Джерела інформації

Гороховський О.І., Колесник І.С. Інтелектуальна власність в галузі комп’ютерних технологій: Навчальний посібник. – Вінниця: ВНТУ, 2007. 146 с.

Інтелектуальна власність: Навчальний посібник / За ред. д.т.н. Цибульова П.М. - К.: УкрІНТЕІ, 2006. - 276 с.

Закон України "Про авторське право і суміжні права"

Цивільний кодекс України

Контрольні питання

Як здійснюють свої права співавтори?

Яким чином здійснюють авторське право автори та роботодавці?

Яким чином можна використовувати об’єкти авторського права?

У яких випадках можна використовувати твір без згоди автора?

Глосарій, персоналій

Службовий твір - твір, створений автором у порядку виконання службових обов'язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем. Комп’ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його в дію для досягнення певної мети або результату

Співавторство – створення твору творчою працею декількох осіб, може бути рівноцінне або залежне від творчого внеску.

~

Лекція №5. Суміжні права Вступ:

В даній лекції розглянуто особливості регулювання правової діяльності щодо суміжних прав, права та обов’язки суб’єктів суміжних прав.

Текст лекції

Раніше ми з'ясували, що об'єктами авторського права є твори науки, літератури і мистецтва, які є результатом творчої діяльності, незалежно від призначення і достоїнства твору, а об'єктами суміжних прав є виконання, постановки, фонограми, передачі організацій ефірного або кабельного віщання. Примітно, що постановки в міжнародних угодах не включаються в число об'єктів суміжних прав.

Суб'єктами суміжних прав є виконавці (музиканти, співаки, пародисти, актори, танцюристи й ін.), виробники фонограм (виготовлювачі фонограми) і організації ефірного або кабельного віщання.

У ст. 1 Закону «Про авторське право і суміжні права» дається таке визначення виконавця: це актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

У цій же статті дається визначення виробника фонограми. Отже, "виробник фонограми - фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис виконання або будь-яких звуків".

Важливо відзначити, що виробник фонограми - це особа, яка відповідальна за перший звуковий запис. На практиці виробник фонограми замовляє тиражування записів сторонній організації. Запис - це фіксація звуків і (або) зображень за допомогою технічних засобів у певній матеріальній формі, що дозволяє здійснювати їх кількаразове сприйняття, відтворення або повідомлення.

Виконавець здійснює свої права за умови дотримання прав автора твору, що виконується. Виробник фонограми, організація ефірного або кабельного віщання здійснюють свої права в межах прав, отриманих за договором з виконавцем і автором записаного на фонограмі або переданого в ефір або по кабелю твору. Варто зазначити, що організаціям віщання можуть належати права на власні (охоронювані і/або не охоронювані) авторським правом твори (випуски новин, спортивні передачі).

Таким чином, суб'єктами суміжних прав можуть бути не тільки фізичні, але і юридичні особи. З цього випливає: у виконавців можуть бути як майнові права, так і особисті немайнові права, а у виробників фонограм і в організацій ефірного або кабельного віщання можуть бути тільки майнові права.

Словосполучення "суміжні права" означає те, що ці права знаходяться поруч з авторськими правами, пліч-о-пліч. Однак це не зовсім так. Справа в тому, що суміжні права до деякої міри вторинні стосовно авторських прав. Вони виникають, як правило, коли автор передає своє право на виконання виконавцеві свого твору (наприклад, автор музики укладає договір з музикантом-виконавцем), а виробник фонограми, організація ефірного або кабельного віщання одержують свої права від виконавця й автора записаного на фонограмі або переданого в ефір або по кабелю твору. Оскільки існує зазначена залежність суміжних прав від авторського права, їх можна було б назвати не "суміжними", а, наприклад, "стосовними" правами (в англійській мові і багатьох міжнародних договорах застосовується термін related rights), щоб підкреслити цю залежність. У будь-якому випадку про цю залежність суміжних прав стосовно авторського права необхідно завжди пам'ятати.

