1 Професіографія і психодіагностика

Професіографія — це спосіб визначення завдань, що становлять зміст роботи, визначення здібностей, знань, умінь і відповідальності, потрібних від працівника для успішного виконання певної роботи або здійснення діяльності.Професіографія вкрай необхідна для підбору кадрів, особливо у спеціальностях, що потребують особливих особистих якостей. Методи професіографії використовуються в усіх галузях науки, що займаються проблематикою праці, зокрема в ергономіці, науці, що вивчає зв'язок людина — машина в умовах виробництва, — для визначення оптимізації об'єктивних чинників, що впливають на продуктивність праці, попередження і захист працівників від впливу негативних чинників конкретної роботи. Професіо-графічний метод в ергономіці сприяє виявленню відомостей про оптимальну відповідність між засобами виробництва, виробничим середовищем і людиною.В сучасному виробничому колективі, незалежно від форми власності підприємства (фірми), на трудову діяльність впливає безліч різних чинників. У зв'язку з цим в професіографії роботу трактують як комплексне поняття, зміст якого включає багато елементів і передумови, безпосередньо пов'язані з трудовою діяльністю, схематично це можна представити так:Психологічна професіографія — це весь комплекс способів і технічних засобів, за допомогою яких визначають всі творчі чинники, що мають вплив на фахівця, окрім психічних, такими чинниками можуть бути деякі фізіологічні, організаційні, соціальні, технічні, економічні та ін., що дуже прямо або опосередковано впливають на трудову діяльність і продуктивність праці людини.Психологічнапрофесіограма, що відображає лише фізіологічні, санітарно-гігієнічні, соціологічні або технологічно-економічні показники, є особистою.Професіограма, що вміщує результати професіографії всіх дисциплін ергономіки і відповідних спеціальних дисциплін (техніка, організація, економіка), є комплексною.Залежно від призначення, професіограми поділяються на спеціальні та універсальні. Універсальна професіограма має багато цілей, в якій містяться відомості про саму працю, її характеристику для всіх видів робіт.Спеціальнапрофесіограма передбачає вузькоспеціалізований відбір найважливіших характеристик, які необхідні для вирішення конкретного завдання, для досягнення конкретної мети, раціоналізації, оптимізації роботи; профілактики травматизму і профзахворювань; у розстановці кадрів, підвищенні кваліфікації співробітників; оплаті праці, виділенні заохочувальних фондів.У науковій літературі поняття психодіагностика було введене у 1924 р. швейцарським психологом Г. Роршахом. На сьогодні існує кілька її визначень. Ось деякі з них:— психодіагностика - це сукупність тестів, що дозволяють «інструментальне» оцінити психіку людини; — психодіагностика - наука, яка займається проблемами розробки і постановки психологічного діагнозу;— психодіагностика - особлива форма мислення спеціаліста, який, відштовхуючись від відомих закономірностей, застосовує їх для аналізу індивідуальних особливостей цілісної особистості. У співвідношенні з науковим підходом, потрібно відзначити, що в психодіагностичних процедурах кожен з параметрів, що вивчається, повинен бути теоретично обґрунтованим, мати практичне значення і бути адекватним до певної діяльності. Психодіагностичні процедури повинні мати вимірювально-дослідну направленість на отримання якісних та кількісних характеристик. Зараз психодіагностичний метод може бути реалізований у вигляді трьох різних підходів: 1) об'єктивний діагностичний підхід (на основі оцінки успішності реальної і змодельованої діяльності);2) суб'єктивний підхід (на основі даних, які піддослідний повідомляє про себе; самооцінка; самоаналіз). 3) проективний підхід (на основі аналізу поведінки чи діяльності у певній ситуації або роботі з неструктурованим стимулом).Класифікаціяпсиходіагностичних процедур: 1. Діагностичні методи, які засновані на завданнях, що передбачають правильну відповідь, або завданнях відносно яких правильних відповідей не існує. До першого типу належать більшість інтелектуальних тестів, тести соціальних здібностей, деяких особистісних рис.2. Вербальні і невербальні психодіагностичні методики. Вербальні (пам'ять, уява, система переконань в опосередкованій мовою формі). Невербальні (мовлення застосовується лише для інструкцій, саме ж виконання завдань спирається на невербальні здібності - перцептивні, моторні). 3. Основою третьої класифікації є характеристика головного методичного принципу, який закладений в основу даного прийому. А. Об'єктивні тести (методики, в яких можлива правильна відповідь, тобто правильне виконання завдання). Б. Стандартизовані самозвіти, в свою чергу, включають: — тести-питальники; — відкриті питальники, які передбачають наступний контент-аналіз; — шкальні техніки, побудовані за принципом семантичного диференціалу Осгуда і методики класифікації; — індивідуально-орієнтовані техніки типу рольових репертуарних решіток. В. Проективні техніки. Проективні тести засновані на тому, що недостатньо структурований матеріал, який виступає в якості «стимулу», при відповідній організації всього експерименту в цілому породжує процеси фантазії, уяви, в яких розкриваються ті чи інші характеристики суб'єкту. Г. Діалогічні (інтерактивні) техніки (бесіди, інтерв'ю, діагностичні ігри).

