Тема 1

Поліс – місто-держава, що складалася з самого міста і прилеглої до нього території; особлива форма соціально-економічної і політичної організації суспільства, типова для Стародавньої Греції.

Політика – цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, пов’язана з боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків.

Політична сфера – галузь суспільного життя, яка охоплює політичні відносини даного суспільства, діяльність її суб’єктів. Її утворюють взаємовідносини великих соціальних груп, верств, націй і держав, громадсько-політичних організацій, рухів і сил з приводу вирішення різних політичних проблем як у середині країни, так і за її межами.

Політологія – наука, об’єктом якої є політика і її відносини з особистістю і суспільством.

Об’єкт політології – все те, що відноситься до прояву політичного:

політична сфера, особливості її функціонування і розвитку;

політична діяльність, політичне життя особи й суспільства, політичні відносини;

політичні ідеї, теорії і доктрини, проблеми, події, прогнози, технології політичних процесів.

Предмет політології – певна система знань про політичний об’єкт, а саме:

історико-політичні вчення;

закономірності становлення, функціонування, зміна політичної влади;

джерела, рушійні сили політичного життя суспільства;

сутність, природа, тенденції розвитку, механізми прояву політичного;

політичні інститути;

міжнародні відносини.

Методи політології – це сокупність прийомів та операцій практичного та теоретичного освоєння дійсності (діалектний; системний; соціологічний; функціональний; інституційний; соціально-психологічний; діяльнісний; порівняльний; емпіричний; антропологічний).

Функції політології – основні напрями її впливу на суспільство:

теоретико-пізнавальна; методологічна; світоглядна; соціалізації; програмно-ідеологічна; інструментальна; прогностична; інноваційна.

Система політичних наук – сукупність відносно самостійних політичних дисциплін, серед яких: політична філософія, політична соціологія, політична психологія та ін.

Тема 2

Політична влада - це є здатність суспільних груп та індивідів, які їх представляють, впроваджувати в суспільне життя рішення, щовиражають їхню волю з допомогою різних засобів - волі, авторитету, права, політичних норм, насильства.

Державна влада — це влада, яка здійснюється тільки державою та її органами і характеризується суверенністю, універсальністю та здатністю владно-примусового впливу на поведінку всіх людей та їх організацій, що забезпечується державно-правовими методами.

Політичне панування — це встановлення структурованих у суспільстві відносин командування — підкорення, що забезпечують політичний порядок.

Суб'єкт влади - це соціальні групи, насамперед панівні класи, політичні еліти, окремі лідери; носії влади - державні та інші політичні організації, органи та установи.

До ресурсів влади належать суб'єктні (персоналізовані), політичні, матеріальні, соціальні, культурні, інформаційні, силові, демографічні та інші. Їх роль у різні періоди може змінюватися.

Засоби влади – все те, що індивід або соціальна спільність можуть використати для впливу на інших.

Легітимність влади — це морально-психологічне сприйняття влади громадянами, визнання її права здійснювати управління соціальними процесами, згода, готовність їй підпорядковуватися.

Узурпація влади — захоплення влади в монархії без законного права або неконституційне захоплення влади певним посадовцем чи групою посадовців у немонархічній державі, перевищення повноважень.

Тема 3:

Політична діяльність – це сукупність дій як окремих індивідів, так і великих соціальних груп (класів, націй, соціальних верств, партій, громадських організацій) по реалізації своїх політичних інтересів, насамперед, щодо завоювання, реалізації і утримання влади.

Політичний інтерес - це спрямованість дій суб'єкта політики на постановку й досягнення політичної мети залежно від можливості вирішення того чи іншого політичного завдання.

Політичне рішення — акт, здійснюваний суб'єктами політики, спрямований на втілення в життя політичних цілей і завдань, здійснення для цього відповідних заходів на основі аналізу інформації, вибору варіантності дій, урахування політичного часу і реальних політичних сил.

Політична участь– включення індивідів та соціальних спільностей у процесс політичної життєдіяльності за допомогою вироблених у політичній практиці форм політичного впливу на політичні структури з метою втілення своїх політичних потреб, інтересів, постановки вимог, вираження настроїв і пропозицій.

Політичне функціонування – це діяльність політичних інститутів (державних структур, політичних партій, громадсько-політичних об’єднань), пов’язана з політичним управлінням суспільством.

Політичний менеджмент – система управління політичними процесами, аналіз тенденцій політичного розвитку, передбачення його наслідків, вироблення рекомендацій для політичного керівництва та забезпечення їх реалізації в політичній практиці.

Політичний маркетинг – діяльність, спрямована на створення, підтримку чи зміну поведінки людей щодо конкретних політичних лідерів, організацій та ідей громадського значення.