При уважному вивченні законодавства про суміжні права стає очевидна деяка його непогодженість. Так, аудіовізуальним твором є "твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими”

Так само як і в авторському праві, для виникнення і здійснення суміжних прав не потрібно виконання яких-небудь формальностей. Виробник фонограми і виконавець для оповіщення про свої права може (але не зобов'язаний) використовувати знак охорони суміжних прав, що міститься на кожному екземплярі фонограми і/або на кожному її футлярі і являє собою латинську букву "Р" в окружності, вказівку імені для виконавців або найменування для виробників фонограм власника виняткових суміжних прав, а також вказівку року першого опублікування фонограми. Необхідно відзначити, що зазначення знака охорони бажано, якщо об'єкт призначається для поширення не тільки на території України. Справа в тому, що в силу міжнародних угод у країнах, де для виникнення прав існують визначені формальності (депонування екземплярів, реєстрація і т.п.), вони вважаються виконаними іноземними авторами (іншими суб'єктами), якщо проставлено знак охорони. Сам по собі символ "Р" в окружності походить від перших букв англійських слів Performer і Phonogram Producer - виконавець і виробник фонограми відповідно. У відношенні передач віщальних організацій знака охорони не існує.

Виконавцеві належать наступні особисті немайнові права:

  а) вимагати визнання того, що він є виконавцем твору;

  б) вимагати, щоб його ім'я або псевдонім зазначалися чи повідомлялися у зв'язку з кожним його виступом, записом чи виконанням (у разі, якщо це можливо);

  в) вимагати забезпечення належної якості запису його виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні, що може завдати шкоди його честі і репутації.

Виконавцеві належать наступні особисті майнові права:

  а) публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий ефір);

  б) фіксацію у фонограмах чи відеограмах своїх раніше незафіксованих виконань;

  в) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань, зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку вони дали свою згоду;

  г) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі права власності у разі, коли вони при першій фіксації виконання не дали дозволу виробнику фонограми (виробнику відеограми) на її подальше відтворення;

  д) комерційний прокат, майновий найм своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було їх згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після розповсюдження виконань, здійсненого виробником фонограми (відеограми) або за його дозволом;

  е) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеограмах, через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було їх згоди на такий вид розповсюдження.

Виключні права виконавця можуть передаватися за договором іншим особам. Укладання договору між виконавцем і виготовлювачем аудіовізуального твору на створення аудіовізуального твору спричиняє автоматичне надання виконавцю перерахованих вище прав, за винятком права на прокат і права на публічне сповіщення.

Більш того, надання виконавцю таких прав обмежується використанням аудіовізуального твору і, якщо в договорі не встановлене інше, не включає прав на окреме використання звуку або зображення, зафіксованих в аудіовізуальному творі.

До майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

  а) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом;

  б) розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права власності;

  в) комерційний прокат фонограм, відеограм і їх примірників, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми чи відеограми або за їх дозволом;

  г) публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором;

  д) будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм;

  е) ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та їх примірників з метою їх поширення серед публіки.

Право на розповсюдження екземплярів фонограми шляхом їх комерційного прокату належить виробнику фонограми незалежно від права власності на ці екземпляри. Однак якщо екземпляри правомірно опублікованої фонограми введені в цивільний оборот за допомогою їх продажу, то допускається їх подальше поширення без згоди виробника фонограми і без виплати винагороди (це так зване вичерпання прав). На практиці це означає, що, одноразово передавши права на ті або інші фонограми, правовласник не може більше претендувати на винагороду за кожний проданий компакт-диск. Крім того, він не повинен давати згоди на продаж кожного екземпляра фонограми, що призвело б музичний ринок до колапсу. Але принцип вичерпання прав зовсім не означає, що з музичного компакт-диску користувач може скопіювати доріжки ("треки") і розмістити їх у локальній мережі або взагалі в мережі Інтернет. Оскільки існує велика небезпека того, що користувач саме так і вчинить, виробники фонограм намагаються технічними засобами захистити свої права. Так, деякі диски можуть читатися домашньою стереоапаратурою і не читатися комп'ютерним CD-приводом. Але, як показує практика, практично будь-який захист може бути згодом зламаний.

