Методи та засоби ініціації

1. Методи вибору проекту. Методи вибору проекту звичайно належать до однієї з двох широких категорій:

• Методи визначення можливого прибутку - порівняльні підходи, моделі виграшу, економічні моделі тощо.

• Методи оптимізації з обмеженнями - математичні моделі з використанням апарату лінійного, нелінійного, динамічного, цілочислового й багатокритеріального програмування, масового обслуговування, дослідження операцій тощо.

Ці методи часто називаються моделями рішення. Є моделі рішення, які використовують загальні (дерева рішень, форсований вибір та ін.) та спеціалізовані (процес аналітичної ієрархії, аналіз логічної основи та ін.) методи.

Застосування складних критеріїв вибору проекту у витонченій моделі часто розглядається як окрема фаза проекту.

Основні критерії прийнятності ідеї проекту:

• техніко-економічна здійсненність;

• довгострокова життєздатність;

• комерційна, бюджетна, економічна ефективність;

• екологічна безпечність і захищеність;

• реальність термінів виконання;

• організаційно-правова забезпеченість проекту;

• прийнятність проекту в соціальному аспекті для користувачів;

• гарантія політичної стабільності.

Передпроектна стадія розроблення проекту є виключно важливою, бо дає змогу перебороти ще до початку інвестування невизначеність і як наслідок знизити вартість проекту та ризик його здійснення.

Серед критеріїв відмови від проекту називають:

• період окупності проекту;

• сума дисконтованого грошового потоку до і після фінансування проекту;

• внутрішня норма рентабельності проекту;

• відношення "прибутки / витрати.

2. Висновок експерта - для оцінки вхідних даних процесу ініціації. Така експертиза може бути виконана будь-якою особою або групою осіб із спеціальними знаннями або підготовкою, яких, як правило, знаходять у таких установах:

• спеціальні підрозділи виконавчої організації;

• консалтингові фірми;

• професійні та технічні асоціації;

• наукові установи;

• аудиторські фірми;

• промислові та фінансово-промислові групи;

• банки.

Результати ініціації

1. Декларація про наміри. На передпроектній стадії замовник (інвестор) інноваційного проекту, виходячи зі своїх цілей і аналізу ситуації, готує декларацію про наміри.

У цьому документі реалізується задум інвестора. У процесі його підготовки аналізуються:

• потреба у кінцевих результатах;

• наявні ресурси;

• вплив проекту на навколишнє середовище;

• загальний інвестиційний клімат;

• рівень якості та вартість тощо.

У підготовці даного документа беруть участь консультанти в галузі управління проектами, а також експерти зі спеціальних питань.

Декларація про задуми особливо необхідна при здійсненні проектів у галузі будівництва. У цьому разі вона містить такі відомості:

• інвестор (замовник) і його адреса;

• місцезнаходження об'єкта;

• характеристика об'єкта;

• обґрунтування необхідності запланованої діяльності;

• потреба у ресурсах при будівництві й експлуатації;

• перелік основних споруд та їх будівельні характеристики;

• транспортне забезпечення;

• можливий вплив на навколишнє середовище;

• джерела фінансування;

• строки запланованого будівництва.

Декларація надсилається до місцевого органу державного управління, що має право надавати земельні ділянки. Після отримання позитивного рішення стосовно намірів і альтернативних пропозицій щодо розміщення майданчика або траси для будівництва об'єкта замовник (інвестор) приймає рішення про розроблення ТЕО.

Склад декларації про наміри спорудження промислового підприємства:

1. Інвестор (замовник) - адреса.

2. Місцезнаходження (район, пункт) запланованого до будівництва підприємства, споруди.

3. Найменування підприємства, його технічні й технологічні дані:

- обсяг виробництва промислової продукції (надання послуг) у вартісному виразі загалом і за основними видами у натуральному виразі;

- термін будівництва і введення об'єкта в експлуатацію.

4. Обґрунтування соціально-економічної необхідності запланованої діяльності.

5. Приблизна чисельність робітників і службовців, джерела задоволення потреби у робочій силі.

6. Потреба підприємства у сировині та матеріалах (у відповідних одиницях).

7. Потреба підприємства у водних ресурсах (обсяг, кількість, джерело водозабезпечення).

8. Потреба підприємства в енергоресурсах (електроенергія, тепло, пара, паливо), джерела постачання.

9. Транспортне забезпечення.

10. Забезпечення працівників та їх родин об'єктами житлово-комунального і соціально-побутового призначення.

11. Потреба підприємства у земельних ресурсах.

12. Водовідведення стоків. Методи очищення, якість стічних вод, умови зливу, використання наявних чи будівництво нових очисних споруд).

13. Можливий вплив підприємства, споруди на навколишнє середовище: - види впливу на компоненти природного середовища (типи порушень, найменування і кількість інгредієнтів забруднювачів); - можливість аварійних ситуацій (імовірність, масштаб, тривалість впливу); - відходи виробництва (види, обсяги, токсичність), способи утилізації.

14. Джерела фінансування запланованої діяльності (засновники, пайовики, фінансові інститути, уряд, комерційні банки, кредити постачальників).

15. Використання готової продукції (розподіл).

2. Статут проекту.

Статут проекту - це документ, який формально підтверджує наявність проекту. Він повинен містити (безпосередньо або через посилання на інші документи): • комерційну доцільність виконання проекту; • опис продукту.

3. Призначення менеджера проекту.

4. Обмеження.

Обмеження - це чинники, що обмежують варіанти добору команди менеджерів проекту та використання інших ресурсів проекту.

5. Допущення.

Допущення - це чинники, які для цілей ініціації розглядаються як істинні, реальні або визначені.