1. Новаліс «Генріх фон Офтердінген»

Ідентифікатори: Генріх, Матільда, Голуба квітка, Турінгія, Аугсбург, Шванінг,

Клінгсор

1) Філософсько-естетичний, світоглядний контекст літератури першої

половини ХІХ ст.

Характерні раннього німецького ром.:

Спираючись на філософію Йенської школи(Новаліс, Шлегелі, Тік)., було

розроблено філософсько-естетичну теорію раннього романтизму:

*можливість естетичного, за допомогою мистецтва, перетворення світу;

*ідеал нової універсальної культури (в якій зливаються мистецтво, філософія,

наука і релігія), ідеї загального символізму, відповідності явищ природного та

людського світу.

*створили концепцію "романтичної іронії", культу самодостатньої людини, яка

стоїть над натовпом (поет - макрокосмос Всесвіту).

*Розвиток нової філософії: тематика індивіда, цвинтарна тематика, захоплення

тематикою ночі

* Життя – це рух, постійні метаморфози. Іронічний настрій - розуміння, що все

плинне.

2) Історико-культурна ситуація/художнє явище (особливості літературного

процесу періоду, що вивчається)

Поштовх до романтизму:

*звільнення від тиску середньовіччя – урбанізація (людина незалежна, відчуває

повагу до себе, виокремлення окремої людини)

*Велика буржуазна революція у Франції 1789р. Формується нова філософія –

індивідуалізму( Гегель: абсолютний дух продукує себе в особистість, таким

чином рухається історія); йти проти натовпу, розуміти свою зверхність

3)Жанрова парадигма

«Генріх фон ОФтердінгер»

За жанром – роман. У роман введено велику кількість казок, фантастичних

історій, які не мають прямого відношення до сюжету. Є вставні новели –

зустрічі з подорожніми(слухає кому що наболіло. З кожної історії бере

мудрість), побудовані, як біблійські параболи. З них він бере мудрість для

побудови особистості саме в цей момент. Суть - всі людські заняття

відповідають один одному. Генріх, якому всі пророкують долю поета, не

повинен зупинятися на якійсь одній професії, йому належить всі професії та

покликання увібрати в себе, оскільки, за уявленнями Новаліса, вони всі

зливаються воєдино в покликанні поета.

4)Поетикальні особливості

* концепція часу. Епоха, описана в романі - XIII століття, далеке минуле.

Новаліс створює ідеалізований образ середньовіччя. За ним, чим глибше ми

занурюємося в первинне, тим ближче ми до майбутнього. У первинному

лежить вся повнота часів, отже, і майбутнє, навіть найвіддаленіше, там лежить.

*Оповідь ведеться послідовно, крок за кроком(принцип – пише по законам

самого життя).

* «Mediares» (серед діалогу)

*Подорож – наче драбина, що веде його до квітки. Шлях пізнання сенсу життя,

свого «Я».

*Символізм – «Голуба квітка» як форма індивідуалізації. При цьому квітка

прийняла «милі риси Матильди», тобто, на думку автора, Любов і Мистецтво

безсмертні субстанції.

*прийом «шлях в себе». Він розуміється, як шлях в сутність людини, так і шлях

в минуле, таємниче, шлях в ніч, на Батьківщину.

*Описи природи. Природа і «Я» взаємодіють, взаємовідображають один

одного.

* Магічний ідеалізм (одухотворення природи і втілення у конкретну реальність

ідеальних можливостей людини). Пошуки Блакитної квітки, як поетичного

символу романтичного ідеалу.

*Ініціація – пройти ліс, щоб до неї добратися

*Подорож до коріння (прадідів через Німеччину), щоб знайти гармонію, вищу

мудрість

Новаліс представив світ, що оточує людину, як відбиток ритмічного руху

життя, а людину – як універсалію.