2.5 Морфологія мінеральних індивідів і методи її визначення

Мінерали, сформовані в надрах Землі або на її поверхні, можуть бути представлені як окремими індивідами (кристалами або їх уламками і зернами), так і різними агрегатами (зростками).

За своєю зовнішньою формою (габітусом, абрисом) мінеральні індивіди діляться на три основні типи: ізометричний, видовжений і сплюснутий.

До ізометричного типу габітусу належать кристали, які розвинуті в трьох напрямках однаково або майже однаково, тобто в котрих а=b=c. Різновидності ізометричного габітусу визначаються характером розвитку на них простих форм (гексаедричний, тетраедричний та ін.).

До видовженого типу габітусу належать кристали, в яких а=b<c. Різновидностями видовженого типу габітусу є пірамідальний, біпірамідальний, призматичний, списовидний, голчастий, волокнистий.

До сплюснутого типу габітусу належать кристали, в яких а=b>c. Різновидностями сплюснутого типу габітусів є таблитчастий, пластинчастий, листоватий, лусковатий.

Визначення морфології мінеральних індивідів проводиться безпосередньо на реальний кристалах мінералів як візуально, так і з допомогою бінокулярної лупи або мікроскопу. При цьому вимір величин “а”, “b”, “с” проводиться лінійкою або “на око”.

При визначенні типу габітусу мінерального індивіду необхідно пам’ятати, що для кубічної сингонії властивий в основному ізометричний габітус, для тригональної, тетрагональної і гексагональної - подовжений і для триклінної, моноклінної і ромбічної - сплюснутий. При вивченні зовнішньої форми мінерального індивіду рекомендується визначити не тільки його головний габітусний тип, але й різновидність.

На кристалах мінералів встановлено 47 простих форм (табл. 1.3), серед яких виділяють відкриті прості форми (піраміди, пінакоїди) і закриті прості форми (біпіраміда, гексаедр, октаедр та ін.).

2.6 Морфологія мінеральних агрегатів

Серед мінеральних агрегатів виділяють два типи зростань - закономірні і незакономірні.

До закономірного типу зростань належать епітаксичні і паралельні зростання, двійники, трійники, п’ятірники, шестірники тощо.

Паралельні зростання - зростання двох і більше кристалічних індивідів, які зрослися один з одним по однакових гранях і орієнтовані за одними і тими ж елементами симетрії.

Епітаксичні зростання - кристалічні агрегати різнорідних за хімічним складом мінералів, що зрослися в певній кристалографічній орієнтації.

Двійники - закономірні зростання двох однорідних за своїм хімічним складом кристалічних мінеральних індивідів, зростання яких відбулося за певною кристалографічною орієнтацією.

До незакономірного типу зростань належать зернисті і землисті агрегати, а також дендрити, друзи, конкреції, секреції, ооліти, сфероліти, сталактити і сталагміти тощо.

Зернисті агрегати найбільш розповсюджені в природі. В залежності від однорідності зерен серед них виділяються рівномірнозернисті і нерівномірнозернисті. За величиною зерен серед зернистих агрегатів виділяють тонкозернисті, дрібнозернисті, середньозернисті та гігантозернисті.

За мінеральним складом серед зернистих агрегатів виділяють мономінеральні, які складені кристалічними індивідами одного мінерального виду, і полімінеральні, які складені кристалічними індивідами декількох мінеральних видів.

Землисті агрегати мінералів в більшості являють собою пухкі або слабо зцементовані скупчення кристалічних індивідів, що утворилися в певних умовах кристалогенезу. Прикладом можуть бути виділення дрібних кристалів самородної сірки, каолініту тощо. Величина кристалічних індивідів не перевищує долей міліметра і за своїм виглядом вони нагадують м’який сипкий грунт.

Дендрити – деревоподібні агрегати, що складаються із окремих кристалічних індивідів, зрощених між собою по певних гранях, ребрах або вершинах.

Друзи – скупчення кристалічних індивідів, які мають спільну основу зростання. Формуються вони в порожнинах, де максимального розвитку набувають лише ті кристали, подовжені осі зародків яких мають максимальний кут нахилу до основи на якій формується друза.

Конкреції це близькі за формою до кулеподібних утворення кристалічних агрегатів з радіально-променевою будовою, в яких ріст кристалічних індивідів відбувається від центру до периферії. Формування конкреції відбувається безперервно від початку до кінця, іноді в декілька стадій.

Секреції – пустотілі порожнини, стінки яких виповнені кристалічними індивідами, ріст яких відбувається від периферії до центру. Форма і розміри секреції визначаються формою і розміром пустоти.

Ооліти – кулькоподібні утворення радіально-променевої будови, що складені монокристалевими голчастими індивідами, ріст яких як одноактний процес мінералоутворення проходив від центру до периферії.

Сфероліти на відміну від оолітів мають концентрично-зональну будову, при цьому кожний шар луски відповідає окремій стадії кристалогенезу. Наростання кожної луски супроводжується певною перервою в часі.

Сталактити – бурулькоподібні утворення, формування яких відбувається в порожнинах різної величини і печерах, ріст яких проходить зверху вниз. У розрізі можуть мати радіально-променеву і лускоподібну будову. Розмір коливається від декількох сантиметрів до десятих метрів.

При з’єднанні сталактитів і сталагмітів утворюються печерні колони, які одержали назву сталагнатів. Їх розміри досягають іноді десятків метрів висоти. Внутрішня будова сталагнатів, характер їх поверхні аналогічні до сталактитів і сталагмітів.

Ниркоподібні агрегати - різні натічні форми, що утворились в результаті відкладання мінеральної речовини з колоїдальних і рідше з дійсних мінеральних розчинів у приповерхневих або поверхневих зонах земної кори.