
- •1.1. Особливості інформаційного виробництва
- •1.2. Сутність інформаційного маркетингу
- •1.3. Цілі та функції інформаційного маркетингу
- •1.4. Види інформаційного маркетингу
- •1.5. Об’єкти і суб’єкти інформаційного маркетингу
- •2.1. Інформація в маркетингу
- •2.1. Інформація в маркетингу
- •2.2. Типи маркетингової інформації та її джерела
- •2.3. Маркетингове середовище
- •2.4. Маркетингові інформаційні системи
- •3.2. Статистичні методи обробки маркетингової інформації
- •3.3. Балансові моделі в маркетингу
- •3.4. Оптимізаційні моделі в маркетингу
- •3.5. Методи і моделі управління товарними запасами в маркетингу
- •3.6. Моделювання попиту і споживання в маркетингу
- •4.1. Основні правила і напрями досліджень у маркетингу
- •4.1. Основні правила і напрями досліджень у маркетингу
- •4.2. Методи і засоби вимірювання в маркетингу
- •4.3. Проблеми достовірності первинної інформації
- •4.4. Організація вибіркових досліджень
- •5.1. Планування процесу маркетингових досліджень
- •5.2. Визначення потреб в інформації та вибір методів її обробки
- •5.3. Обробка, передавання та використання результатів дослідження
- •5.4. Контроль маркетингових заходів
- •5.1. Планування процесу маркетингових досліджень
- •5.2. Визначення потреб в інформації та вибір методів її обробки
- •5.3. Обробка, передавання та використання результатів дослідження
- •5.4. Контроль маркетингових заходів
- •6.1. Системи управління маркетингом
- •6.2. Організація служби маркетингу, її структура
- •6.3. Функціональна структура
- •6.4. Структура, орієнтована на конкретні продукти і послуги
- •6.5. Структура, орієнтована на ринок
- •6.6. Структура, орієнтована на загальне керівництво
- •6.7. Матрична організаційна структура управління маркетингом
- •7.1. Загальні положення, стратегічне планування
- •7.2. Стратегічні завдання зростання підприємства іоо
- •7.3. Загальна схема планування маркетингу
- •Коригування науково-технічної та виробничої діяльності підприємства відповідно Розділ 8. Виробнича політика інформаційної фірми
- •8.1. Класифікація інформаційних продуктів та послуг
- •8.2. Життєвий цикл інформаційних продуктів та послуг
- •8.3. Продуктові та технологічні інновації в інформаційній галузі
- •8.3. Продуктові та технологічні інновації в інформаційній галузі
- •8.4. Маркетинговий підхід у виробничій політиці українських інформаційних фірм
- •9.1. Особливості розподільної політики на інформаційному ринку
- •9.2. Особливості просування інформаційних товарів на ринок
- •9.3. Розподільна та збутова діяльність на інформаційному ринку Європи
- •9.3. Розподільна та збутова діяльність на інформаційному ринку Європи
- •9.4. Розподільна та рекламно-збутова діяльність в інформаційній галузі України
- •10.1. Інформаційна індустрія та інформаційний ринок
- •10.2. Сегментація ринку іпп
- •10.3. Український ринок іпп
- •11.1. Тенденції розвитку комп’ютерної індустрії в країні
- •11.2. Класифікація апаратних засобів
- •11.3. Світовий ринок пк
- •11.4. Ринок апаратних засобів в Україні
- •12.1. Особливості ринку пз
- •12.2. Класифікація програмних продуктів
- •12.3. Сегментація ринку пз
- •12.4. Вибір цільового сегмента ринку пз
- •12.5. Світовий ринок програмних продуктів
- •12.5. Світовий ринок програмних продуктів
- •12.6. Ринок пз в Україні
- •13.1. Формування та особливості ринку інформаційних ресурсів
- •13.2. Формування та особливості ринку інформаційних послуг
- •13.3. Особливості ринку інтерактивних послуг
- •13.4. Сегментація ринку інтерактивних послуг
- •13.5. Світовий та вітчизняний ринки інтерактивних послуг
- •14.1. Класифікація Internet-послуг
- •14.3. Використання Internet у збутовій діяльності фірми
- •14.4. Використання Internet у маркетинговій діяльності фірми
- •14.5. Послуги Internet-провайдерів
- •14.6. Перспективи розвитку світового ринку Internet-послуг
- •14.7. Ринок Internet-послуг в Україні
- •15.1. Сектор маркетингових послуг
- •15.2. Сектор консалтингових послуг
- •15.4. Сектор навчальних послуг
- •16.1. Інформатизація економіки і проблеми пошуку іт-персоналу
- •16.2. Ринок праці програмістів
- •16.3. Проблеми навчання
- •16.4. Оцінювання праці в інформаційній галузі
- •17.1. Передумови побудови бізнес-моделей конкурентоспроможності фірми
