В

Музичне навчання в церковно-приходських, латинських, протестантських школах

елику роль для розвитку музичної освіти в цей період відіграли церковно-приходські школи, які навчали за церковними книгами основ церковного

співу і читання. Заняття (в індивідуальній або дрібногруповій формах) проводили здебільшого церковні співаки, освіта яких обмежувалася або домашнім навчанням, або кафедральними чи монастирськими школами.

Після возз'єднання Литовського та Польського князівств, крім шкіл з рідною мовою, виникають латинські - початкові школи «граматиків» міського типу, що перебували під опікою духовної і світської влади. Латинські школи відкрили доступ багатьом українцям до вищої європейської університетської освіти.

В умовах Реформації українське просвітництво шукає компромісних форм між греко-слов'янськими та латинськими традиціями. Першою такою спробою стали уніатські школи, в яких активно впроваджують у навчальний процес українську мову, традиційні зразки церковного співу й обрядовості.

Великою заслугою уніатства була популяризація серед широких верств населення побутових форм церковного і духовного співу у вигляді рукописних, а потім і друкованих збірок «Богогласників», нотованих спрощеною, на відміну від ірмолойної, системою нотного запису (близькою до європейської).

У XVI столітті виникають також протестантські школи. Найвідомішою серед них стала Кисилинівська (соціанська), яку вважали фактично першим вищим навчальним закладом в Україні.

П

2.Острозька протестантська школа – осередок українського просвітництва

едагогічний досвід протестантської школи мав великий вплив на розвиток українського просвітництва після перемоги Контрреформації. За аналогом Кисилинівської школи було організовано Острозьку, програма якої орієнтувалася на вивчення «слов'янсько-греко-латинських наук». За це сучасники називали її Академією, Ліцеєм, Храмом муз. В Острозькій школі навчалися видатні українські просвітителі і громадські діячі М. Смотрицький, П. Конашевич-Сагайдачний, Т. Борецький та інші.

Школа виникла під впливом діяльності просвітницького гуртка “вчених-книжників”, які прагнули відродити православну віру і традиції книжкової мудрості часів Київської Русі. Це була спроба стилізації Ярославової епохи, з якою українська інтелігенція XVI століття пов'язувала становлення національної державності і культури. Члени гуртка збирали в сербських, болгарських, грецьких монастирях слов'янські та елінські рукописи, вивчали їх і готували до видання. На базі цього гуртка виникла ідея відродити школу візантійського типу з викладанням 7 вільних мистецтв, збагативши його елементами філософії, астро­номії, богослів'я, вивченням декількох мов. Саме за цим прикладом згодом створюються братські школи.

Є

1.Гуманітарна освіта в єзуїтських школах

зуїтські навчальні заклади приваблювали гуманітарним характером освіти, індивідуальним підходом до розвитку здібностей. У таких школах навчалися С. Полоцький, М. Ділецький та інші. За

програмами єзуїтських колегій працювала й відома Замойська Академія, яка вважалася «генеральною школою Русі». Саме тут здобув початкову освіту Петро Могила.

Завдяки авторитету єзуїтської системи навчання значна частина українців починає надавати їй перевагу, що спричиняє занепад православних шкіл. Ця тенденція посилюється після прийняття Брестської Унії (кінець XVI століття), за умовами якої державою здійснюється політика дискримінації православ’я.

Саме за цих обставин відбувається відродження інтересу до візан­тійської культури як alma mater національної, а з нею й до грецької системи освіти. Поновлюються зв'язки з Константинопольською церквою, Афоном.