Проводячи аналогію з авторським правом, можна помітити й обмеження щодо суміжних прав виконавця і виробника фонограми. Так, без згоди виробника фонограми, опублікованої в комерційних цілях, і виконавця, виконання якого записано на такій фонограмі, але з виплатою їм винагороди дозволяється:

  а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

  б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

  в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Однак дане обмеження не стосується права виконавця і виробника фонограми на публічне сповіщення фонограми. З огляду на те, що ця правомочність стосується насамперед розміщення виконання і фонограми в мережі Інтернет, можна констатувати величезний збиток майновим правам виконавця і виробника фонограми, що може нанести така дія, вчинена без згоди відповідних суб'єктів.

Збір, розподіл і виплата винагороди здійснюються однією з організацій, що керують правами виробників фонограм і виконавців на колективній основі відповідно до угоди між цими організаціями. Якщо цією угодою не передбачено інше, зазначена винагорода розподіляється між виробником фонограми і виконавцем у рівних частинах.

Відповідно до п. 4 ст. 42 Закону «Про авторське право»: " Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

  а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

  б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

  в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.”

Розміри відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Також допускається без згоди правовласника відтворення фонограми в особистих цілях (ст. 43 Закону «Про авторське право») за умови виплати винагороди виробником носія інформації і записуючого пристрою.

Незважаючи на це, вітчизняні і закордонні правовласники наполегливо прагнуть припиняти будь-які спроби копіювання, у тому числі і для особистих (у тому числі архівних) цілей. Так, Американська асоціація кінокомпаній (MPAA) позивала проти 321 Studios за те, що та випустила програму DVD X Copy gold для копіювання DVD-дисків. Сама компанія говорить, що програма призначена винятково для резервного копіювання, причому скопіювати диск можна тільки один раз. MPAA наполягає на тому, що цим порушуються права кіновиробників.

І у виробника фонограми, і в організації ефірного або кабельного віщання не може бути особистих немайнових прав. Таким організаціям належить виключне право використовувати передачу в будь-якій формі і давати дозвіл на використання передачі, а також одержувати винагороду від використання.

Виключне право на використання передачі означає право організації ефірного віщання (кабельного віщання) дозволяти здійснення наступних дій:

  одночасно передавати її передачу в ефір іншій організації ефірного віщання (для організації кабельного віщання - одночасно повідомляти для публічного сповіщення по кабелю її передачу іншій організації кабельного віщання);

  передавати передачу для публічного сповіщення по кабелю (для організації кабельного віщання - передавати передачу в ефір);

  записувати передачу;

  відтворювати запис передачі;

  повідомляти передачу для публічного сповіщення в місцях із платним входом.

Що стосується обмеження прав виконавців, виробників фонограм і організацій віщання, то допускається без згоди відповідних суб'єктів і без виплати винагороди використання виконання, постановки, передачі в ефір, передачі по кабелю і їх записів, а також відтворення фонограм з метою:

  навчання;

  наукового дослідження;

  цитування у формі невеликих уривків за умови, що таке цитування здійснюється в інформаційних цілях;

  включення в огляд про поточні події невеликих уривків з виконання, постановки, фонограми, передачі й ін.

Також організація ефірного віщання може без згоди автора і без виплати додаткової винагороди робити запис короткострокового використання того твору, по відношенню до якого ця організація одержала право на передачу в ефір, за умови що такий запис провадиться організацією ефірного віщання за допомогою її власного устаткування і для її власних передач. При цьому організація зобов'язана знищити такий запис протягом шести місяців після його виготовлення, якщо більш тривалий термін не був погоджений з автором записаного твору. Такий запис може бути збережений без згоди автора твору в офіційних архівах, якщо запис носить винятково документальний характер.

