Р

Музично-педагогічна діяльність в. Та с.Шацьких

озпочинають просвітницьку діяльність В. та С.Шацькі. Завдяки їхнім зусиллям було відкрито спілки “Сетлемент” (1905-1909), “Дитяча праця та відпочинок” (1909) для дітей та підлітків. Незважаючи на складні умови роботи, у 1911 році Шацькі організували дитячу трудову колонію під назвою “Бадьоре життя” [56]. Завдання її педагогів полягало в організації дитячого колективу та створенні умов розвитку творчих здібностей кожної дитини.

Педагогічні погляди Шацьких спиралися на положення праць Ж.Ж.Руссо, Г.Песталоцці, К.Ушинського, Л.Толстого та інший передовий досвід вітчизняних та зарубіжних педагогів. Вони досліджували різні види діяльності дитини: трудову, ігрову, музичну. Музику вони розглядали як важливий засіб морально-естетичного виховання. В.Шацька, очолюючи роботу з музичного виховання, висувала високі художні вимоги до репертуару. Велике значення вона надавала народній пісні і вважала, що її розуміння готує до сприйняття класичних творів. На музичних заняттях діти слухали музику у виконанні самої Шацької, вивчали пісні, ознайомлювалися з основами музичної грамоти. Таким чином, вирішувалися завдання накопичення музичних вражень, розвитку інтересів та смаків вихованців.

Отже, наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. інтелігенція вела активну музично-просвітницьку діяльність. Це було зумовлено прагненням збудити творчі сили народу, прилучити широкі маси до музичної культури. Ідеї просвітництва знаходили найрізноманітніше втілення. Музиканти-педагоги показали, що музичне мистецтво може бути доступним кожному, а музичні здібності за умов індивідуального підходу можна розвивати. Було накопичено значний практичний досвід: прилучення до музичної культури відбувалося в різних видах музичної діяльності з перевагою хорового співу як найбільш доступного.

Відомий хоровий діяч Н.Ковін у своїй статті “Спів та музика в єдиній трудовій школі” (1919) відзначав, що в “новій школі” необхідно: 1) розвивати здатність до сприйняття музики; 2) мати музичні здібності для виконання музичних творів; 3) дбати про засвоєння потрібних для цього знань. Ці три сторони музичної освіти мають бути нероздільними.

Музичний критик та педагог В.Каратигін відмічав, що слухання музики - активна діяльність, що потребує активізації слухової уваги, пам’яті, уяви.

Б

Музично-педагогічні пошуки б. Асаф’єва

.Асаф’єв [4] присвятив низку статей проблемі музичного виховання у школі. Основне завдання предмета музики у загальноосвітній школі він вбачав у розвитку музичного сприйняття, вихованні музичних смаків учнів. На його думку, розвиток сприйняття передбачає і “практичне засвоєння музики”. Воно успішно відбувається в хоровій діяльності. Особливе значення Б.Асаф’єв надавав продуктивній творчій діяльності, підготовці композиторів, які з найбільшою творчою інтенсивністю сприймають музику, бо самі створюють її.

Б.Асаф’єв вважав, що потрібно мислити “звуковими уявленнями”, активізувати інтелектуальне начало в музично-творчому сприйнятті. Розрізнення ритмічних, ладових, динамічних, темпових, тембрових співвідношень сприяє формуванню слухових навичок, а узагальнення сприйнятого – засвоєнню необхідних основ музичної грамоти.

Формуванню слухових навичок, вважав Б.Асаф’єв, сприяє метод порівняння, який властивий самій природі музики. Розвиток розуміння музики має йти від простих зіставлень музичних явищ до більш складних. Погляди Б.Асаф’єва вплинули на становлення музичної освіти та зберегли своє значення і сьогодні.