29. Правовий статус римських громадян.

Серед вільних найбільшою правоздатністю наділялися римські громадяни. Римське громадянство отримували з народження, через пожалування за особливі заслуги, всиновлення чужоземця. Римський громадянин мав право служити у війську, голосувати в народних зборах, бути обраним на різні посади. Обсяг правоздатності відбивало ім’я римського громадянина. Воно складалося з п’яти частин:

1) особистого імені; 2) назви сім’ї чи роду; 3) імені батька; 4) назви тріби, в який громадянин бере участь у народних зборах; 5) прізвиська або почесного імені.

Римський громадянин мав повну правоздатність у політичній, майновій та сімейній сферах.

30. Правовий статус латинів.

Латинами визнавалися давні жителі Лація та їхнє потомство. Правовий статус латинів був гіршим від правового статусу римських громадян. Латини не мали права служити в римських легіонах, обиратися на посади римських магістратів, вступати в законний римський шлюб. Проте вони мали право брати участь у народних зборах та голосувати на них. Правовий статус латинів був другий за престижністю в Римі.

За бажанням латини могли досить легко набути статусу римського громадянина. Для цього досить було переїхати жити до Риму. Але такі переїзди призвели до того, що в латинських містах різко зменшилася кількість чоловічого населення, тому пізніше ввели правило: латин, що переїжджає жити до Риму, зобов’язаний залишити на місці попереднього проживання чоловіче потомство.

Римське громадянство латини отримували також у разі обрання їх у рідному місті на посаду магістратів або сенаторів.

За своїм статусом латини не були рівні. Серед них вирізнялися «Латини Юніана». Це були колишні раби, які належали латинам і після звільнення також отримали статус латина (за законом Юнія Норбана). Латини Юніана були істотно обмежені в правах. Вони не мали права вступати в шлюб, заповідати або отримувати у спадщину майно. Після смерті такого латина його майно переходило до колишнього хазяїна. Латини Юніана могли отримати римське громадянство лише за особливі заслуги перед державою.

Статус латина отримували за таких обставин:

Народження в сім’ї латинів. Статус шлюбної дитини визначався статусом батька, статус позашлюбної дитини визначався статусом матері.

Присвоєння статусу латина постановою Римської держави.

Добровільного переходу римського громадянина до числа латинів з метою отримання земельного наділу.

Звільнення від рабства володарем латином або римським громадянином за умови надання йому статусу латина.

31. Правовий статус перегринів.

Перегринами називалися всі чужоземці. І ті, що мешкали на завойованих територіях та так і не отримали ні латинської, ні римської правоздатності, і ті, що з певних причин з’явилися на території Риму. Перегрини вважалися безправними особами, хоча й були вільними. Пізніше, з розвитком права у Римі, перегринів визнали правоздатними згідно з ius gentium. Але вони не могли вступати у правовідносини з римськими громадянами з огляду на відмінність правових систем, що встановлювали їх правоздатність.

Статус перегрина набувала дитина, народжена в сім’ї перегрина. Іноді цей статус надавали як покарання за злочини через вигнання особи до місцевостей, де мешкали перегрини.

В окремих випадках, за особливі заслуги перед державою, перегрини могли отримати римське громадянство. Крім того, держава могла надати його з політичних міркувань, наприклад, при наборі воїнів до легіонів.

Поділ вільних на стани існував до початку ІІІ століття нашої ери, коли імператор Каракалла поширив статус римського громадянина на всіх підданих. Але іноземці, що прибували на територію Римської держави, так і залишалися перегринами до надання їм громадянства