Важливо при цьому пам'ятати, що Закон «Про авторське право і суміжні права» містить вичерпний перелік таких виключень, а передбачені обмеження застосовуються без шкоди нормальному використанню фонограми, виконання, постановки, передачі в ефір або по кабелю і їх записів, а також включених у них творів літератури, науки і мистецтва і без обмеження законних інтересів виконавця, виробника фонограми, організації ефірного або кабельного віщання й авторів зазначених творів.

На завершення розгляду суміжних прав необхідно зупинитися на термінах їх охорони. Отже, особисті немайнові права (виконавця), як і в авторському праві, охороняються безстроково.

     Резюме

Твір, який є об’єктом суміжних прав, може використовуватися для вилучення корисних якостей. Суб'єктами суміжних прав можуть бути не тільки фізичні, але і юридичні особи, у виконавців можуть бути як майнові права, так і особисті немайнові права, а у виробників фонограм і в організацій ефірного або кабельного віщання можуть бути тільки майнові права.

Розглянуто питання:

  суміжні права;

  майнові права суб’єктів суміжних прав;

  немайнові права суб’єктів суміжних прав.

     Джерела інформації

1. 1. Гороховський О.І., Колесник І.С. Інтелектуальна власність в галузі комп’ютерних технологій: Навчальний посібник. – Вінниця: ВНТУ, 2007. 146 с.

2. 2. Інтелектуальна власність: Навчальний посібник / За ред. д.т.н. Цибульова П.М. - К.: УкрІНТЕІ, 2006. - 276 с.

3. 3. Закон України "Про авторське право і суміжні права"

4. 4. Цивільний кодекс України

     Контрольні питання

Дайте визначення терміну суміжні права?

Яким чином здійснюються майнові права ?

Яким чином здійснюються майнові права ?

     Глосарій, персоналій

Суміжні права - це права, надані для охорони інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій віщання у зв'язку з публічним використанням творів авторів, виступів артистів або публічним сповіщенням подій, інформації і звуків або зображень .

~

 Лекція №6. Наукове відкриття

     Вступ:

В даній лекції розглянуто особливу категорію права інтелектуальної власності, яка стосується наукового відкриття; акцентовано увагу на здійсненні авторських прав щодо наукового відкриття. Особливу увагу приділено проблемі надання правової охорони відкриттям.

     Текст лекції

Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Об’єктами відкриттів є закономірності, властивості та явища матеріального світу. Кожен із названих об’єктів відкриттів може бути визнаний відкриттям окремо. Проте закономірність, явище чи властивість можуть бути визнані відкриттям лише за умови, що вони не були відкриті раніше – вони виявлені вперше в світі.

Закономірність як об’єкт відкриття – це прояв дії об’єктивного закону. Зазначення закономірність в природі існувала, існує і буде існувати завжди. Об’єктом відкриття вона стає лиш тоді, коли про існування цієї закономірності людина взнала, встановила її, виявила її об’єктивне існування. Зазначена закономірність стає об’єктом відкриття з моменту, коли її було вперше сформульовано.

Отже, закономірність матеріального світу як об’єкт відкриття – це невідомий раніше, але об’єктивно існуючий і такий, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, істотний і стійкий зв’язок між явищами та властивостями матеріального світу.

Такий зв’язок характеризується такими особливостями: це істотний, внутрішньо притаманний явищам або властивостям зв’язок та їх взаємна обумовленість. Він не повинен мати випадкового характеру. Закономірний зв’язок – не просто констатація зв’язку яких-небудь явищ чи властивостей, а й установлений його причинно наслідковий характер: це певний стійкий зв’язок між явищами і властивостями. Він виражає таке відношення, за яким зміна одних явищ чи властивостей зумовлює цілком визначені зміни інших. У такому випадку залежність між явищами чи властивостями виражається, як правило, певною математичною або функціональною залежністю; зв’язок повинен мати універсальний характер і задовольняти вимогу узагальнення і можливості поширення його на інші.