- •17.2. Класифікація конкуренції
- •17.3. Фактори успіху на інформаційному ринку
- •17.4. Параметри конкурентоспроможності
- •17.5. Розрахунок параметрів конкурентоспроможності
- •17.6. Вибір конкурентної стратегії фірми
- •18.1. Основні види ринкового ціноутворення і типи ринків
- •18.2. Особливості ціноутворення в інформаційній галузі Проблема платності інформаційного обслуговування
- •Класифікація цін та їх розрахунок
- •18.3. Цінова політика інформаційних фірм
- •18.4. Формування ціни виробником іпп
- •18.5. Визначення ціни, прийнятної для споживача
- •19.1. Особливості ціноутворення на ринку інформаційних послуг
- •19.2. Ціноутворення на ринку інформаційних ресурсів і послуг
- •19.3. Ціноутворення на ринку маркетингових послуг
- •19.4. Особливості ціноутворення на ринку консалтингових послуг
- •19.5. Ціноутворення на ринку консалтингових послуг
- •20.1. Особливості ціноутворення програмних продуктів
- •20.2. Методи визначення ціни на пз
- •20.3. Порядок розрахунку ціни на пз
- •20.4. Ліцензування програмних продуктів
- •20.5. Стратегія фірми щодо встановлення ціни на пз
- •20.6. Правовий захист програмних продуктів
- •21.1. Вимоги до програмних засобів маркетингу
- •21.2. Огляд пакетів, найчастіше використовуваних у практичній діяльності
- •9X WebSpider
- •Література
- •Додатки
- •Додаток 2. Найвідоміші компанії в інформаційній індустрії України
- •Додаток 4. 100 найвпливовіших компаній в індустрії
19.5. Ціноутворення на ринку консалтингових послуг
Оцінювання платних послуг
Маркетингова складова плати за послуги. Плата за консультування — одночасно інструмент загальної, фінансової і маркетингової політики управління. Консультант повинен пам’ятати не тільки про собівартість проданої послуги і дохід, який він має отримати, але і яка ціна за неї буде реальною для того або іншого ринку та скільки клієнтів зможуть і захочуть її оплатити.
Нормальний рівень плати за послуги може бути загальновідомим і рекомендованим професійною асоціацією (наприклад, у вигляді нижньої і верхньої її меж).
Розцінки, що призначаються конкурентами. Консультант повинен з’ясувати, як нараховують свої розцінки конкуренти та інші колеги, якої політики ціноутворення вони дотримуються і якої думки про це клієнти.
Плата за послуги для різних ринкових сегментів. Може знадобитися диференціювання плати за послуги з обслуговування ринкових сегментів. Звичайно для малих підприємств і некомерційних соціальних організацій призначають плату нижчу ніж для великих міжнародних або національних корпорацій.
Плата за просування. Пільгова плата за послуги (з 10—15 %-ною знижкою порівняно зі звичайною) інколи застосовується при постачанні на ринок послуг нового типу, щоб стимулювати інтерес клієнта до нього. До кінця кампанії з просування вона піднімається до нормального рівня. Це припустимо, якщо клієнти про це знають. Уважається непрофесіональним зацікавити клієнтів у новій послузі, а після цього підняти ціну.
Плата з урахуванням дотацій. Державні консультаційні служби можуть і повинні продавати свої послуги за зниженими цінами деяким або всім клієнтам. Це можливо завдяки державним дотаціям, мета яких — сприяти консультуванню, зробити його доступним для всіх клієнтів.
Розцінки, визначені клієнтами. Урядові організації або інші клієнти можуть установити максимальний рівень плати за послуги, вище за який, наймаючи фахівця-консультанта, вони не платитимуть.
Відповідність між платою за послуги та іміджем консультанта. Рівень винагороди за послуги і засіб установлення розцінок — елементи професійного іміджу консультанта. Високопрофесійний консультант представників керівництва з прийняття важливих стратегічних рішень буде значно вище оцінювати свої послуги, ніж його колега, зайнятий рутинною реорганізацією конторських операцій.
Консультанти з питань управління користуються декількома засобами встановлення розцінок за свої послуги.
Плата за одиницю часу. Одиниця часу, яку більшість консультантів використовують для підрахунку належної їм винагороди, — робочий день. Фактичні розцінки за послуги не є результатом простої арифметичної операції, що пропорційно розподіляє одержуваний дохід на заздалегідь сплановану кількість оплачуваних днів.