2. ЩО Є ПРИЧИНОЮ ВИНИКНЕННЯ ВТОМИ.Залежно від конкретних умов і характеру роботи вирішальними можуть бути різні фактори втоми.При виконанні динамічної і статичної роботи з локальними м’язовими навантаженнями переважаючими є потоки збудження, які безпосередньо пов’язані з виконанням трудових рухів.Силова робота і статичні напруження викликають швидку втому внаслідок інтенсивних потоків збуджень як від пропріо- і хеморецепторів м’язів, так і від коркових центрів при формуванні вольових імпульсів до скорочення м’язів.Виконання дуже важких робіт супроводжується накопиченням в м’язах і крові недоокислених продуктів, перевитратами вуглеводних резервів, порушенням терморегуляції, що зумовлює високу питому вагу в аферентних потоках імпульсів від хеморецепторів м’язів і судин.При напруженій розумовій і нервово-емоційній праці збудження асоціативних зон кори за законами домінанти посилюється потоками імпульсів від різних аналізаторів та ретикулярної формації.Причиною втоми є критична величина затрат функціональних ресурсів і формування нейрофізіологічного конфлікту між діяльністю і відновлювальними процесами, загострення якого супроводжується дискоординацією і дефіцитом тонізуючої нервової імпульсації.Дискоординація розвивається в центральній нервовій системі, а виявляється в рухах, мисленні, сприйманні, у діяльності внутрішніх органів. При максимальному дефіциті нервової імпульсації в діяльності мозку розвиваються фазові стани (рівноважна, парадоксальна, ультрапарадоксальна стадії парабіозу).Фізіологічна суть втоми полягає в зниженні лабільності нервової системи у зв’язку з затратами енергетичних ресурсів і розвитком процесу гальмування, внаслідок чого порушуються робочий динамічний стереотип і координація робочих функцій.За біологічною суттю втома являє собою пристосовну фізіологічну захисну реакцію організму.

3. ВПЛИВ НАУКОВО –ТЕХНІЧНОГО ПРОГРЕСУ НАСТРУКТУРУ І ЗМІСТ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ. У ЧОМУ ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ ВПРОВАДЖЕННЯ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ. Загальна тенденція в розвитку сучасного виробництва полягає в тому, що науково-технічний прогрес звільняє працівника від важкої фізичної праці і переключає його на виконання операцій, які вимагають переважно участі психічних функцій. Так, механізація праці, зменшуючи навантаження в першу чергу на крупні м’язи, підвищує значення дрібних груп м’язів і ускладнює програму дій. У руховій активності особливого значення набувають швидкість і точність рухів, тонка градація м’язових зусиль при керуванні механізмами. З переходом від індивідуального до дрібносерійного і крупносерійного виробництва посилюється роль рухових функцій і зменшується програмуюча діяльність працівника. При напівавтоматичному виробництві людина виключається з процесу власне обробки предмета праці. Її завдання обмежуються виконанням простих операцій з обслуговування обладнання. Автоматизація різко змінює роль людини у виробничому процесі. Працівник управляє механізмом, що вимагає досконалого знання обслуговуваного апарата. Втручання людини в роботу автоматів може бути частим при виконанні простих дій або розрахованим на тривалу роботу зі складною програмою дій. Основною рисою діяльності працівника в цих умовах є готовність до дій і пов’язана з нею швидкість реакцій. Такий функціональний стан працівника характеризується як “оперативний спокій”, що супроводжується сильним нервовим напруженням. Диференціація праці отримала свій вияв у потоково-конвеєрній організації виробництва, при якій висока продуктивність забезпечується за рахунок автоматизації рухових навичок, мінімізації часу на виконання операцій, заданого ритму і темпу роботи. Конвеєрна праця набуває виразних рис монотонності.Результатом науково-технічного прогресу є впровадження автоматизованих систем керування виробничими процесами, у тому числі дистанційного. Розрізняють два основних способи керування виробничим процесом на відстані, коли:-пульти управління вимагають частих активних дій працівника, а сам він є необхідною оперативною ланкою в системі керування;- пульти оснащені сенсорним полем, предмет праці зникає з поля зору працівника і замінюється закодованим сигналом. Виробничий процес вимагає алгоритмізації. Працівник перебуває переважно у стані готовності до дій.Останнім часом загострилася проблема впливу на людину новітніх технологій, пов’язаних, зокрема, з автоматизацією всіх функціональних сфер виробництва. Найбільшого поширення в розвинених країнах набувають гнучкі виробничі системи, які працюють під контролем електронно-обчислювальних машин. Сюди належать автоматизовані завантажувально-транспортні системи; центри механічної обробки; мережа для передачі інформації тощо.Негативні наслідки новітніх технологій проявляються в:— посиленні темпу роботи і монотонності;— підвищенні шуму— ізоляції працівника в техногенному середовищі;— обмеженні контактів внаслідок прив’язки до терміналів ЕОМ;— розвитку несприятливих психічних станів;— нервових навантаженнях за незначних фізичних;— можливостях травматизму. Комп’ютеризація виробництва також перетворюється на складну проблему, яка вимагає врахування адаптаційних можливостей людини до дисплейної техніки і дотримання відповідних вимог. Позитивні наслідки використання дисплейної техніки пов’язані зі скороченням часу обігу документів, підвищенням продуктивності праці. Проте дослідження, проведені в США, Швейцарії та інших країнах, показали, що робота з обслуговування дисплеїв супроводжується підвищеним напруженням зору; інтенсивністю і монотонністю праці; переважанням статичних навантажень, нервово-психічним напруженням. Отже, внаслідок науково-технічного прогресу зростають монотонність праці, нервово-емоційне напруження працівника, пов’язане як з сенсорною депривацією, так і перевантаженням великим обсягом роботи, статичні навантаження і гіподинамія.

Варіант № 5