- •Тема 1. Сутність музичної педагогіки та її основні категорії
- •Об’єкт та предмет музичної педагогіки
- •Категорії музичної педагогіки
- •Сучасні тенденції розвитку музичної освіти
- •Історичні етапи розвитку світової і вітчизняної музичної педагогіки
- •1. Основні теоретичні знання
- •Тема 1. Етапи розвитку західноєвропейської музичної педагогіки
- •1.Специфіка релігійно-музичного виховання в добу Середньовіччя
- •Музично-естетичні та виховні гуманістичні ідеали Відродження
- •Системи музичного виховання XVIII-xiXст.
- •Тема 2. Періодизація становлення та розвитку музичної педагогіки в Україні і період – Київська Русь
- •Музика – обов’язковий елемент навчання в перших християнських школах
- •Церковний хоровий спів як основна форма музичного навчання
- •Музичне навчання в церковно-приходських, латинських, протестантських школах
- •2.Острозька протестантська школа – осередок українського просвітництва
- •1.Гуманітарна освіта в єзуїтських школах
- •Братський рух та вивчення музики в братських школах
- •Ііі період – Українське барокко
- •Творчий характер музичної освіти в Києво-Могилянській академії
- •“Граматика мусикійська” м. Ділецького
- •Музичне виховання в просвітницькій діяльності г. Сковороди
- •Особливості музичного виховання в козацьких школах
- •Музика в системі навчання художніх приватних шкіл
- •Просвітницькі організації “Громади”, педагогічні товариства “Просвіти” – носії національної історико-етнологічної педагогічної думки
- •Становлення вітчизняної фольклористики, викладання фольклору
- •Народна музика – головний чинник становлення композиторської школи та національної системи музичної освіти
- •Видатні українські викладачі – знавці української пісні
- •V період – Становлення національної системи освіти
- •Музично-педагогічна діяльність в. Та с.Шацьких
- •Музично-педагогічні пошуки б. Асаф’єва
- •Нове розуміння уроку музики
- •Негативні наслідки застосування комплексно-проектного методу
- •VI період – Музично-педагогічна думка в період радянської ідеологеми
- •Українська педагогічна школа та комуністична ідеологія: 20-30-ті роки
- •Криза національної освіти в 30-50 –ті роки
- •Б. Теплов. “Психологія музичних здібностей”
- •Методика музичного виховання н. Гродзенської
- •Часткова демократизація 60-х років
- •Методика музичного виховання д. Кабалевського
- •“Педагогіка співробітництва” 80-х років
- •Розвиток національної педагогіки 90-х років
- •Сучасна педагогіка і проблеми музичного виховання
- •Напрями наукових досліджень у галузі музичної педагогіки хх ст.
В
Методика музичного виховання н. Гродзенської
Підкреслюючи єдність емоційного та свідомого у розвитку музичного сприйняття, Н.Гродзенська [12] вважала, що аналіз музичного твору необхідний для його подальшого розуміння. Усвідомлюючи сприйняте, учні засвоюють знання про специфіку музичного мистецтва, особливості його мови, які Н.Гродзенська включила до поняття “музична грамота”.
Спираючись на положення Б.Асаф’єва, Н.Гродзенська показала широкі можливості застосування методу порівняння, який сприяє розвитку емоційної чутливості та навичок слухового аналізу. Гнучке застосування методу порівняння зумовлює розвиток більш тонкого сприйняття музики. Ретельно обираючи музичні твори, Н.Гродзенська прагнула, щоб вони становили “інтонаційний фонд”, що визначає музичні інтереси та смаки дітей. Чудовий педагог, вона проводила свої уроки з великою майстерністю та піднесенням, організовуючи жваве спілкування учнів з музикою.
Зазначений період характеризується рядом змін, що серйозно вплинули на розвиток музичної освіти. Поряд з Наркомпросом було організовано управління справами мистецтва при Раді Народних комісарів. Професійна музична освіта стала підвладною Управлінню (пізніше - Міністерству культури). Туди ж перейшло і керівництво дитячими музичними школами.
Музична освіта офіційно почала здійснюватися двома паралельними каналами:
загальноосвітня школа (уроки музики з 1-го по 7-й клас);
позашкільне музичне виховання (музичні школи, будинки піонерів, клуби тощо).
Розглядуваному періоду стосовно загальноосвітньої школи властиві деякі суперечливі явища. Саме в ці роки склалася система викладання, коли вчитель початкових класів зобов’язаний був вести всі уроки, у тому числі і мистецтва (співу, малювання). Лише з 5-го класу ці уроки вів спеціаліст-предметник. Це не сприяло поліпшенню стану музичного виховання.
Програми зі співу, що існували в цей період, ставили перед уроком музики такі завдання: 1) навчити дітей правильно співати, оволодіти необхідним мінімумом пісенного репертуару; 2) прищепити навички слухання та елементарного аналізу музичних творів; 3) оволодіти початковими знаннями з музичної грамоти (сольфеджіо).
Вчені шукали шляхи удосконалення музичної педагогіки. Так, у 1947 році було створено Науково-дослідний інститут художнього виховання Академії педагогічних наук РРФСР, де в секторі музики і танцю на чолі з В.Шацькою працювали провідні діячі музичного виховання – О.Апраксіна, Е.Гембицька, Н.Гродзенська, М.Руммер, Д.Локшин, Н.Орлова, В.Соколов та ін. Інститут впливав на розробку методики музично-естетичного виховання дітей, вивчення дитячого голосу і методів його розвитку, систему підготовки педагогів-музикантів. Один із напрямів роботи був пов΄язаний Із відновленням уроків музики у загальноосвітній школі, розробкою нових програм.