Явище матеріального світу як об’єкт відкриття – це невідома раніше і об’єктивно існуюча і така, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, форма прояву сутності матеріального світу.

Явище і сутність перебувають в органічній єдності. Проте єдність сутності і явища не означає їх збігу. Сутність зазвичай прихована за явищем. У результаті розкриття сутності стає можливим наукове пояснення самого явища. Сутність і явище об’єктивні, тобто вони існують незалежно від волі і свідомості людини. Немає такої сутності, яка б не проявилася зовні і була непізнаною, як нема і явища, яке не включало б в себе яку-небудь інформацію про сутність.

Властивість матеріального світу як об’єкт відкриття – це невідома раніше об’єктивно існуюча якісна сторона об’єкта матеріального світу. Кожний об’єкт має багато різноманітних властивостей як істотних, так і неістотних. Сукупність істотних властивостей об’єкта складає його якісну визначеність, яка відрізняє його в цілому від інших об’єктів. Саме якісна визначеність виражає те спільне , що характеризує весь клас визначених об’єктів. Які властивості проявляють даний об’єкт, залежить від того, з якими об’єктами він вступає в взаємодію. Тому встановлення існування раніше існуючої властивості – необхідний, але недостатній елемент змісту відкриття. При цьому повинно бути доведено, чим викликана виявлена властивість, що вона за собою тягне і при яких взаємодіях проявляється. Вимагається науково обґрунтована інтерпретація, яка полягає у сутності даної властивості і її закономірного характеру.

Таким чином, виявити нову істотну властивість об’єкту – означає встановити існуючу незалежно від волі і свідомості людини невідому раніше якісну визначеність об’єкту стосовно до інших об’єктів, з якими він вступає в взаємодію.

Право на наукове відкриття

1. Автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву.

2. Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом.

Проблема надання правової охорони відкриттям досить складна. З одного боку відкриття не може бути об’єктом виключного права, - воно визнається надбанням людства і може використовуватись кожним, хто забажає, без будь якого дозволу і без виплати винагороди. Отже саме відкриття не може бути чиєюсь власністю – це власність усього людства. Проте це не означає, що правовій охороні не підлягає авторство на відкриття, його авторський і державний пріоритет, назва відкриття та інші майнові і особисті немайнові права.

Права суб’єктів на наукові відкриття щодо результатів їхньої наукової творчості виникають лише на підставі державної реєстрації. Остання визнає заявлений результат об’єктом правової охорони і стверджує цей юридичний факт виданням охоронного документу –диплома. Саме охоронний документ визнає за заявником пріоритет заявленій пропозиції, авторство особи, що її розробила, і право власності на об’єкт правової охорони. Права, визначені охоронним документом, виникають у його власника саме від дати публікації про видачу охоронного документу.

Визнається, що автору чи авторам відкриття мають належати певні майнові права за умови, що вони визначені чинним законодавством тієї чи іншої держави. Автор відкриття може мати право на заохочувальну премію, на додаткову житлову площу та інші пільги. Але автор відкриття не повинен мати права на винагороду за використання його відкриття. Держава може встановлювати і інші права і пільги для авторів відкриттів за заслуги в розвитку науки.

Саме відкриття не може бути об’єктом будь-якого виключного права будь-яких осіб чи держав. Проте права на пріоритет відкриття, право авторства, назви тощо, безперечно, підлягають правовій охороні, як і будь-яке інше право. Цей висновок ґрунтується на міжнародному визнанні відкриттів. Відповідно до Конвенції про заснування ВОІВ (ст. 2 Визначення, п.8), наукові відкриття включено до об’єктів інтелектуальної власності.

     Резюме

Права суб’єктів на наукові відкриття щодо результатів їхньої наукової творчості виникають лише на підставі державної реєстрації. Наукове відкриття не може бути об’єктом будь-якого виключного права будь-яких осіб чи держав. Розглянуто питання:

  об’єкти наукового відкриття;

  здійснення немайнового авторського права суб’єктами наукової творчості;

  специфіка майнових авторських прав суб’єктів наукової творчості.

