
- •Н.Н. Гунька загальнА геологіЯ
- •Н.Н. Гунька
- •Лабораторна робота № 1 Основні кристаломорфологічні властивості мінералів та методи їх визначення
- •1 Вступ
- •2 Обґрунтування роботи і методика її виконання
- •2.1 Агрегатний стан мінералів і його визначення
- •2.2 Елементи огранювання кристалу та їх визначення
- •2.3 Симетрія кристалів і її визначення
- •2.4 Форми кристалів і їх визначення
- •2.5 Морфологія мінеральних індивідів і методи її визначення
- •2.6 Морфологія мінеральних агрегатів
- •3 Морфологічні особливості аморфних мінералів
- •4 Необхідні приладдя і зразки для виконання роботи
- •5 Контроль засвоєного матеріалу
- •Лабораторна робота № 2 Основні фізичні властивості мінералів та методи їх визначення
- •1 Вступ
- •2 Обґрунтування і порядок виконання роботи
- •2.1 Густина
- •2.2 Твердість
- •2.3 Спайність
- •2.4 Злам
- •2.5 Крихкість
- •2.6 Прозорість
- •2.7 Забарвлення
- •2.8 Колір риси
- •2.9 Блиск
- •2.10 Теплопровідність
- •2.11 Магнітність
- •2.12 Радіоактивність
- •2.13 Горючість
- •2.14 Розчинність
- •2.15 Розкладання
- •2.16 Смак
- •3 Необхідні матеріали, прилади, зразки і хімічні реагенти для виконання лабораторної роботи
- •4 Контроль засвоєного матеріалу
- •Лабораторна рОбота № 3 Головні породо- і рудотворні мінерали та методи їх визначення
- •1 Вступ
- •2 Обґрунтування роботи і методика її виконання
- •3 Основні породо- і рудотворні мінерали
- •3.1 Тип простих речовин (самородних елементів)
- •3.2 Тип сульфідів
- •3.3 Тип оксидів і гідрооксидів
- •3.4 Тип солей кисневих кислот
- •Клас сульфатів
- •3.5 Тип галоїдів
- •3.6 Тип вуглеводневих (органічних) мінералів
- •4 Необхідні лабораторні приладдя, реактиви і прилади
- •5 Контроль засвоєного матеріалу
- •Лабораторна робота № 4 Магматичні гірські породи та методи їх визначення
- •1 Вступ
- •2 Обґрунтування роботи і методика її виконання
- •3 Короткий опис магматичних гірських порід
- •4 Короткий опис окремих магматичних порід
- •4.1 Ультраосновні породи
- •4.2 Основні породи
- •4.3 Середні породи
- •4.4 Кислі породи
- •4.5 Лужні породи
- •5 Необхідні лабораторні приладдя, реактиви, взірці
- •6 Контроль засвоєного матеріалу
- •Лабораторна робота № 5 Осадові гірські породи та методи їх визначення
- •1 Вступ
- •2 Обґрунтування роботи і методика її виконання
- •3 Головні типи осадових гірських порід
- •3.1 Уламкові гірські породи
- •3.2 Органогенні і хемогенні породи
- •4 Лабораторні приладдя та реактиви
- •5 Контроль засвоєного матеріалу
- •Лабораторна робота № 6 Метаморфічні гірські породи та методи їх визначення
- •1 Вступ
- •2 Метаморфічні гірські породи
- •2.1 Локальний метаморфізм
- •2.2 Регіональний метаморфізм
- •2.3 Хімічний склад метаморфічних порід
- •2.4 Мінеральний склад метаморфічних гірських порід
- •2.5 Структури і текстури метаморфічних порід
- •2.6 Фізичні властивості метаморфічних порід
- •3 Головні типи метаморфічних гірських порід
- •3.1 Метаморфічні породи локального метаморфізму
- •3.2 Метаморфічні породи регіонального метаморфізму
- •4 Лабораторні приладдя і реактиви
- •5 Контроль засвоєння матеріалу
- •Лабораторна робота № 7 форми залягання гірських порід та їх визначення
- •1 Вступ