Розцінки звичайно диференціюються за рівнем або категоріями консультантів. Співвідношення між платою за послуги висококваліфікованого старшого експерта і діючого консультанта може сягати 4 : 1. Праця асистентів у дослідній роботі і молодших консультантів може оплачуватися за ще більш низькими ставками. Основна перевага цього засобу — легкість і ясність обчислення плати за послуги і виписування рахунка.
Погодинна плата за послуги має свої недоліки. Клієнт отримує рахунок за відпрацьовані години, а не за виконану роботу. Тому він повинен довіряти професійній чесності і компетенції свого консультанта або контролювати хід виконання завдання, причому досить детально, щоб переконатися, що платить не тільки за витрачений час, а й за продукцію, обумовлену контрактом.
Тверда (паушальна) плата. В цьому разі консультанту платять за завершення певного проекту або роботи. Переваги для клієнтів очевидні. Він знає, у скільки йому обійдеться вся робота, термін реалізації проекту, він може затримати оплату або відмовитися від останнього внеску, якщо роботу не закінчено згідно з контрактом. Консультант не завжди може погодитися на такі умови. Зокрема, він повинен бути впевнений, що проект не обійдеться йому дорожче. Така форма оплати неприйнятна, якщо завершення роботи залежить більше від клієнта, ніж від консультанта. Ці умови підходять, наприклад, для вивчення ринку, аналізу економічної доцільності проекту, проектування нового заводу або курсу навчання, але не для реорганізації, завершення якої більше залежить від клієнта.
Ці та інші недоліки простої твердої оплати спонукали до розроблення декількох альтернативних варіантів:
для захисту клієнта тверда сума встановлюється як верхня межа, яку не можна перевищувати; в середині цієї межі фактична оплата послуг — погодинна;
для захисту консультанта у контракті передбачається порядок оплати у разі непередбачених умов або подій;
можна встановлювати ціни на конкурентній основі, коли декілька консультантів докладно обґрунтовують плату за послуги, після цього клієнт її аналізує, розглядає і вибирає.
Оплата залежно від результату. Ціни, що залежать від результату, або так звана плата за непередбачене: послуги оплачуються тільки тоді, коли отримано певні результати, і розмір плати залежить від ефективності отриманих результатів (економії, прибутків). Теоретично це могло б бути єдиним ідеальним способом оплати праці консультантів.
Однак на практиці виникає багато проблем:
консультант може сконцентруватися на короткострокових діях, що дадуть негайну економію, і відмовитися від заходів, ефект яких виявляється не відразу (наприклад, профілактичне обслуговування, підготовка персоналу або дослідження і розроблення);
часто дуже важко визначити і виміряти реальні результати: сторони роблять це по-різному, неминучі розбіжності і конфлікти;
інколи заплановані результати недосяжні з вини клієнта, і консультант нічого не може зробити;
важко вирішити, коли платити консультанту, якщо результати його роботи можна буде заміряти тільки через багато часу після виконання ним завдання;
якщо компанія клієнта зазнає труднощів, заплановані результати, можливо, не будуть досягнуті, а консультант зовсім не отримає винагороди.
Оплата за результатом — одна з найсуперечливих у практиці управлінського консультування.
Калькуляція собівартості і призначення ціни за виконання завдання
Перший крок у визначенні собівартості завдання — обчислення часу, необхідного для виконання роботи. Воно засноване на точному і докладному плані завдання і на оцінці часу, необхідного для виконання кожної робочої операції, для чого необхідний великий досвід. Але є випадки, коли точно оцінити потрібний час важко або неможливо, коли можна досить точно визначити необхідний час для діагностичної фази, приблизно оцінити фазу планування і лише висловити попередні міркування щодо фази реалізації завдання. Тоді можливим є фазовий підхід до оцінки часу і собівартості завдання, коли орієнтовні дані про наступні фази уточнюються після закінчення попередніх.
На українському ринку консалтингових послуг, що формується, поки не склалися остаточні ціни. У всякому разі, є приклади, коли ті самі консультанти призначали оплату своїх послуг різним клієнтам у діапазоні від $ 5 до $ 200 за годину. Іноді проблема є настільки цікавою для консультанта, що він погоджується чекати кінцевого результату своєї праці, тобто фактично готовий працювати безкоштовно. Година роботи іноземного консультанта коштує $ 200—500, що ніяк не відбиває якості та рівня послуг, а лише характеризує несформовану кон’юнктуру українського ринку.
Розділ 20. Ціноутворення на ринку програмних продуктів
Зробіть програму, яку 10 тисяч осіб куплять за $ 100, і ви заробите свій перший мільйон.
Б. Гейтс