Найважливіші геологічні і геоморфологічні терміни

А

Абразія – процес руйнування гірських порід хвилями і течіями у береговій зоні моря, озера чи водосховища.

Авгіт – породотворний мінерал, моноклінний піроксен, переважно магматичного походження.

Авлакоген – внутрішньоплатформова лінійна зона підвищенної тектонічної активності, що розсікає фундамент платформи вглиб до верхньої мантії.

Агат – смугаста різновидність халцедону (SiO₂·H₂O) із прошарками різного забарвлення.

Агломерат – розсипчасті скупчення різнорідних за формою уламків гірських порід і мінералів переважно вулканічного походження.

Агрегат – сукупність мінеральних зерен або їх зростань, що утворюють гірську породу або її частину.

Адсорбція – поглинання окремих компонентів із газових або рідинних сумішей на поверхні твердого тіла або рідини.

Аерозйомка – дистанційний метод вивчення об’єктів земної поверхні в різних областях із літаків або інших літальних апаратів.

Азбест – група волокнистих мінералів, які мають здатність розщеплюватися на тонкі згинні волокна.

Азимут – двогранний кут між площиною меридіана точки спостереження і вертикальною площиною, яка проходить в даному напрямку, що вираховується від північного напрямку по годинниковій стрілці від 0 до360°.

Азія – найбільша частина світу площею 30% всієї суші Землі, частина материка Євразія.

Акумулятивний берег – берег моря (озера), що формується під впливом процесів нагромадження морських або озерних наносів.

Акумулятивні форми рельєфу – форми рельєфу, що утворюються в результаті нагромадження пухких геологічних відкладів внаслідок дії різних геоморфологічних чинників і гравітаційних процесів.

Акумуляція – накопичення мінеральних речовин або органічних залишків на дні водойм і на поверхні суші.

Алевроліт – осадова зцементована гірська порода, що складається більш ніж на 50% із зерен алевролітової фракції (розмір 0,01-0,1 мм).

Алмаз – кристалічна поліморфна модифікація вуглецю (С), найтвердіший мінерал.

Алювіальні відклади – відклади, що формуються постійними водними потоками рік і ручаїв.

Альпійська складчастість – наймолодша за геологічним віком і одна з найбільш тектонічно активних планетарних деформацій земної кори.

Ангідритові породи – осадові галогенні гірські породи, що містять мінерал ангідрит CaSO₄ разом з гіпсом, кальцитом, доломітом.

Америка – частина світу, утворена двома материками – Північною Америкою та Південною Америкою. Розташована у західній півкулі між Атлантичним і Тихим океанами.

Амфіболи – велика група породотворних мінералів класу силікатів багатьох вивержених і метаморфічних порід.

Андезит – дрібнозерниста магматична порода, утворена в процесі виверження вулканів при застиганні лави на денній поверхні або в надрах Землі недалеко від поверхні.

Анізотропія гірських порід – різні значення властивостей гірських порід в різних напрямках.

Аномальна пластова температура – різка змінена температури в межах локальних структур порівняно із фоновою температурою, характерною для відповідних пластів великих структурно–тектонічних елементів.

Аномальний пластовий тиск – тиск, який діє на флюїди, що містяться у поровому об’ємі породи, величина якого відрізняється від нормального (гідростатичного ) тиску.

Антарктида – південний полярний материк, який займає центральну частину південної полярної області Антарктиди. Майже повністю розташований в центрі Південного полярного кола.

Антекліза – велике склепінноподібне пологе підняття шарів земної кори в межах платформ.

Антикліналь - складка пластів гірських порід, звернута випуклістю вверх із заляганням більш давніх порід в ядрі.

Антиклінорій – великий і складно побудований комплекс складок шарів земної кори.

Антрацит – викопне вугілля найбільш високого ступеня вуглефікації (метаморфізму ).

Антропогенні форми рельєфу – нерівності земної поверхні, утворення або зміна яких пов’язана з діяльністю людини.

Апатит – мінерал класу фосфатів з формулою Ca₅[PO₄]₃ (F, Cl, OH)₂, типовий акцесорний мінерал розповсюджений в магматичних породах.

Ангідрит – безводний сульфат кальцію – CaSO₄.