Політична взаємодія – діяльність у системі узгодження інтересів, які базуються на принципах толерантності, плюралізму, компромісу.

Політичні відносини – взаємодія суб’єктів політики і влади, де відбувається їх об єднання або роз’єднання, передача ідей, поглядів, обмін ресурсами, передача вольових прагнень від одного суб’єкта до другого.

Політичний процес – це сукупність різних видів діяльності суб’єктів політики, які спрямовані на досягнення політичної мети.

Тема 4

Політична система суспільства ‑ це сукупність взаємозв'язаних і взаємозалежних політичних інституцій та організацій, за допомогою яких здійснюється завоювання, утвердження і функціонування політичної влади в суспільстві відповідно до досягнутого рівня його політичної культури..

Політичний інститут ‑ це політична установа, що визначає спільність людей, які мають особливі повноваження і виконують спеціальні функції в політичному житті суспільства.

Політична організація суспільства ‑ це сукупність взаємозалежних і взаємовпливових державних, партійних організацій, громадських об'єднань, що створені та діють з метою формування і функціонування системи владарювання й упорядкованості політики або мають вплив на неї.

«Вхід» у політичну систему - взаємодія політичної системи з оточуючим середовищем, що здійснюється у формі «вимог» і «підтримки» громадян

вихід –рішення і «дії» владних структур у відповідь на «вимоги» громадян.

Політична реформа – це зміна окремих елементів чи сторін політичної системи без впливу на її сутнісні параметри.

Політична революція- ( від лат. revolutio - поворот, переворот) – суспільний рух, що ставить за мету повалення старого ладу, встановлення нового режиму шляхом насильницького завоювання політичної влади, здійснення докорінних змін політичного життя суспільства.

тема 5

Політи́чний режи́м — тип, характер влади в країні; сукупність засобів і методів здійснення політичної влади, яка відображає характер взаємовідносин громадянідержави.

Демократичний режим — це такий режим, коли державна влада здійснюється з дотриманням основних прав людини, коли враховуються інтереси всіх соціальних груп населення через демократичні інститути: вибори, референдуми, засоби масової інформації. Демократичний режим поділяють на такі види: демократично-ліберальний, демократично-консервативний,демократично-радикальний.

Авторитарний режим — це такий режим, коли порушуються або обмежуються основні права людини, особливо її свобода, честь і гідність; коли влада зосереджується в руках невеликої групи людей або однієї особи; коли забороняється легальна діяльність політичних партій і громадських об'єднань, які знаходяться в опозиції.

Тоталітарний режим - режим, за якого державна влада здійснюється шляхом: обмеження або порушення основних прав людини, усунення легальних можливостей для вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення; зосередження неконтрольованої населенням державної влади в руках правлячої верхівки або однієї особи; фактичного одержавлення суспільства, громадських організацій, релігії тощо.

Тема 6

Держа́ва — формальний інститут, який є формою організації політичної спільноти під управлінням уряду; суб’єкт політики, ядро політичної системи.

Етатизм — напрям політичної думки, який розглядає державу як найвищий результат і мету суспільного розвитку.

Конституціоналізм - політико-правове явище, правова (юридична) суть

якого зумовлена, перш за все, нормативно-правовою основою цієї системи,

якою виступає Конституція (конституційне законодавство).

Фо́рма держа́вного правлі́ння — це спосіб організації верховної влади, який визначає систему її найвищих органів, порядок їх формування і особливості розподілу повноважень між ними, а також взаємовідносини з населенням держави.

Форма державного устрою — це елемент форми держави, який характеризує внутрішню структуру держави, спосіб її територіального поділу, співвідношення держави як єдиного цілого з її складовими частинами, міру централізації та децентралізації державної влади.

Мона́рхія — форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі — спадкоємному монархові.

Респу́бліка — форма державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний термін, з окресленими законами повноважень, існує поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову.

Унітарна держава – держава, територія якої складається з адміністративних або політико-адміністративних одиниць (єдина конституція, єдина система вищих органів влади, єдина судова система, наявність єдиного громадянства.

Федерація – союзна держава, територія, якої складається з державних утворень, наділених юридичною і певною політичною самостійністю.

Конфедерація – форма союзу держав, за якої країни зберігають свій суверенітет у повному обсязі.

Президент – глава державави, найвища почадова особа держави.

Парламент – найвищий орган державної законодавчої влади, в якому здійснюється представництво основних політично активних груп населення.

Уряд – орган виконавчої влади держави, очолюваний прем’єр-міністром або президентом

Правова держава – форма організації публічно-політичної влади, яка функціонує за принципом верховенства права.

Соціальна держава – держава, найважливішою функцією якої є перерозподіл доходів між різними соціальними верствами з метою забезпечення прав кожної людини на гідне життя