     Джерела інформації

1. Гороховський О.І., Колесник І.С. Інтелектуальна власність в галузі комп’ютерних технологій: Навчальний посібник. – Вінниця: ВНТУ, 2007. 146 с.

2. Інтелектуальна власність: Навчальний посібник / За ред. д.т.н. Цибульова П.М. - К.: УкрІНТЕІ, 2006. - 276 с.

1. 3. Закон України "Про наукові відкриття"

4. Цивільний кодекс України

     Контрольні питання

Дайте визначення таких об’єктів авторського права, як «закономірність», «явище», «властивість».

З якого моменту виникає авторське право?

Яким чином здійснюються майнові авторські права?

Яким документом засвідчується авторське право на наукове відкриття?

Який термін чинності авторського права на наукове відкриття?

     Глосарій, персоналій

Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

~

   Лекція №7. Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель промисловий зразок

     Вступ:

     В даній лекції розглянуто таку важливу категорію права промислової власності, яка стосується винаходу, корисної моделі промислового зразка; акцентовано увагу на здійсненні авторських прав названих об’єктів. Особливу увагу приділено ознакам, за якими можна відносити об’єкт до категорії винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.

     Текст лекції

Винахід — результат інтелектуальної діяльності людини, технологічне (технічне) вирішення в будь-якій галузі суспільної діяльності, що відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності);

Придатність винаходу для набуття права інтелектуальної власності на нього:

1. Винахід вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання.

2. Об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.

3. Законом можуть бути встановлені продукти та процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них.

Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки, відомого у світі. Рівень техніки включає всі відомості, що стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки на винахід, або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Загальнодоступними вважаються відомості, з якими будь-яка особа може ознайомитись. Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (в тому числі і міжнародної заявки, в якій зазначена Україна). Пропозиція втрачає новизну, якщо відомості про її сутність розголошені до її заявки і це дає можливість її використання будь-якими особами. Винятком з цього правила буде розкриття інформації про винахід винахідником чи особою, яка одержала цю інформацію від винахідника, але не раніше як за 12 місяців до дати подання заявки або до дати її пріоритету.

Винахідницький рівень винахід має, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно з рівня техніки. Як бачимо, рівень техніки є критерієм як для встановлення новизни, так і для встановлення винахідницького рівня. Але це не означає збіг цих понять. При перевірці новизни винаходу його порівнюють з існуючими аналогами окремо. При встановленні винахідницького рівня перевіряються окремі риси винаходу. Іншими словами, винахідницький рівень має тільки те рішення, яке має риси, не відомі з рівня техніки. Винахідницьким рівнем володіють пропозиції, які створюють нові види обладнання, машин, виробів або відкривають нові напрямки у виробництві, медицині, нові галузі техніки.

Придатність до промислового використання винаходу визначається по можливості його використання в промисловості або іншій сфері діяльності. Термін «промислова придатність» не дуже вдалий тому, що використання винаходу може мати місце не тільки в промисловості, а й в інших галузях діяльності людини. При встановленні промислової придатності винаходу перевіряється наявність у матеріалах заявки посилання на призначення заявленого об’єкту винаходу та опис засобів і методів, за допомогою яких можливе здійснення винаходу. Якщо такі відомості у матеріалах заявки відсутні, допускається, щоб засоби і методи, на які є посилання в заявці, були описані в джерелах інформації, що стали загальнодоступними до дати пріоритету винаходу.

Пристроєм є конструкція чи виріб. Пристрій можна визначити як систему розташованих у просторі елементів, які взаємодіють між собою. Пристрій характеризують такі ознаки як наявність конструктивного елемента (елементів), наявність зв’язків між елементами, взаємне розташування елементів, форма виконання елементу (елементів) або пристрою в цілому, форма виконання зв’язків між елементами, параметри та інші характеристики елементу (елементів) та їх взаємозв’язки, матеріал, з якого виготовлений елемент (елементи) або пристрій у цілому, середовище, що виконує функцію елементу, та інші характеристики.