Аргіліт – осадова гірська порода, що утворюється в результаті ущільнення і дегідратації глин.

Аркозовий пісковик – грубозерниста гірська порода, яка являє собою продукт руйнування гранітів і гнейсів.

Арктика – область в центрі Північного полярного кола.

Артезіанський басейн – басейн підземних вод, пов’язаний із від’ємними геологічними структурами, який містить напірні пластові води.

Архей – найдавніший відрізок часу формування земної кори.

Астеносфера – шар пониженої в’язкості у верхній мантії Землі.

Астероїд – відносно мале тіло, яке обертається навколо Сонця.

Асфальт – в’язкий чорний бітум, що утворюється при вивітрюванні нафти.

Атлантичний океан – басейн Світового океану, обмежений на заході берегами Америки, на сході - Європи та Африки, на півдні – Антарктидою.

Атмосфера Землі – газова оболонка, яка огортає Землю і приймає участь в її добовому обертанні під дією сили тяжіння.

Атмосферний тиск – тиск атмосфери на всі предмети, що знаходяться в ній та на земну поверхню.

Атол - кільцеподібний кораловий острів, в середині якого знаходиться лагуна.

Африка – другий за величиною материк після Євразії.

Б

Багаторічна мерзлота – частина криолітозони, де породи мають від’ємну температуру і містять підземний лід.

Базальт – виливна вулканічна гірська порода основного складу з вмістом кремнезему до 53 %.

Базис денудації – рівень поверхні суші, нижче якого не проходить денудація і припиняється рух схилових відкладів.

Базис ерозії – поверхня поздовжнього профілю водного потоку, на рівні якої потік втрачає свою енергію і не може заглиблювати своє ложе.

Базисна поверхня – геометричне місце ліній стоку певного порядку.

Байкальська складчастість – сукупність тектонічних процесів, що наприкінці протерозою завершили розвиток тогочасних геосинкліналей.

Байрак – сухий яр, балка з древньою рослинністю у верхів’ях ерозійних форм рельєфу в місцевостях з глибоким базисом ерозії та добре розвинутими схилами.

Балка – форма рельєфу, яка являє собою ерозійну долину з пологими схилами і плескатим днищем без постійного водоконтакту.

Бар – підводна або надводна форма прибережно-морського рельєфу, що утворюється в результаті переміщення хвилями наносів у напрямку, перпендикулярному до загального напряму берегової лінії.

Баранячий лоб – скала, обточена і відшліфована льодовиком.

Барит – мінерал класу сульфатів, BaSO₄. Складає конкреції в піщаних і глинистих осадках.

Басейни ріки – частина суходолу, з якого відбувається природний стік води у річку.

Батиграфічна крива – сумарна крива розподілу позначок глибин на поверхні Світового океану.

Батіальні відклади – океанічні і морські осадки, які відклалися на материковому схилі між неритовою та абісальною зонами в інтервалі глибин 200- 2500 м.

Батоліти – величезні інтрузивні тіла, складені гранітоїдами, що залягають серед осадових товщ, переважно в ядрах антикліноріїв.

Берегова зона – область взаємодії суші і водойми, яка складається із берега, берегової лінії і берегового схилу.

Береговий бар – піскова гряда, витягнута паралельно до берега і відокремлена від берега лагуною.

Біогенний осад – це осад, який утворився в результаті життєдіяльності різноманітних організмів.

Біотит – мінерал класу силікатів, збагачений залізом, породотворний мінерал магматичних і метаморфічних гірських порід.

Бітум – тверда суміш вуглеводнів чорного кольору, розчинна в дисульфіді вуглецю.

Бітумінозне вугілля – м’яке вугілля із вмістом С біля 80% і О – 10%.

Бентоніти – милоподібні глинисті породи з явно вираженими колоїдними властивостями.

Бентос – сукупність організмів, що населяють дно морських та прісноводних водойм.

Берегові форми рельєфу – комплекс форм рельєфу на межі моря і суходолу, які сформувалися в результаті взаємодії літосфери, гідросфери та біосфери за участю антропогенного фактору.

Біосфера - загальнопланетна оболонка, склад, будова та енергетика якої зумовлені минулою і сучасною діяльністю всієї сукупності живих організмів.

Блиск – властивість мінералу відбивати від своєї поверхні світлові промені.