- •2 Обґрунтування і методика виконання роботи
- •3 Форми залягання магматичних гірських порід
- •3.2 Неузгоджені інтрузивні тіла
- •3.3 Форми залягання ефузивних порід
- •4 Форми залягання метаморфічних гірських порід
- •5 Форми залягання осадових гірських порід
- •5.1 Шар (пласт), його параметри і способи визначення
- •5.2 Шаруватість гірських порід
- •5.3 Узгоджене і неузгоджене залягання
- •5.4 Горизонтальне та похиле залягання шарів
- •5.5 Складчасті дислокації гірських порід
- •5.6 Розривні дислокації гірських порід
- •6 Елементи залягання геологічних тіл
- •7 Гірничий компас, його будова та особливості роботи з ним
- •8 Лабораторні приладдя, макети і зразки порід
- •9 Контроль засвоєного матеріалу
- •Лабораторна робота № 8 вік гірських порід та їх періодизація
- •1 Вступ
- •2 Обґрунтування роботи і методика їх виконання
- •3 Відносний вік гірських порід та методи їх визначення
- •3.1 Стратиграфічний метод
- •3.2 Палеонтологічний метод
- •3.3 Петрографічний метод
- •4 Абсолютний вік гірських порід та методи їх визначення
- •5 Геохронологічна шкала
- •6 Лабораторне приладдя та прилади
- •7 Порядок виконання лабораторної роботи
- •8 Контроль засвоєного матеріалу
- •Лабораторна робота № 9 Геологічні карти, розрізи і стратиграфічні колонки та методи їх складання
- •1 Мета роботи
- •2 Обґрунтування і методика виконання лабораторної роботи
- •2.1 Принципи побудови геологічних карт
- •2.2 Масштаби геологічних карт
- •2.3 Оформлення та умовні позначення на геологічних картах
- •2.4 Вікова і літологічна індексація геологічних карт
- •2.5 Зображення на геологічних картах
- •2.6 Геологічні розрізи та їх побудова
- •2.7 Стратиграфічна колонка і принципи її побудови
- •2.8 Визначення віку складок і розривних порушень
- •Найважливіші геологічні і геоморфологічні терміни
- •Дельта - низовинна ділянка суходолу в гирлі ріки, розчленована рукавами і протоками.
- •Забарвлення - характер взаємодії електромагнітних хвиль з електронами.
5 Геохронологічна шкала
Аналіз багатогранних форм розвитку органічного світу на нашій планеті та дані абсолютної геохронології дали можливість виділити ряд підрозділів, які складають геохронологічну шкалу (табл. 8.1).
Геохронологічна шкала являє собою послідовний ряд геохронологічних еквівалентів загальних стратиграфічних підрозділів та їх таксономічної підпорядкованості, що визначають етапи розвитку Землі та її органічного світу.
Підрозділи часу в геохронологічній шкалі відповідають певному рангу стратиграфічних підрозділів. Стратиграфічні підрозділи застосовуються для позначення комплексу шарів гірських порід, а геохронологічні – для позначення часу, протягом якого ці комплекси шарів накопичувались.
В історії розвитку Землі виділяють дві найбільші одиниці (еони) – криптозой і фанерозой.
Криптозой – найдавніший етап в історії розвитку земної кори та утворення найдавніших порід з ізотопним віком понад 3,5 млрд. років до початку кембрійського періоду. Протягом криптозою проявилися тектонічні деформації земної кори. Вони складають фундамент Східноєвропейської платформи і виходять на поверхню в межах Українського щита.
Відповідно до стратиграфічної шкали криптозой поділяють на архей і протерозой.
