтертекстуальність і т.п.).

Оповідь: як п’єса, оповідь є швидкою та динамічною

Час:ніч переходить в день, що символізує перемогу справедливості

Простір: Кавказькі гори, Індія, земля, небо, підземне царство(печера)

Метафорика та інтертекстуальність:

Образ Прометея – образ бунтаря-рятівника. Маркс назвав Прометея найблагороднішим мучеником. Також це образ найвищого духовного та розумового розвитку, що веде до благородних цілей

Прометей – Ісус, що страждає за весь народ

Азія – його кохана океаніда, яка є втіленням земної мудрості і краси

Демогоргон – грецьке ім'я диявола,явище абстрактне, суцільна темнота, Зло, це щось вище за Аїда

Фінал драми є суцільним втіленням соціально-утопічних поглядів автора, звільнення людства, віра в прогрес

11. Д.Г. Байрон – Каїн

1. Романтизм-направлення у європейському мистецтві першої пол. 19ст.Особливості романтизму: загострена увага до душевного світу людини; романтиків цікавить проста людина та її життя; Р.герой переживає бурхливі емоції,»світову скорботу», прагнення досконалості,пошук і возвеличення ідеалу; романтик возвеличує цнотливу природу адже саме це і є початком життя кожної людини; не знання є головними, а інтуїція і фантазія є домінантними; романтики із поривом до ідеалу не сприймають звичайну буденність, звідси і так звана «романтична іронія» та роздвоєність,двоякість, адже романтик живе у двох світах – реальність та ідеал; ніколись боролись проти божественного світопорядку («богоборчі» мотиви у Байрона).

2. романтичні тенденції почали проявлятись ще у 18 ст (іронічна самооцінка, антираціоналізм, уявлення про "оригінальність", "незвичність", "непояснимість", тяжіння до старини ); вплив на початок романтизму мала індустріальна революція, вмирала стара добра англія + будування суспільства буржуазної демократії; отримавши права, рівні з аристократами, буржуа почали завдяки хитрості та винахідливості виштовхувати старих дворян. В результаті, наприклад, лорд Байрон через нестачу коштів вимушений був продати власний родовий маєток, який його пращури отримала як нагороду за служіння Британії. Англійський романтизм розвився на ґрунті розгубленості людей художнього мислення перед світом буржуазного процвітання. Англ романтизм поділяється на три покоління і Байрон відноситься до середнього.

3. Вірші байрона були на різні теми : вони були то роздумами, то закликом до народів скинути ярмо тиранії, то захопленням краси жіночої. Лягали ці записи більшою частиною в спенсерову строфу, дев»ятистрокову, зі складною чергуванням рим; Байрон працював тоді над заволодінням цієї строфою, що бере початок в англійської поезії епохи Відродження. Містерії були розповсюджені в період романтизму. Одразу можлива асоціація із середньовічним релігійним театром, та як зазначали самі романтики, були спільні ознаки середньовіччя і романтизму (та сама роль природи). Чому ж саме містерія була обрана для нової поеми байрона? – це романтична іронія, пародіювання важливості божественного початку для кращого зображення справжніх цінностей, зображення несправедливості, ролі Добра і Зла. Складовою містерії мусить бути інсценування якоїсь церковної легенди з інтермедіями, що Байрону і вдалось зробити, але з романтичним відтінком.

4. байрон був одним з перших хто виставляє поняття добра і зла, робить з бунтаря-героя, який повстає проти кожного прояву тиранії чи насилля. Так починається реабілітація Каїна в романтичному усвідомленні. «Каїн» - 1821 – в основу сюжету покладена біблійська легенда про сина першої людини на землі Адама Каїн, який вбив свого брата Авеля. Такий сюжет був характерний для середньовічного театру, тому Байрон і назвав «Каїна» містерією. Тим паче релігійності в творі немає. Вбився Каїн стає справжнім втіленням романтичного героя. Титанічний індивідуалізм змушує кинути виклик самому богу, і вбивство рабськи покірного богу Авеля – форма протесту проти жорстокості бога, який вимагає для себе кровавих жертв. Ідея боротьби проти бога змальовується і образі Люцифера – прекрасного янгола, який повстав проти бога, через що був кинутий в пекло і називався сатаною. Люцифер розкриває Каїни таємниці утворення світу, першопочатку, він також вказує на джерело зла – на бога, з його хворобливим бажання вселюдського поклоніння. Герої не можуть отримати перемогу над богом, але людина отримує свободу у боротьбі зі злом, духовна перемога – за ним. Повчення Люцифера - “Мы существа, Дерзнувшие сознать свое бессмертие, Взглянуть в лицо всесильному тирану, Сказать ему, что зло не есть добро… … Он велик, Но он в своем величии несчастней, Чем мы в борьбе. Зло не рождает благо, А он родит одно лишь зло. Но пусть Он на своем престоле величавом Творит миры, чтоб облегчить себе Ни с кем не разделенное бессмертие, Пусть громоздит на звезды звезды; все же Он одинок, тиран бессмертный. Если б Он самого себя мог уничтожить, То это был бы лучший дар из всех Его даров. Но пусть царит, пусть страждет! Мы, духи, с вами, смертными, мы можем Хоть сострадать друг другу; мы, терзаясь, Мучения друг другу облегчаем Сочувствием: оно весь мир связует; Но он! В совем величии несчастный,В несчастии не знающий отрады, Он лишь творит, чтоб без конца творить!”