Бокова морена-морена, яка утворюється по боках долини руху льодовика і складена необкатаними уламками гірських порід.

Боксит - основна алюмінієва руда, яка складена гідроксидами алюмінію.

Болотні відклади - відклади мінерального та органічного походження, що накопичуються у болотах.

Болото - ділянка земної поверхні з надмірним зволоженням, на якій зростає специфічна вологолюбна рослинність.

Бриз - вітер на берегах морів та великих водойм, що змінює напрям протягом доби.

Брекчія - крупноуламкова гірська порода, яка складається із зцементованих кутуватих уламків різних гірських порід розміром більше 10 мм.

Будини - невеликі лінзовидні блоки міцних гірських порід, відокремлені один від одного або розділені тонкими пережимами-шийками.

Буре вугілля-горюча корисна копалина рослинного походження низького ступеню вуглефікації, перехідна форма від торфу до кам’яного вугілля.

Бухта - мала затока або затокоподібне заглиблення в береговій лінії.

В

Валуни - крупні обкатані уламки і глиби гірських порід діаметром від 10 до 100 см.

Вапняки - осадові гірські породи, що складаються з кальциту.

Вапняковий карст - тип карсту, що розвивається у вапнякових відкладах.

Верхня мантія - геосфера, розташована між земною корою і нижньою мантією Землі.

Вибух - процес швидкого фізико-хімічного перетворення речовини, при якому виділяється енергія і виконується робота.

Вибухове руйнування - швидкоплинний процес розділення твердого середовища на окремі частини під впливом вибуху.

Вивітрювання - процес руйнування і зміни мінералів гірських порід під впливом фізичних, хімічних і біологічних процесів в умовах земної поверхні або поблизу неї.

Викид в атмосферу - викид речовини, що надходить в атмосферу з джерела її забруднення.

Висяча долина - долина, донна частина якої розміщена вище від донної частини головної долини, в яку вона впадає.

Висяче крило - пласт гірської породи, розміщений над площиною розмиву.

Висячий бік-маса гірських порід, розміщена над рудним тілом або жилою.

Випаровування-надходження в атмосферу водяної пари з поверхні вологого ґрунту, водойми, снігу, льоду, рослинного покриву.

Відновлення – процес видалення кисню із хімічних речовин.

Відслонення - відкритий вихід гірських порід певних розмірів на денну поверхню.

Вітер - рух повітря відносно земної поверхні внаслідок нерівномірного розподілу атмосферного тиску.

Включення - фрагмент більш древньої породи, що входить в більш молоду; включення газів, рідини і твердих частин в мінералах.

Води природні - сукупність всіх вод земної кулі у рідкому, твердому й пароподібному станах.

Водний режим - зміна в часі рівнів та об’ємів води в річках,озерах і болотах.

Водобійний колодець - велике заглиблення під водоспадом, видовбане падаючою водою.

Водобійний котел - виїмка циліндричної форми,яка утворюється біля порогів або водоспатів.

Вододіл - межа між басейнами суміжних водних систем.

Водозбірна площа - площа постачання водою артезіанського басейну.

Водозбірний басейн - річковий басейн або площа однієї річкової системи.

Водоносність ріки - кількість води, що переноситься водопотоком протягом року.

Водоспад - падіння води з уступу в річці водотоку.

Водоносний горизонт - проникна гірська порода або осад з вільною циркуляцією води.

Водопроникна порода - проникні гірські породи або осади,які мають пустоти, через які проходить вільно вода назовні.

Водотік - природний водний потік, який переміщується в напрямку схилу.

Врізна меандра - меандра, яка врізана в дно долини.

Вуглеводні - органічні сполуки, молекули яких складаються із атомів вуглицю і водню.

Вулкани - геологічні утворення, які виникли над каналами і тріщинами в земній корі, по яких проходить виверження на демну поверхню із глибинних магматичних джерел лави, горючих газів та уламків гірських порід.

Вулканічне озеро-озеро, улоговина якого має вулканічне походження.

Вулканічні гірські породи - гірські породи, пов’язані з вулканічною діяльністю.

Г

Габітус - зовнішня форма кристалів.

Габро - магматична різнозерниста гірська порода основного складу із вмістом кремнезему 44-55%.