Архей – найдавніший відрізок часу формування земної кори, нижній з двох підрозділів криптозою (докембрію). Нижня геохронологічна межа архею становить 3650 млн. років, а верхня (з протерозоєм) – 2600 млн. років.
Протерозой – давній етап формування земної кори, верхній з двох підрозділів криптозою. Настав він після архею. Його нижня геохронологічна межа становить 2600 млн. років, а верхня – 570 млн. років. Для раннього протерозою характерне глобальне розширення континентальної земної кори, утворення глибинних розломів і рифтів та магматична діяльність. Протягом пізнього протерозою формувався осадовий чохол, утворений з порід, близьких за складом до фанерозою. Подекуди породи деформовані внаслідок байкальської складчастості.
Таблиця 8.1 – Геохронологічна шкала
Еон |
Група (ера), тривалість, млн. років |
Система (період), тривалість, млн. років |
Відділ (епоха) |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
Кайнозойська KZ 67-70 |
Четвертинна (четвертинний) – Q 1,0-1,5 |
Сучасний (сучасна) – Q4 Верхньочетвертинний (пізньочетвертинний) – Q3 Середньочетвертинний (середньо четвертинна) – Q2 Нижньочетвертинний (нижньочетвертинна) – Q1 |
|
Неогенова (неогеновий) – N 25 |
Пліоценовий (пліоценова) – N2 Міоценовий (міоценова) – N1 |
|||
Палеогенова (палеогеновий) – Р 41 |
Олігоценовий (олігоценова) – Р3 Еоценовий (еоценова) – Р2 Палеоценовий (палеоценова) – Р1 |
|||
Мезозойська MZ 165-170 |
Крейдова (крейдовий) – К 70 |
Верхньокрейдовий (пізньокрейдова) – К2 Нижньокрейдовий (ранньокрейдова) – К1 |
||
Юрська (юрський) – J 55-58 |
Верхньоюрський (пізньоюрська) – J3 Середньоюрський (середньоюрська) – J2 Нижньоюрський (ранньоюрська) – J1 |
|||
Тріасова (тріасовий) – Т 45 |
Верхньотріасовий (пізньотріасова) – Т3 Середньотріасовий (середньотріасова) – Т2 Нижньотріасова (ранньотріасовий) – Т1 |
|||
Палеозойська PZ 310-385 |
Верхній палеозой (пізній палеозой) – PZ3 |
|||
Пермська (пермський) – Р 45 |
Верхньопермський (пізньопермська) – Р2 Нижньопермська (ранньопермська) – Р1 |
|||
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Ф а н е р о з о й с ь к и й |
Палеозойська PZ 310-385 |
Верхній палеозой (пізній палеозой) – PZ3 |
||
Кам’яновугільна (кам’яновугільний) – С 65-70 |
Верхньокам’яновугільний (пізньокам’яновугільний) – С3 Середньокам’яновугільний (середньокам’яновугіль-ний) – С2 Нижньокам’яновугільний (ранньокам’яновугільна) – С1 |
|||
Середній палеозой (середній палеозой) – PZ2 |
||||
Девонська (девонський) – D 55-60 |
Верхньодевонський (пізньодевонська) – D3 Середньодевонська (середньодевонський) – D2 Нижньодевонський (ранньодевонський) – D1 |
|||
Силурійська (силурійський) – S 30-35 |
Верхньосилурійська (пізньосилурійська) – S2 Нижньосилурійська (ранньосилурійська) – S1 |
|||
Нижній палеозой (ранній палеозой) – PZ1 |
||||
Ордовикська (ордовикський) – О 60-70 |
Верхньоордовикський (пізньоордовикська) – О3 Середньоордовикський (середньоордовикський)– О2 Нижньоордовикський (ранньоородовикський) – О1 |
|||
Кембрійська (кембрійський) – Є 70-80 |
Верхньокембрійський (пізньокембрійська) - Є3 Середньокембрійський (середньокембрійська) – Є2 Нижньокембрійський (ранньокембрійський) – Є1 |
|||
Криптозой |
Протерозой PR близько 2000 |
|
|
|
Архей AR 1500-2000 |
|
|
Фанерозойський етап охоплює 570 млн. років. Базуючись на еволюції органічного світу, характері протікання геологічних процесів і формування рельєфу земної поверхні, його поділяють на палеозойську, мезозойську і кайнозойську ери. Кожна з них поділяється на більш дрібні етапи – періоди, які виділено на основі аналізу палеонтологічних даних.
