
- •Тема 1. Сутність музичної педагогіки та її основні категорії
- •Об’єкт та предмет музичної педагогіки
- •Категорії музичної педагогіки
- •Сучасні тенденції розвитку музичної освіти
- •Історичні етапи розвитку світової і вітчизняної музичної педагогіки
- •1. Основні теоретичні знання
- •Тема 1. Етапи розвитку західноєвропейської музичної педагогіки
- •1.Специфіка релігійно-музичного виховання в добу Середньовіччя
- •Музично-естетичні та виховні гуманістичні ідеали Відродження
- •Системи музичного виховання XVIII-xiXст.
- •Тема 2. Періодизація становлення та розвитку музичної педагогіки в Україні і період – Київська Русь
- •Музика – обов’язковий елемент навчання в перших християнських школах
- •Церковний хоровий спів як основна форма музичного навчання
- •Музичне навчання в церковно-приходських, латинських, протестантських школах
- •2.Острозька протестантська школа – осередок українського просвітництва
- •1.Гуманітарна освіта в єзуїтських школах
- •Братський рух та вивчення музики в братських школах
- •Ііі період – Українське барокко
- •Творчий характер музичної освіти в Києво-Могилянській академії
- •“Граматика мусикійська” м. Ділецького
- •Музичне виховання в просвітницькій діяльності г. Сковороди
- •Особливості музичного виховання в козацьких школах
- •Музика в системі навчання художніх приватних шкіл
- •Просвітницькі організації “Громади”, педагогічні товариства “Просвіти” – носії національної історико-етнологічної педагогічної думки
- •Становлення вітчизняної фольклористики, викладання фольклору
- •Народна музика – головний чинник становлення композиторської школи та національної системи музичної освіти
- •Видатні українські викладачі – знавці української пісні
- •V період – Становлення національної системи освіти
- •Музично-педагогічна діяльність в. Та с.Шацьких
- •Музично-педагогічні пошуки б. Асаф’єва
- •Нове розуміння уроку музики
- •Негативні наслідки застосування комплексно-проектного методу
- •VI період – Музично-педагогічна думка в період радянської ідеологеми
- •Українська педагогічна школа та комуністична ідеологія: 20-30-ті роки
- •Криза національної освіти в 30-50 –ті роки
- •Б. Теплов. “Психологія музичних здібностей”
- •Методика музичного виховання н. Гродзенської
- •Часткова демократизація 60-х років
- •Методика музичного виховання д. Кабалевського
- •“Педагогіка співробітництва” 80-х років
- •Розвиток національної педагогіки 90-х років
- •Сучасна педагогіка і проблеми музичного виховання
- •Напрями наукових досліджень у галузі музичної педагогіки хх ст.
Д
Криза національної освіти в 30-50 –ті роки
Друга світова війна змусила КПРС апелювати до патріотичних почуттів народу. У воєнні роки широко рекламуються національні герої, пропагується народна культура, дається офіційний дозвіл на прояв національних почуттів у вузьких фольклорно-етнографічних рамках. Народні пісні, танці входять у виховний процес і символізують радість і щасливе життя українців у Радянському Союзі.
У ці десятиліття наукова педагогіка продовжує магістральну тенденцію 30-х років - розрив з національним корінням, уніфікація, стандартизація. Та якщо наукова аргументація 30-х років вражає примітивною дидактичністю, то з 50-х років було багато зроблено для серйозного обгрунтування науки, її систематизації. Але з точки зору культурно-національної специфіки здобутки наукової педагогіки зводяться до нуля. Офіційно в 30—50-х роках національної педагогічної думки не існувало. Зберігалася тільки народна педагогіка (у сімейному та фольклорно-етнографічному контексті).
Війна негативно позначилася на народній освіті. Уроки музики було збережено лише у початкових класах. Музичне виховання стало другорядним та необов’язковим. Проте концерти для дітей відбувалися в бомбосховищах, лікарнях, працювали музичні гуртки. Музика, як ніколи, ставала важливим засобом виховання патріотизму, надавала віру в перемогу.
Лише в 1956 році уроки музики було поновлено в V-VI класах, однак стан музичного виховання змінився не одразу: учні були не підготовленими до засвоєння програми, не вистачало вчителів, технічних засобів, посібників.
Разом із тим у складні воєнні та повоєнні роки тривала науково-дослідна робота в галузі музичної освіти. В Академії педагогічних наук було відкрито кабінет естетичного виховання, який очолювала В.Шацька. У 1947 році на його основі та на базі Центрального будинку художнього виховання дітей заснували НДІ художнього виховання, де проводилися педагогічні читання та друкувалося чимало збірок з питань музичного виховання школярів.
УБ. Теплов. “Психологія музичних здібностей”
вивченні проблеми музичного
виховання школярів важливу роль відіграла
праця Б.Теплова “Психологія музичних
здібностей” (1947 р.) [51]. У ній було дано
класифікацію музичних здібностей
(ладовий, внутрішній та ритмічний слух),
розкрито основні шляхи їхнього розвитку.
Поняття “музикальність” Б.Теплов
розглядав як здатність до диференційованого
чуття музики, вбачаючи можливість
гармонійного розвитку музичних здібностей
у залученні до різних видів музичної
діяльності. Він вважав, що заняття
ритмікою значною мірою сприяють
удосконаленню музично-ритмічного
відчуття, а правильно організований
спів веде до розвитку звуковисотного
слуху. Б.Теплов звернув увагу на ранній
прояв музичних здібностей, які є у кожної
дитини. Книжка Б.Теплова і досі не
втратила свого значення для розуміння
музичного розвитку школярів, а свого
часу відіграла важливу роль, показавши,
що навчання є плідним тоді, коли
орієнтується на найближчу зону розвитку,
тобто дещо перевищує можливості учня.
Це положення, висловлене видатним
психологом Л.Виготським, пізніше стало
основним для шкільної дидактики.