Галеніт - мінерал класу моносульфідів (PbS).

Галечник - незцементована грубоуламкова осадова порода, в складі якої переважають обкатані уламки гірських порід або мінералів розміром 10-100 мм.

Галіт - мінерал класу хлоридів (NaCl).

Галургія - галузь науки і техніки по видобутку, збагаченню та комплексній переробці природних мінеральних солей.

Гама-промені – короткохвильове випромінювання, шо виникає при ядерному розпаді радіоактивних елементів.

Галька – уламки гірських порід розміром від 10 до100 мм, окатані в різній мірі текучими водами або морськими хвилями.

Гейзери – джерела, які періодично викидують гарячу воду і пару.

Гейзерит – променеві осадки, які формуються новколо гейзера.

Гематит – мінерал класу оксидів (Fe₂O₃)

Геодезична сітка – сукупність опорних геодезичних пунктів на земній поверхні, в яких у єдиній системі визначено координати і висоти над рівнем моря.

Геодезія – наука про визначення фігури, розмірів і гравітаційного поля Землі та про вимірювання об’єктів місцевості на її поверхні.

Геологічна карта – карта, на якій зображені виходи гірських порід і корисних копалин.

Геологічне середовище – багатокомпонентна динамічна система верхньої частини літосфери, яка знаходиться під впливом людини і визначає її діяльність.

Геологічні дослідження – дослідження геологічної будови території, складу та властивостей гірських порід і корисних копалин.

Геоморфологічна карта – карта, на якій зображено головні морфологічні риси рельєфу.

Геоморфологічне районування – поділ території на таксономічні одиниці різного рангу за особливостями рельєфу, які відображають характерні для нього морфологічні, морфометричні, морфогенетичні та історико-генетичні відмінності.

Геоморфологічні дослідження – вивчення походження закономірностей розвитку і поширення форм рельєфу.

Геоморфологія – наука про форми рельєфу поверхні Землі.

Геосинкліналь- лінійної, дугоподібної чи мозаїчної будови тектонічна структура, що характеризується інтенсивними контрастними вертикальними та горизонтальними рухами, значним розчленуванням поверхні, підвищеною проникністю земної кори, активним магматизмом і метаморфізмом.

Геосинклінальний етап- прогинання окремих регіонів, накопичення осадів, магматизм і метаморфізм.

Геосистема - сукупність взаємодіючих природних та штучних об'єктів.

Геотектонічний цикл - розвиток земної кори, який включає геосинклінальний, орогенний та платформенний етапи.

Геотермальна енергія - енергія, яка одержується за рахунок глибинного тепла Землі.

Геотермічний градієнт - величина зміни температури на 1°С з глибиною.

Геотермічна ступінь - це глибина, на якій при зануренні температура підвищується на 1 °С.

Геофізика - комплекс наук про фізичні властивості Землі та фізичні процеси, що відбуваються в її геосферах.

Геохімія - одна із галузей геології, яка вивчає хімічний склад Землі і процеси, які в ній відбуваються з позицій хімії.

Геохронологічна шкала - шкала послідовності формування та абсолютного віку гірських порід земної кори.

Геохронологія- вивчення історії Землі методом визначення відносного та абсолютного віку гірських порід та їх датування.

Герциніди - гірські складчасті споруди, що утворилися в герцинський етап тектоногенезу.

Герцинська складчастість - одна з найактивніших в історії Землі деформацій земної кори, що відбувалася з девонського до початку тріасового періоду.

Гетероатомні мінерали- мінерали, які складені двома і більше хімічними елементами.

Гирло річки - місце впадання ріки в море, озеро або іншу річку.

Гідравлічний градієнт - градієнт, обумовлений гідростатичним тиском.

Гідратація - взаємодія речовин з водою, при якій молекули води не руйнуються.

Гідрологія - наука, що вивчає природні води і виявляє закономірності їхнього формування, руху і розподілу.

Гідростатичний тиск - тиск води в будь-якій точці об'єму.

Гідросфера- водяна оболонка Землі.

Гіпоцентр- область (точка) виникнення землетрусу в земній корі.

Гіпс- осадова гірська порода, складена з мінералу гіпсу Ca[SO₄]₂H₂O та ангідриту Ca[SO₄]₃ з домішками інших мінералів.