Протягом геологічної історії розвитку Землі періоди відносного спокою тектонічного розвитку літосфери неодноразово змінювались епохами активного вулканізму і гороутворення. Найбільш помітними і добре вираженими в рельєфі були байкальська, каледонська, герцинська, мезозойська та альпійська фази складчастості.
Всі епохи складчастості являють собою закінчені тектонічні цикли. На початку кожної епохи проходило опускання значних територій і наступ моря на сушу. В морських умовах накопичувались товщі осадових гірських порід. Потім проходили висхідні тектонічні рухи, які призвели до відступу моря. Закінчувався тектонічний цикл зім’яттям порід у складки і гороутворенням. Тектонічні рухи супроводжувались розривами і розломами літосфери, інтрузивним та ефузивним вулканізмом, який досягає найбільшої інтенсивності в період гороутворення в геосинкліналях. Після кожної такої епохи площа платформ збільшувалась внаслідок приєднання до них геосинклінальних областей, які в результаті тектонічного розвитку набули жорсткості, властивої континентальним платформам.
Періоди переважно об’єднують відклади, що утворилися в певний період часу і відрізняються переважно сімействами та групами органічних форм. Назви періодів (систем) здебільшого пов’язані з назвами тих місцевостей, де відповідні відклади були вперше встановлені та описані, або складом домінуючих порід. Так, наприклад, девонську систему названо на честь графства Девоншир в Англії, пермську – за назвою Пермської області Російської Федерації, кам’яновугільну – за широким поширенням в її відкладах кам’яного вугілля, крейдову – за наявністю в ній значних відкладів звичайної крейди.
Підрозділи стратиграфічної шкали переважно мають ті ж назви, що й підрозділи геохронологічної шкали. Та, палеозойській ері відповідає палеозойська група порід, а протягом юрського періоду утворилася юрська система відкладів. Однак назви відділів переважно не співпадають з назвами епох. При тричленному поділі періодів здебільшого застосовують назви пізня, середня і рання епохи, тоді як притаманний цим епохам
відділи мають назви верхній, середній і нижній. При двочленному поділі епохи мають назви пізня і рання, а відділи – верхній і нижній згідно з послідовністю їх залягання в земній корі.
Стратиграфічне дослідження в певній місцевості розпочинають на конкретному розрізі осадових або вулканогенних порід. За допомогою різних методів виділяють і прослідковують природні геологічні тіла, виясняють послідовність їх залягання і зміну літологічного складу за простяганням, складають місцеву схему стратиграфії.
Основним підрозділом місцевої схеми стратиграфії є світа, яка поділяється на підсвіти. Серія об’єднує дві або більше світ, які характеризуються загальними ознаками, і має свою назву. Комплекс об’єднує дві або більше серій і також має свою власну назву. Місцеві стратиграфічні підрозділи не є тимчасовими, а являють собою реальні геологічні тіла. Їх існування не залежить від того, яким чином вони співставляються з підрозділами загальної шкали, і замінюватися цими підрозділами не повинні.
Регіональні стратиграфічні підрозділи встановлюються для геологічного району, великого палеобасейну седиментації або палеогеографічної області. Основною одиницею тут є горизонт, який являє собою сукупність одновікових світ. В більшості випадків горизонт називається за назвою однієї із світ.
Розроблена на основі методів відносної та абсолютної геохронології шкала геологічного часу наведена в табл. 8.1.