3.Які показники використовують для оцінки втоми працівників?

Оскількивтома є етапомудинаміціпрацездатності, то за показникомінтегральноїпрацездатності в момент двохостанніхспостереженьможнарозрахуватипоказниквтомипрацівника (у відсотках):

Де і — інтегральніпоказникифункціонального стану в передостанній і останніймоментиспостереження.

Критеріємоцінкивтомиможе бути показник трудового, абофункціонального, напруження. Чим більшетрудовенапруження, тимвиразнішіознакивтоми. У виробничихумовах для оцінки трудового напруженняпрацівниківдосліджуютьсятакіпсихофізіологічніфункції, як об’ємкороткотривалоїпам’яті; швидкістьмислення; концентрація і переключенняуваги; швидкістьрухів (тепінг-тест); хвилиннийоб’ємкрові. Дослідженняпроводяться до і післяроботи, а також 2—3 рази протягомробочого дня. Отриманіпоказникимаютьрізнуспрямованістьзначень і різнуваговузначущістьфункціональнихзрушень.

Показникнапруження і-ї функціїобчислюється за формулою

деПфі — показникнапруженняі-їфункції; х — значеннявимірюваньфункціївдинаміці; хопт — найкращезначенняфункції (припрямійзалежності — найбільшезначенняпоказника, приоберненійзалежності — найменше); n — кількістьвимірювань; ВК — ваговийкоефіцієнт.

Чим більший модуль (без знака) числа,тимбільшенапруженняфункції.

Середнєзначенняпоказниківнапруженняфункцій є показником трудового напруження:

де Пт.н — показник трудового напруження; n —кількістьдослідженихфункцій.

Для оцінкидинамікивтомирозраховуютьпоказникинапруження за кожноюфункцією і загальнийпоказник трудового напруження для кожного моменту спостереження за формулами:

деПфіj — показникнапруженняі-їфункціївмоментспостереження j; xij — значеннявимірюванняі-їфункціївмомент j; ;— показниктрудовогонапруженнявмомент j; n — кількістьдослідженихфункцій.

Наосновізначень в динаміціробочого дня можнапобудуватикриву трудового напруження.

Ваговікоефіцієнти з кожноїпсихофізіологічноїфункції, якібуловизначено на основімасовихекспериментальнихдосліджень, проведенихнауковцямиГомельського державного університету, становлять:

Обсягкороткотривалоїпам’яті ............................................. 0,80

Концентрація і розподілуваги .............................................. 1,13

Швидкістьмислення ........................................................... 0,56

Тепінг-тест ......................................................................... 2,37

Хвилиннийоб’ємкрові ....................................................... 1,58

За показникомтрудовогонапруженняможнавстановитиступіньвтоми. При показникунижче 15,0 маємісцевтомапершогоступеня; від 15,0 до 25,0 — другого; від 25,0 до 35,0 — третього і більше 35,0 — четвертого ступеня.

Методом опитуваннявивчаєтьсясуб’єктивний стан працюючих. У практично здорових людей виясняєтьсянаявністьстомлення, величина якогооцінюється в балах за такою шкалою: відсутністьстомлення — 0 балів; легкестомлення — 1; середнєстомлення — 2; сильнестомлення — 3; дужесильнестомлення — 4 бали.

Основними симптомами стомлення є: загальнестомлення; млявість; сонливість; розсіяність; роздратованість; головнийбіль; важкість у голові; шум у вухах; різь в очах; стомленість рук, ніг, попереку, м’язівшиї.

Загальний бал стомленнягрупипрацівниківвиводиться як середньоарифметичнеїхніхвідповідей.

Ступіньадаптованостісукупностіпрацівників до трудовихнавантаженьможнаоцінити методом опитуванняїхщодостомлення (сильно стомлюються, не стомлюються, стомлюються нормально).

Загальнийкоефіцієнтстомленняобчислюється за формулою

де Чс — чисельність сильно стомленихпрацівників; Чн — чисельністьпрацівників, які не стомилися; Чзаг — загальначисельністьпрацівників.

Кс можезмінюватисявід +1 до –1. Якщо Кс наближається до 0, то цесвідчить про нормальний стан групипрацівників, якщодорівнює +1, то маємісцесильнеїхстомлення, а при –1 — навантаженняневтомливе.

Методомопитуваннягрупипрацівниківдосліджуєтьсяівідновленняпрацездатності, коефіцієнтякогообчислюєтьсязаформулою

де Чн.р — чисельністьпрацівників, які приступили до роботи не стомленимиабопомірностомленими; Чн.в — чисельністьпрацівників, якіпішли з роботиминулого дня не стомленимиабопо-мірностомленими.

Відношеннязагальногокоефіцієнтастомлення до коефіцієнтавідновленняпрацездатностіхарактеризуєступіньтрудовогонавантаження

Оптимальною величиною цьоговідношення є +1. ЯкщоКс.т.н> 1, то ступінь трудового навантаження не компенсуєтьсявідновленнямпрацездатності. ЯкщоКс.т.н< 1, то трудовенавантаженняменшевідможливогорівня.

ВАРІАНТ 9