О

Нове розуміння уроку музики

тже, формувалося нове розуміння уроку музики. Стало очевидним, що на уроках слід використовувати високохудожні твори. Розуміння музичної грамоти було визнано необхідним засобом осягнення музики, розуміння її виразності, розвитку музичних здібностей. До змісту уроку вводили нові види діяльності: слухання музики, рухи під музику (ритміка), дитячу творчість.

Було визначено завданння музичного виховання та шляхи їхнього вирішення. Багато положень, викладених педагогами-ентузіастами, виявилися плідними. Проте на практиці музичне виховання відбувалося не в усіх школах, оскільки не було єдиних вимог та достатньої кількості фахівців.

Методика музичної освіти, як і педагогіка в цілому, не уникнула впливу ідей “вільного виховання”. Тривалий час не було розв’язано проблему взаємозв’язку виховання та навчання.

Р

Негативні наслідки застосування комплексно-проектного методу

еалізації поставлених завдань перешкоджав також комплексно-проектний метод, уведений у 20-х роках ХХ ст. з прагненням наблизити школу до суспільно-політичного життя країни. Навчальний матеріал було згруповано навколо трьох тем: “природа та людина”, “праця”, “суспільство”. Уроки музики іноді зводилися до примітивного ілюстрування певної теми. Спроби навчити дітей розуміти класову сутність музичних явищ призводили до вульгарного соціологізму. Нерідко ускладнювався репертуар. Складні виконавські завдання, часті репетиції спричинювали перенавантаження, хвороби голосу в дітей. Це спонукало розпочати серйозну роботу з виховання дитячих голосів. З цією метою проводили спеціальні дослідження, організовували конференції, які відіграли позитивну роль у розробленні методик вокально-хорової роботи.

VI період – Музично-педагогічна думка в період радянської ідеологеми

Українська педагогічна школа та комуністична ідеологія: 20-30-ті роки * Криза національної освіти в 30-50-ті роки * Б. Теплов. “Психологія музичних здібностей” * Методика музичного виховання Н. Гродзенської *

Часткова демократизація 60-х років * Методика музичного виховання Д. Кабалевського * “Педагогіка співробітництва” 80-х років * Розвиток національної педагогіки 90-х років * Сучасна педагогіка і проблеми музичного виховання * Напрями наукових досліджень у галузі музичної педагогіки ХХ ст. *

Шостий період розвитку педагогічної думки обіймає 1920-1991 роки. Цей період був суперечливим і різноманітним. Він поділяється на певні етапи [48].

Х

Українська педагогічна школа та комуністична ідеологія: 20-30-ті роки

арактеризуючи історико-педагогічний процес цього періоду, О.Сухомлинська зазначає, що на першому етапі (1920—1933 рр.) проголошена урядом "українізація" перетворилася в "націонал-комунізм", а в педагогіці— у побудову національної школи на основі комуністичної ідеології. Характерною особливістю двадцятих років було створення оригінальної національної системи освіти.

На цьому етапі стрімко розвивається і українська культура, і педагогічна думка. Українські педагоги І.Соколянський, О.Залужний, Я.Чепіга, О.Музиченко, Я.Мамонтов та інші, використовуючи здобутки європейської, американської та російської шкіл психології та педології, створювали власні концепції освіти та виховання дітей. Педагогічна думка 20-х років - це розмаїття напрямів, течій, шкіл: експериментальна педагогіка (рефлексологія і педологія - О.Залужний, І.Соколянський, В.Протопопов); концепція естетизації особистості (Я.Мамонтов); індивідуалістична педагогіка (О.Музиченко); прагматична педагогіка (Б.Манжос); вільне трудове виховання в контексті педології (Я.Чепіга); національне виховання (В.Дурдуківський).

З 1931 р. зникає специфіка української системи середньої освіти. Русифіковані школи стають на шлях авторитарно-дисциплінарного управління: використовуються єдині для СРСР плани та програми, домінують предмети природничо-математичного циклу, історія, суспільствознавство. З постанов ЦК КПРС 1931 — 1933 рр. про школу починається стандартизація педагогіки, ідеологічний дискурс стає панівним. Педагогічна наука й українська школа стають частиною загальної проросійської культури - "російсько-радянської".