Лабораторне заняття №15 Тема: Земноводні

Земноводні виникли біля 350млн. років тому і ведуть своє походження від кистеперих риб і дали початок представникам класу плазуни. Найпримітивнішим рядом земноводних вважаються хвостаті. Хвостаті земноводні найбільш схожі з найдавнішими представниками класу. Більш спеціалізованими групами є безхвості земноводні та безногі.

Основні ароморфози

1. Поява пятипалої кінцівки.

2. Розвиток легенів.

3. Наявність трикамерного серця.

4. Формування середнього вуха.

5. Поява двох кіл кровообігу

Земново́дні або амфібії (Amphibia) — найменший за кількістю видів (близько 6 тисяч) клас наземних хребетних (Tetrapoda). В Україні мешкає 20 видів. Це перші наземні хребетні, котрі зберігають тісний зв'язок з водним середовищем. Розмножуються у воді (у частини видів, зокрема, у поширеної в Карпатах саламандри, відоме яйцеживородіння). У процесі індивідуального розвитку земноводні проходять стадію водної личинки, що дихає зябрами. У дорослих, окрім легень, як додаткового органу дихання використовується шкіра, вкрита слизом, що також засвідчує їхній тісний зв'язок з вологими біотопами.

Всі земноводні проходять стадію метаморфозу, тобто процес перетворення водної личинки на дорослу наземну тварину. Так само як риби і рептилії, вони продовжують рости протягом всього життя, і не можуть підтримувати температуру тіла відмінною від температури навколишнього середовища.

Земноводні виникли не менше 300 млн. років тому і за час існування стали досить поширеними — місця їхнього мешкання надзвичайно різноманітні, діапазон пристосування до умов дуже широкий.

Сучасні земноводні групуються у три ряди:

• Безногі (Gymnophiona), єдина родина червяг — близько 60 видів.

• Хвостаті (Caudata), (саламандри, тритони тощо) — близько 280 видів.

• Безхвості (Anura, seu Salientia) (жаби, квакші тощо) — близько 2100 видів.

В Україні поширені види двох останніх груп. Найвідомішими у нас є такі види, як тритон звичайний, ропуха сіра, жаба озерна.

Усі земноводні є важливими компонентами екосистем і індикаторами стану середовища. Багато хто з них є об'єктом промислу. Жаби широко використовуються у всіх лабораторіях світу. Вдячні дослідники поставили їм пам'ятники у Парижі та Токіо. Першими космонавтами серед хребетних також були жаби.

Земноводні. 1 — кільчаста червяга (Siphonops annulatus); 2 — протей (Proteus anguinus); 3 — червоний помилковий тритон (Pseudotriton ruber): 4 — вогненна саламандра (Salamandra salamandra); 5 — звичайний тритон (Triturus vulgaris), самка, 6 — самець; 7 — малоазіатський тритон (Triturus vittatus), самка, 8 — самець; 9 — аксолотль — личинка амбістоми (Ambistoma tigrinum); 10 — далекосхідна жерлянка (Bombina orientalis); 11 — квакша (Hyla arborea).

Особливості будови та покривів.

Тіло земноводних, як і риб, складається з голови, тулуба й хвоста (мал.1). Але в жаб, ропух і деяких інших представників цього класу хвостовий відділ не виражений..

Мал.1. Зовнішня будова жаби озерної

Шкірні покриви

Усі земноводні мають гладеньку тонку шкіру, яка порівняно легко проникна для рідин і газів. Будова шкіри є характерною для хребетних тварин: виділяється багатошаровий епідерміс і власне шкіра (коріум). Шкіра багата шкірними залозами, що виділяють слиз. Слиз необхідний для зволоження тіла. Таким чином в земноводних забезпечується газообмін. Інша функція слизу – захисна. Завдяки отруйним залозам мікроорганізми не проникають крізь шкіру. В деяких видів слиз захищає й від нападу хижаків (саламандри плямистої, кумок, деяких видів ропух). Шкіра є додатковим органом газообміну і забезпечена густою мережею капілярів. Рогові утвори дуже рідкісні, також рідкісні і окостеніння шкіри: у рогатої жаби виду є кістяна платівка у шкірі спини, у безногих земноводних — лусочки; у жаб іноді під старість відкладається вапно в шкірі.

Скелет

Тіло розділене на голову, тулуб, хвіст (у хвостатих) і п'ятипалі кінцівки. Голова рухома, з'єднана з тулубом. Скелет розділений на відділи:

• Осьовий скелет (хребет);

• Скелет голови (череп);

• Скелет парних кінцівок.

В хребті виділяють 4 відділи: шийний, тулубовий, крижовий і хвостовий. Число хребців — від 7 у безхвостих до 200 у безногих земноводних.

Шия складається з одного хребця і має обмежену рухливість. Шийний хребець рухомо причленяється до потиличного відділу черепа (забезпечує рухливість голови). До тулубових хребців прикріплюються ребра (крім безхвостих, у яких вони відсутні). В земноводних, за виключенням тритонів і саламандр, немає ребер. Єдиний крижовий хребець з'єднаний з тазовим поясом. У безхвостих хребці хвостового відділу зростаються в одну кістку.

Плоский і широкий череп зчленовується з хребтом за допомогою двох виростків, утворених потиличними кістками.

С келет кінцівок утворений скелетом пояса кінцівок і скелетом вільних кінцівок. Плечовий пояс лежить у товщі мускулатури і включає парні лопатки, ключиці і воронячі кістки, з'єднані з грудниною. Скелет передньої кінцівки складається з плеча (плечова кістка), передпліччя (променева і ліктьова кістки) і кисті (кістки зап'ястя, п'ястя і фаланги пальців). Тазовий пояс складається з парних клубових, сідничних і лобкових кісток, що зрослися між собою. Він прикріплений до крижового хребця через клубові кістки. До складу скелета задньої кінцівки входять стегно, гомілка (велика і мала гомілкова кістки) і стопа. Кістки передплесна, плесна і фаланги пальців. У безхвостих кістки передпліччя і гомілки зливаються. Всі кістки задньої кінцівки сильно подовжені, утворюючи потужні важелі для пересування стрибками. У земноводних вперше з'явилася справжня п'ятипала кінцівка.

Мал.2. Скелет жаби