Гіпсовий карст - літологічний тип карсту, що виникає при розчиненні гіпсоангідритових порід підземними водами.

Гіпсометрія- метод відображення рельєфу на гіпсометричних та топографічних картах за допомогою горизонталей та кольорової шкали.

Гірнича справа - область діяльності людини по освоєнню надр Землі.

Гірська порода - асоціація (агрегат) мінералів, яка складає земну кору.

Глауконіт - мінерал класу шаруватих силікатів (KH₃O)(Fe,Al,Mg)₂[AlSi₃O₁₀].

Глауконітова глина - глина, яка складена в основному глауконітом.

Глауконітовий пісок - пісок з високим вмістом глауконіту.

Глини - незцементовані осадові гірські породи, що складаються головним чином з тонкодисперсних глинистих мінералів.

Глинистий сланець - тонкозерниста метаморфічна порода, складена глинистими мінералами.

Глинисті мінерали - тонкодисперсні мінерали, складені, в основному, слюдами і гідрослюдами.

Гнейс- метаморфічна порода, складена переважно кварцем, калієвим польовим шпатом, плагіоклазом і чорноколірними мінералами.

Гори - дуже підняті над прилеглими рівнинами ділянки земної поверхні, що характеризуються значним коливанням відносних висот і контрастним рельєфом.

Гороутворення - процес розвитку окремих ділянок земної кори, що завершуються утворенням гір.

Горст - блок земної кори, піднятий по площинах розломів по відношенню до бокових порід.

Горючі сланці - осадові гірські породи, що містять тугоплавку, дисперсну, рівномірно розподілену органічну речовину (5-40%), генетично пов'язану з мінеральною масою.

Грабен - форма тектонічного порушення гірських порід, при якому блок земної кори опущений по площинах розломів по відношенню до бокових порід.

Гравій - розсипчаста осадова гірська порода, яка складена із окатаних уламків гірських порід і різних мінералів діаметром 1-10 мм.

Гравітаційні процеси - процеси зміни поверхні Землі під дією сили тяжіння.

Гранати - мінерали підкласу острівних силікатів із загальною формулою R₃⁺²R₂⁺³[SiO₄]₃, де R⁺²-Ca,Mg,Fe,Mn, a R⁺³-Al,Fe,Cr.

Граніти - магматичні гірські породи із вмістом кремнезему більш як 64%.

Гранітизація - процес утворення граніту при метаморфізмі.

Грань - рівна поверхня на кристалах, яка відповідає плоскій сітці.

Грауваки - зцементована уламкова осадова порода сірого кольору, складена із уламків гранітів та інших гірських порід.

Графіт - мінерал, поліморфний різновид вуглецю зі структурою верствуватого типу.

Граніто-гнейс - повнокристалічна полосата або сланцювата гірська порода, по складу аналогічна граніту.

Грифон - раптовий прорив на поверхню флюїда, що рухається під високим тиском.

Грунт - багатокомпонентна, динамічна система, яка включає гірські породи, орні землі, техногенні утворення і є об'єктом інженерної діяльності.

Грязьовий потік - потік грязьової маси з більш крупними уламками гірських порід.

Грязьові вулкани - різні за формою геологічні утворення, з яких постійно або періодично викидуються на земну поверхню грязьові маси, горючі гази, тверді уламки тощо.

Гуано - пухкий осад, який утворився з екстрементів птиць та летючих мишей.

Гумусове вугілля - вугілля торф'яного походження- залишки наземної рослинності.

Густина - відношення ваги мінералу до його об'єму.

Д

Дайка - плоске тіло магматичної породи, яке проникло з глибини по тріщині і сформувалось у вміщуючих породах.

Дамба - природний або штучний насип, який розмежовує рух води.

Дарсі - одиниця проникності, яка використовується для оцінки фільтраційних властивостей гірської породи.

Дацит - ефузивна кисла гірська порода кайнотипного обліку.

Двійники - закономірні зростання обох і більше кристалів.

Дебіт - об'єм рідини або газу, який поступає в одиницю часу із природного або джерела.

Двійники - закономірні зростання двох і більше кристалів.

Делювіальні утворення - геологічні відклади,утворені акумуляцією продуктів вивітрювання гірських порід, змитих із схилів дощовими і талими водами.