3. Композиція виступу

Перед оратором неминуче постає низка запитань: якими словами почати вступ, як продовжити розмову, чим закінчити виступ тощо.

Тому важливо приділити серйозну увагу роботі над композицією виступу.

У теорії ораторського мистецтва під композицією виступу слід розуміти побудову виступу, співвідношення його окремих частин в відношення кожної частини до всього виступу як єдиного цілого.

Організація наявного матеріалу у виступ, розташування усіх його частин визначаються задумкою автора, змістом виступу. Якщо відношення частин виступу порушується, то ефективність виступу знищується, а інколи зводиться до нуля.

Уявіть собі, що оратор повинен виступити з інформаційним повідомленням на тему: “Зимові олімпійські ігри”. Звичайно, що аудиторія хотіла б почути розповідь про результати останніх змагань, ознайомитися з іменами нових чемпіонів. Однак цього не сталося. Упродовж 8 хвилин оратор робив вступ – говорив про історію Олімпійських ігор, а на виклад основної теми виступу йому лишилось тільки 2 хвилини. Зрозуміло, що про останні змагання йому вдалося дати мало відомостей. І хоч оратор цікаво розповів про історію Олімпійських ігор, слухачі залишилися невдоволені. Через неправильну побудову виступу, порушення співвідношень між частинами ораторові не вдалося реалізувати мету, виконати поставлені завдання.

Промови, написані без попередньо складеного плану, як свідчить практика, як правило, мають суттєві композиційні недоліки. Оратор, який не продумав плану виступу, нерідко відходить від основної теми, не вкладається у відведений час.

На різних етапах підготовки виступу складаються різні за метою і призначенням плани.

Так, після вибору теми виступу рекомендується скласти попередній план. Він відображатиме власне рішення оратором теми виступу, його підхід до проблеми.

Після того, як вивчено літературу, продумано тему, зібрано фактичний матеріал, складається робочий план.

Під час його написання необхідно виділити найсуттєвіші і найголовніші питання і визначити їх послідовність. Складання робочого плану допоможе краще продумати структури виступу. Робочий план може мати кілька варіантів, тому що в процесі роботи над виступом він уточнюється, скорочується чи розширяється.

Характерною особливістю робочого плану, як і попереднього, є те, що він цінний для самого оратора, тому його пунктами бувають не тільки закінчені речення, але й незакінчені, а також словосполучення і навіть окремі слова.

На основі робочого плану оратор складає основний план, що містить питання, які висвітлюватимуться у виступі. Він пишеться не стільки для оратора, скільки для слухачів, щоб полегшити процес сприйняття.

Формулювання пунктів основного плану повинне бути надзвичайно чітким і ясним. Цей план повідомляється слухачам після оголошення теми виступу чи під час повідомлення мети.

Слід також зазначити, що план не завжди оголошується оратором. Це залежить від виду промови, від складу і настрою аудиторії, від намірів оратора. Часто план повідомляється в лекціях, доповідях, наукових повідомленнях і т.п. Слухачі, як правило, під час таких виступів роблять записи, і план допомагає їм слідкувати за ходом викладу матеріалу.

Після написання плану оратору необхідно попрацювати над побудовою окремих частин виступу. Як зазначають теоретики ораторського мистецтва, найбільш поширеною структурою усного виступу з античних часів вважається та, що містить такі елементи: вступ, основну частину, висновки.

Учені багатьма експериментами довели, що краще всього засвоюється і запам’ятовується те, що дається на початку і в кінці виступу.

Від того, як оратор почав говорити, наскільки йому вдалось зацікавити аудиторію, багато в чому залежить успіх виступу. Невдалий початок знижує інтерес слухачів до теми, значення її для цієї аудиторії, формулюється мета виступу, коротко викладається історія проблеми.

Досвідчені оратори радять починати виступ з цікавого прикладу, приказки, прислів’я, крилатого виразу, гумористичного зауваження.

У вступі може бути використана цитата, яка змушує слухачів замислитись над словами оратора, глибше осмислити висловлене.

Збуджує інтерес до виступу, допомагає уважно слухати і розповідь про які-небудь визначні події, що мають відношення до цієї аудиторії, до теми виступу.

Ефективний засіб завоювати увагу слухачів – запитання до аудиторії. Вони дозволяють ораторові стимулювати аудиторію до активної розумової праці.

А.Ф.Коні учив лекторів, що перші слова повинні бути надзвичайно прості, доступні, зрозумілі і цікаві, вони повинні “зачепити” увагу слухачів. А.Ф.Коні наводить кілька прикладів таких незвичайних, оригінальних вступів і дає відповідне пояснення до них.

Наприклад:

“Треба говорити про Ломоносова, - пише автор. У вступі можна намалювати (коротко – але сильно) картину втечі до Москви маленького хлопчика, а потім: пройшло багато років, у Петербурзі, в одному із старовинних будинків часів Петра Великого, в кабінеті, заставленому фізичними приладами і заваленому книгами, кресленням і рукописами, стояв біля столу чоловік у білій перуці і придворному мундирі і розповідав Катерині ІІ про нові досліди з електрики. Чоловік цей – це той самий хлопчик, який втікав колись із рідного дому темної ночі.

Тут діє на увагу простий початок, що немовби і не має відношення до Ломоносова, і різкий контраст двох картин”.

Щоб знайти цікавий, оригінальний початок, необхідно багато працювати, думати, шукати. Це процес творчий, він потребує немало зусиль.

Важливою композиційною частиною будь-якого виступу є висновок. Народна мудрість стверджує: “Кінець – ділу вінець”. Переконливий і яскравий висновок запам’ятовується слухачам, залишає гарне враження про виступ. Навпаки, невдалий висновок занапащає часто непоганий виступ.

Деякі оратори в кінці промови починають багаторазово вибачатись перед слухачами за те, що у них не було достатньо часу на підготовку виступу, тому їм не вдалося гарно виступити, що вони, мабуть, не повідомили аудиторії нічого нового і цікавого, і слухачі даремно витратили час. Цього не слід робити. Погано, якщо оратор закінчує виступ жартом, що не стосується теми виступу.

На думку А.Ф. Коні, кінець промови повинен закруглити її, тобто пов’язати з початком. Він наводить приклад, як можна було б закінчити виступ про Ломоносова:

“Таким чином, ми бачили Ломоносова хлопчиком-рибалкою і академіком. Де причина такої чудової долі? Причина – тільки у жадобі до знань, у титанічній праці, помноженій на талант, відпущений йому природою. Все це піднесло бідного сина рибалки і прославило його ім’я”.

У висновку підводяться підсумки сказаного, робляться висновки, ставляться перед слухачами конкретні завдання, що витікають із змісту виступу.

Продумуючи висновки, особливо ретельно попрацюйте над останніми словами виступу. Якщо перші слова оратора повинні привернути увагу слухачів, то останні покликані посилити ефект виступу.

Добре продуманий вступ і незвичайний висновок ще не забезпечують успіху. Буває, що оратор оригінально почав свій виступ, зацікавив слухачів, але поступово їх увага слабне, а згодом і зникає. Перед лектором стоїть важливе завдання – не тільки привернути увагу слухачів, але й зберегти її до кінця виступу. Тому найбільш відповідальною є основна частина ораторського виступу.

Дуже важливо для виступу – дотримання логіки, послідовності розвитку думки, стрункості у викладі матеріалу.