Співвідношення інжинірингу та реінжинірингу

Виживання організацій у сучасних динамічних умовах можливе лише за їх адаптації та постійного пристосування до змін в оточенні. Саме ці стратегічні завдання розв'язуються при проектуванні та розвитку якогось бізнесу чи організації. Узагальнення практики і теоретичне уявлення щодо подібних завдань інноваційного перетворення організацій у зарубіжній літературі отримав назву інжинірингу. Інжинірингова діяльність здійснюється як самими компаніями, так і численними інжиніринговими консультаційними (консалтинговими) фірмами.

Методики інжинірингу містять:

• покрокові процедури для проектування бізнесу;

• систему позначень (мову), що описує проектування бізнесу;

• евристику (методи творчості) і прагматичні рішення, котрі дають змогу вимірювати ступінь відповідності спроектованого бізнесу заданим цілям.

Інжиніринг бізнесу спрямований на організацію комерційного підприємництва на конкурентоспроможній основі. За складністю і значенням всі завдання, що вирішуються методами інжинірингу, можна поділити на два класи:

1. Еволюційні, які ведуть до поступових покращань, удосконалень, мають вигляд раціоналізації ділових процесів;

2. Радикальні, що ведуть до глобальних перетворень, мають вигляд винаходів нових ділових процесів.

Другий клас завдань вирішується звичайно методом реінжинірингу.

Інжиніринг інновацій - це комплекс робіт і послуг стосовно реалізації інноваційного проекту, що містить у собі створення, реалізацію, просування та дифузію певної інновації.

До цього комплексу робіт і послуг належать:

1. Проведення попередніх досліджень ринку і вибір перспективного сегмента ринку для нововведень;

2. Встановлення мети фінансових змін на ринку і визначення завдань, що стоять перед інноваціями;

3. Техніко-економічне обґрунтування інноваційного проекту;

4. Розроблення рекомендацій стосовно створення нового продукту чи технологічного процесу;

5. Визначення обсягу витрат для всіх видів ресурсів і чисельності працівників, потрібних для створення проекту, а також термінів виконання робіт за проектом та економічної ефективності проекту в цілому;

6. Оформлення проекту у вигляді документа.

Інжиніринг інновацій має такі специфічні особливості:

• інжиніринг інновацій втілюється не у матеріальній формі продукту, а у його корисному ефекті. Цей корисний ефект може мати матеріальні носії у вигляді документації, креслень, планів, графіків, макетів тощо, або не мати таких носіїв, наприклад, консультації, навчання персоналу;

• інжиніринг інновацій є об'єктом купівлі-продажу, тому він повинен мати не тільки матеріалізовану форму, але й комерційні характеристики. Комерційна характеристика фінансової інновації втілюється насамперед в її бренді;

• інжиніринг інновацій на відміну від франчайзингу і ноу-хау має справу з такими послугами, що відтворюються, тобто послугами, вартість яких визначається суспільне необхідними витратами часу на їх виробництво. Такі послуги мають, звичайно, багатьох продавців та реалізаторів.

Франчайзинг же та ноу-хау пов'язані з реалізацією нових, таких, що неможливо відтворити у даний момент, знань, які мають обмежену кількість продавців. На практиці надання інжинірингових послуг часто сполучається з продажем ноу-хау. Це призводить до змішування понять "інжинірингові послуги" та "обмін технологіями". Насправді, інжинірингові послуги - це спосіб передачі нових технологічних та інших знань, а самі послуги являють собою товар, відмінний від технології.

Реінжиніринг - це фундаментальний перегляд і радикальне перепроектування ділових процесів для досягнення різких (стрибкоподібних) покращань таких вирішальних показників діяльності, як вартість, якість, сервіс і темпи.

Реінжиніринг являє собою різновидність методу інжинірингу. Спрямований реінжиніринг на розв'язання особливо складних завдань проектування ділових процесів (так званих "бізнес-процесів"), внаслідок яких проблеми вирішуються на якісно новому рівні, а показники поліпшуються не на 10-50 %, а у багато разів, тобто на 100-500 % і більше.

Таким чином, інжиніринг містить два принципово різних підходи:

• удосконалення процесу (поліпшення показників на 10 - 50 %);

• реінжиніринг або перепроектування процесу (зростання показників на 100 % і вище.

Отже, реінжиніринг можливий лише при перегляді фундаментальних основ діяльності фірми, а саме після відповіді на запитання:

1. Чому вона робить те, що робить?

2. Чому вона робить це таким способом?

3. Якою хоче стати фірма?

При пошуку відповіді на ці запитання спеціалісти виявляють і переглядають правила та припущення (явно не виражені гіпотези), покладені в основу чинного способу ведення бізнесу. У методі реінжинірингу нічого не приймається на віру.

Радикальне перепроектування ділових процесів зачіпає корені явищ, а не поверхневі зміни, коли відкидаються всі наявні структури та процедури і пропонується зовсім новий спосіб виконання роботи, тобто винахід, а не модифікація.

Різкі (стрибкоподібні) покращання на порядок (принаймні в 10 разів) означають скорочення вартісних або часових витрат не менше ніж на 90 %, або підвищення якості на ті ж 90%

Різниця між удосконаленням і реінжинірингом ділових процесів показана у таблиці 3.2.

Американський учений M. Хамлер, який ввів до наукового обігу термін "реінжиніринг", дав йому таке визначення "Реінжиніринг — це фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування ділових процесів для досягнення різких, стрибкоподібних покращань сучасних показників діяльності компаній, таких як вартість, якість, сервіс і темпи".

Таблиця 3.2

Різниця між удосконаленням і реінжинірингом ділових процесів

ПАРАМЕТРИ	МЕТОДИ
	Удосконалення	Реінжиніринг
Рівень змін	Такий що нарощується	Радикальний
Початкова точка	Наявний процес	"Чиста дошка"
Частота змін	Безперервно / одноразово	Одноразово
Потрібний час	Короткий	Тривалий
Напрямок	Знизу-вгору	Згори-вниз
Поширення	Вузьке, на рівні функцій	Широке, міжфункціональне
Ризик	Помірний	Високий
Основний засіб	Статистичне управління	Інформаційні технологи
Тип змін	Культурний	Культурний /структурний

В управлінні інновацією реінжиніринг пов'язаний із певною метою, яка стоїть перед інновацією із поточною чи із стратегічною потребою у нововведеннях.

З огляду на це розрізняють реінжиніринг кризовий та розвитку.

Кризовий реінжиніринг викликається різким спадом обсягу продаж продукту через зменшення попиту на нього або у зв'язку з падінням іміджу продавця інновації. Такий стан є засвідченням тенденції до зниження конкурентоспроможності товару на ринку, а, можливо, і до банкрутства продавця Тому виникає потреба у негайному проведенні заходів щодо ліквідації кризи, яка намітилася.

Основними причинами такої кризи можна вважати:

• незадоволення покупців доходністю чи іншими привабливими якостями даного продукту;

• зміну політики покупців, зокрема поворот покупців від негайної, але нестійкої, фінансової вигоди до отримання стабільних доходів у перспективі від інвестицій капіталу в інновації;

• застаріла структура організації та управління господарським механізмом продавця;

• неефективність бізнес-процесу інновацій.