Речовина – матеріальне утворення, яке є сукупністю взаємопов’язаних елементів. До речовин належать індивідуальні хімічні сполуки, композиції хімічних сполук (сплави, суміші) та продукти ядерних перетворень (ізотопи).

Процес – дії над матеріальними об’єктами за допомогою інших матеріальних об’єктів, виконані у певній послідовності та з додержанням певних правил. Це можуть бути процеси по виготовленню продуктів, процеси, спрямовані на зміну стану продукту (обробка), процеси по визначенню стану продукту (вимір, діагностика).

Не можуть одержати правову охорону як відкриття наукові теорії та математичні методи; методи організації та управління господарством; плани, умовні позначення; розклади, правила; методи виконання розумових операцій; комп’ютерні програми; результати художнього конструювання; компонування інтегральних мікросхем; сорти рослин, породи тварин тощо.

Не придатні для набуття права інтелектуальної власності винаходи, що суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі.

Право інтелектуальної власності на корисну модель

1. Корисна модель вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання.

2. Об'єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.

3. Законом можуть бути встановлені продукти та процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них відповідно до перерахованих у списку літератури.

На відміну від винаходу корисна модель повинна бути тільки новою і придатною до промислового використання. До неї не застосовується така ознака як винахідницький рівень.

Це не означає, що корисною моделлю може бути визначено очевидне для будь якого фахівця рішення задачі. Корисна модель, як і винахід, повинна бути наслідком самостійної винахідницької творчості. Але сукупність творчості при створенні корисної моделі значно нижче, ніж при створенні винаходу.

Корисна модель визначається новою, якщо вона не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки, а також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту, поданої до Установи раніше цієї дати. Як і для винаходу, на новизну корисної моделі не впливає розкриття про неї інформації винахідником або особою, яка отримала таку інформацію від винахідника, протягом дванадцяти місяців до подання заявки.

При встановленні промислової придатності корисної моделі перевіряється наявність у матеріалах заявки посилання на призначення заявленої корисної моделі.

Право інтелектуальної власності на промисловий зразок

1. Промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим.

2. Об'єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

Придатність промислового зразка до набуття права інтелектуальної власності визначається його новизною.

Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною в світі до дати подання заявки до Установи. Також при встановленні новизни промислового зразка береться до уваги зміст всіх заявок, що раніше надійшли до Установи. Винятком з цього правила буде відкриття інформації про промисловий зразок автором або особою, яка отримала цю інформацію від автора, але не раніше, ніж шість місяців до дати подання заявки на отримання патенту.

Форма – це зовнішній контур, вид виробу. Малюнок – це зображення, виповнене на площині за допомогою контурів, штрихів та кольорів.

Промислові зразки можуть бути об’ємними (моделі), площинними (малюнки) або комбінованими. Об’ємні являють собою композицію в основу якої покладена об’ємно-просторова структура. Площинні – являють собою композицію, в основу якої покладено лінійно-графічне співвідношення елементів, яке не може бути сприйняте візуально як об’ємне. Комбіновані промислові зразки характеризуються загальними ознаками, властивими об’ємним і площинним зразкам.

Відносини з приводу створення і використання промислових зразків регулюються ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993р. та змінами, внесеними ЗУ від 21 грудня 2000р. Згідно з цим законом не можуть одержати правову охорону:

- об’єкти архітектури (крім малих архітектурних форм);

- друкована продукція як така;

- об’єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних їм речовин.

.

     Резюме

Результатами інтелектуальної діяльності людини в технічній чи технологічній сфері є винахід, корисна модель, промисловий зразок. Не можуть бути такими рішеннями об’єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних їм речовин, об’єкти архітектури. Розглянуто питання:

  об’єкти, які можуть бути винаходом, корисною моделлю, промисловим зразком;

  ознаки патентоздатності розглянутих об’єктів;

  .продукти та процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності згідно приведених законів